Зовнішньоекономічна діяльність
Успіх зовнішньоекономічної діяльності, крім розв'язання проблем законодавчого плану, виробництва конкурентоспроможної продукції у потрібних обсягах, розвитку інфраструктури для забезпечення експорту продукції сільського господарства та переробної промисловості, багато в чому залежить від виходу країни на нові ринки, тобто від розширення експорту. Україна дедалі більше розширює експорт, орієнтуючись на ринки Європи, Азії та Африки, оскільки, на жаль, ринок країн СНД дуже нестабільний у цілому, за винятком Білорусі, яка щорічно імпортує з України понад 200 тис. т збіжжя. Таблиця 1.4.1. «Динаміка експорту Україною зерна»
Провівши аналітичні розрахунки можна зробити висновок, що в динаміці експорту по роках відсутня чітка динаміка, проте також помітно, що Україна розширює експорт на ринки Європи, Азії та Африки. Детальніше експорт Україною зерна можна проаналізувати по окремих культурах.
Таблиця 1.4.2 «Основні країни-імпортери української пшениці»
Як бачимо, кількість країн-імпортерів коливається, але достатньо стабільними партнерами України на ринку пшениці є Іспанія, Ізраїль і Туніс. Щодо імпорту пшениці Україною, то за винятком 2003 року, коли держава через неврожай імпортувала понад 3 млн. т продовольчої пшениці з 23 країн, насамперед із Казахстану та Росії, кількість країн — експортерів пшениці на український ринок порівняно з переліком країн-імпортерів незначна. Так, у 2002 році Україна імпортувала пшеницю з шести країн, 2004 року — з 14 і 2005 року — з дев'яти країн. Таблиця 1.4.3. «Основні країни — імпортери українського ячменю»
Експорт українського ячменю здійснюється в основному за межі СНД, питома вага якого всі роки була невисокою, а в останні — навіть знизилася до сотих відсотка, з орієнтацією в основному на азійські країни, про що свідчать і дані щодо головних імпортерів українського ячменю. Головним імпортером є Саудівська Аравія, а також інші країни Близького Сходу. Таблиця 1.4.4. «Основні країни — імпортери української кукурудзи»
Що стосується кукурудзи, то основним ринком збуту поки що залишаються країни СНД, хоча останніми роками освоюються ринки на Азійському та Африканському континентах, що призвело до зменшення обсягів експорту кукурудзи до країн СНД, де достатньо стабільним партнером на цьому ринку є Білорусь. Водночас аналіз по групах країн, об'єднаних за величиною імпорту, показав, що збільшується не тільки кількість країн, що імпортують понад 100 тис. т кукурудзи щорічно, а й обсяги їхнього імпорту, питома вага якого зросла у 2005 році до 86% при відповідному зниженні питомої ваги середніх і тим більше дрібних країн-імпортерів. Таким чином, аналіз регіональних особливостей експорту зернових культур свідчить про те, що відбувається поширення торговельних зв'язків з країнами дальнього зарубіжжя при поступовому скороченні експорту з країнами СНД. З одного боку, це позитивні тенденції, з іншого — не слід втрачати достатньо місткі ринки наших найближчих сусідів, з якими існували в минулому потужні та міцні торговельні відносини. Хоча вони й базувалися на плановому розподілі продукції, а не на прямих комерційних контактах, але з переходом на ринкові відносини доцільно ці канали потоків аграрної продукції не тільки зберігати, а й, на нашу думку, зміцнювати. II Розділ «Комплекс маркетингу сільськогосподарського підприємства «Державне господарство Київської дослідної станції промислового овочівництва ННЦ Інституту механізації та електрифікації сільського господарства»
|
