Козацькі літописи» 17-18 ст. – особлива категорія іст. Творів. Особливе значення серед літописів 2-ї пол

Особливе значення серед літописів 2-ї пол. XVII — поч. XVIII ст. мають історичні твори, присвячені козацьким війнам. Звідси їх умовна назва — «козацькі», «козацько-старшинські» літописи, хоч від літописів у традиційному розумінні вони значно відрізняються. До нас дійшли три найвидатніші козацькі літописи — Самовидця (про події 1648 — 1702, вірогідний автор — Роман Ракушка-Романовський), Григорія Граб’янки (1710, про події від виникнення козацтва до 1709) та Самійла Величка (1720, про події в Україні 1648 — 1700).

Однією з найвид історіографічних пам’яток і одним з найдостов іст джерел XVII ст. є літопис Самовидця. Як іст джерело (його автор був очевидцем подій) літопис С містить повідомлення про такі події і явища, які не збереглися в жодних документах або ж передані тенденційно, з фактичними помилками. Літопис С, як і інші укр літописи, до середини 19 ст. без назви та імені автора зберігався в списках. І 1840 р. один із списків літопису випадково потрапляє до рук молодого П. Куліша. Заходами Куліша рукопис С 1846 р. був опублікований О. Бодянським у московських «Чтениях».

"Літопис С" цінний тим, що описи багатьох подій у ньому зроблені дуже реалістично. Автор намагається говорити тільки правду і дуже обережно ставиться до різних слухів. Оригінальною є версія Самовидця про те, як Б.Х впоїв переяславського Ілляша Орменчика для того, щоб забрати в нього привілей Владислава IV; переконливо описано хід Корсунської битви; детально сказано про посольство Адама Киселя на Різдво Христове 1649 р та ін.

Дуже негативне ставлення Самовидця до союзу Б.Хмо з татарами.

Образно подано походи Б.Х та обрання гетьманом Юрія Х; домагання Виговського дозволу на час військових походів брати для себе з рук і двора" Ю.Хмельницького булаву та бунчук, тобто символи влади.

Реалістично описані в літописі розправи шляхти над населенням.

До числа страшних наслідків війни належить і опис так званого конотопського чуда. Очевидною ознакою "Літопису Самовидця" є те, що перед нами — твір повністю світський. "Літопис Самовидця" написаний світською українською книжною мовою, близькою до народнорозмовної.

За часом написання другим козацьким літописом "Літопис Григорія Грабянки";, козацького старшини, який у 1730 р. став Гадяцьким полковником. Літопис був написаний церковнослов мовою. Допускають, що автор переслідував цим мету зробити твір доступним для всього слов'янського світу, щоб завоювати його прихильність до укр автономістичної ідеї в межах Рос держави.

Загалом літопис обіймає час від стародавності до 1709 р., падіння Мазепи і вибору на гетьманство І.Скоропадського. Але головна і найбільша частина твору присвячена війні під проводом Б.Хм. На початку йде роз'яснення, що козацький народ походить від скіфів-хозарів. Далі коротко передано історію Русі, її завоювання поляками, перетворення з царства в князівство, а останнього- у воєводство. Розповідається про Сагайдачного, а з періоду після Б.Х- про Брюховецького,Самойловича. Гетьман Б.Х зображений як нац герой. Ставлення автора до Виговського неприхильне, таке воно і до Золотаренка,Брюховецького; до Пушкаря, Сомка, Самойловича, Палія- позитивне. Гадяцька угода осуджується. Ворожою є постава автора до турків і татар. Орієнтацію на союз з Росією схвалює, але не без застережень. В одному місці московський режим устами Б.Х названо "ігом моск самодержавства". Дорошенка автор осуджує; Мазепа для літописця- злохитрий.

Загальне політичне спрямування твору -захист автономії Укр.

"Літопис Самула Величка ". Цей літ написаний 1720 р., а вперше виданий у 4-х томах в 40-60-х роках 19ст. 1й том обіймає події 1648-1659 рр., 2й -1660-1687 рр., 3й -1687-1700 рр., 4й том не завершений. З погляду об'єктивності та детальності відображення іст подій 3й том найцінніший. Автор знав ці події як канцелярист генерального писаря В.Кочубея та службовець Генеральної канцелярії. Загалом літопис С.В як іст твір на фоні інших коз літописів вважається слабшим. Автор зібрав дуже багато цікавих фактів і матеріалів, але не зумів дати їм належної наукової інтерпретації, описав події дещо плутано. соціальна позиція автора: він чітко бачить завдання своєї праці у захисті автономії Укр в складі Москї держави.

При описі нац-визв війни С.Величко спочатку ніби перегукувався з поемою польського поета С.Твардовського "Війна домова". Але пізніше літопис набув самостійного значення. С.В прославляє Б.Хм, осуджує І.Виг. Сірка апологізує, Мазепу називає Макіавеллі, лисом, бабієм, хоч його дії інтерпретує об'єктивно.