М. І. Костомаров (основні твори; народницький напрям в українській історіографії).

М К (1817-1885) посідає чільне місце в сузір'ї визначних укр мислителів, учених, політ і к-них діячів 19 ст. Але найбільше він відомий як історик, заслуги якого перед світовою наукою і культурою настільки великі, що ухвалою ЮНЕСКО рік його 150-ліття відзначався у всьому світі.

Саме з ініціативи М.Костомарова в 1846 р. в Києві засновано таємне Кирило-М т-во.

Серед найвідоміших праць Костомарова слід виділити його рукопис "Книги буття укр народу", де у формі біблійної оповіді сформульовано найважливіші світоглядні позиції автора. Книга пропагувала республ-демокр державний і сусп устрій. У цьому програмному документі товариства К просто і дохідливо пояснював читачеві, що укр народ може і повинен бути суб'єктом іст процесу - нарівні з іншими народами.

На висланні у Саратові він в 1857 р. друкує в журналі "Отечественнне записки" розвідку під назвою "Богдан Хм и возвращение Южной Руси к России", продовжує працювати над дослідженнями "Йван Свирговский, украинский гєтман 16 века", "Бунт Стеньки Разина"

З ініціативи К в Петерб 1861 р. було засновано 1й укр літературно-мист та громадсько-пол журнал "Основа". Редакцію очолив В Бєлозерський. В ньому К надрукував немало своїх праць: "Две русские народности", "Мисли о федеративном начале в древней Руси".

З 1861 по 1885 р. (рік смерті Костомарова) учений написав і видав понад 200 праць, серед яких особливо значні дослідження з укр іст - "Гетманство Юрия Хм","Последние годы Речи Посп", "Рунна", "Мазепа".

У 1882 р. К опублікував монографію "Мазепа" -один з найбільших фундам творів на цю тему в світовій іст-фії.

Місце К в іст-фії визначається насамперед прогресивною спрямованістю його сусп-пол поглядів, його наук спадщиною.

Дослідження діяльності нар мас в історії вимагало від вченого тих часів певної сміливості, оскільки офіційна і-фія діяла на діаметрально протилежних позиціях. М.К поставив своєю життєвою метою розробляти нар історію (на противагу історії державній).

Маючи такий погляд на роль народу в історії, К дійшов висновку про значення історії для самого народу, про місце її в освіті, в розвитку нац самосвідомості, почуття власної гідності, прагнення до свободи.

Праця «Дві руські народності» була надрукована вперше в укр місячнику «Основа», у третій книзі за 1861. р.

В статті «дві рус…». К дає блискучий, майстерний аналіз іст умов, які витворили з близьких колись до себе племен східнослов’янської («руської») групи дві цілком окремих і відмінних народності; ці народності уявляють тепер із себе два цілком окремих національних типи, з різною вдачею, різною психологією, різним світоглядом і громадським ідеалом.