Вивчення проблем української історії у 60-70-х рр. XIX ст.

60-70-ті роки 19 ст. х-ся утвердженням народницької ідеології в нац свідо­мості та і-фії українців. Цей період відповідає народницько-громадівській добі процесу відродження. Укр народництво, як і романтизм, має лівоцентричну модель роз­витку, що взагалі становить типову рису процесу відродження бездержавних народів.

Центральною категорією в арсеналі укр народників стала категорія народності. Справжнім представником народ­ності, носієм цінностей нар к-ри, постає народ, бо панівні верхні верстви ук­р суспільства були або спольщені, або зросійщені.

Інша риса укр народництва - культ рідної мови. Цікаво, що саме народництво «відкрило» мовну та етнічну єдність усіх укр земель, що входили до складу двох імперій Російської та Австрійської.

В ідеології народництва скристалізувалась ще одна ключ ідея - ідея окремішності укр історії. Укр народ постає як незалежний і самост суб'єкт іст процесу. На відміну від романтичної, народницька і-фія ставила на чолі соціальну та побутову іст народу, який ототожнювався насамперед із селянськими масами. Якщо в романтичній і-фії переважав емоц-пси­х підхід до минулого, принцип співпереживання, розуміння, фантазії, то народницька і-фія міцно стоїть на засадах наук історії, принципах позитивізму. Для на­родницького напряму в укр і-фії притаман­ним було знецінювання середньовічної доби укр історії - козацької старовини, дегероїзація козацтва, нехтування дер­жавницькими намаганнями та прагненнями гетьманського уряду та старшини.

Народницькими ідеалами пройнята діяльність активістів укр руху, які на початку 1860-х років гуртувалися довкола одного з перших часописів широкого українознавчо­го профілю «Основа» в Петербурзі. У 1870-х роках центр народ­ницького руху українства перемішується до Києва, ідейним промотором його стає Стара Київська громада. Провідні по­статі цієї доби в історіографії- М. Костомаров, П. Куліш, П. Чубинський, В. Антонович, Т. Рильський, П. та О. Єфименки, М. Драгоманов, Ф. Вовк, П. Житецький та ін.

Внаслідок досить жорстких репресій царського уряду проти українства, народницький рух у Лівобй Україні набуває характеру аполітичного культурництва. За рахунок свідомої деполітизації, широкого вживання рос мови в наукових виданнях та часописах - такою дорогою ціною було врятовано право на існування, тяглість наукових дослідів на різних ділян­ках українознавства, насамперед, і-фії. Осередком культурної, наук та літер діяльності укр народників згодом стає редакційний гурток часопису «Киевская старина» на чолі з О. Лазаревським.