Тема 15. Релігійні конфесії в Україні (семінарське заняття).
План. 1. Дохристиянські вірування східних слов’ян. 2. Християнство в Україні. 3. Нехристиянські релігії. 4. Свобода совісті в Україні. 1.Вірування давніх українців були політеїстичними: вони поклонялися річкам, німфам, різноманітним божествам. Серед усіх божеств найвищим визнавали бога, який посилав блискавку, уособлюючи його з вогнем. Він фігурує під різними назвами: Перун – бог грому і блискавок, Хорс – сонця, Сварог – вогню. Поклонялися вони Велесові (Волосові) – богові достатку, опікунові багатства, торгівлі, худоби; Стрибогові – богові вітрів; Мокоші – богині дощу, пряжі; Ладо – богові вірного подружнього життя, любові, веселощів, щастя; Лелю – богові кохання та іншим богам. Жертви божествам приносили у річках, болотах, колодязях, у гаях, під деревами, при вогнищах. Окремих святинь не було. Для відправи релігійного культу не потрібні були жерці – кожний вчиняв жертвопринесення сам. Але у великій шанобі були знахарі й чаклуни, які займалися лікуванням людей, ворожінням. Називали їх волхвами, потворниками, облавниками, відунами, зілійниками. У багатьох українських народних обрядах до сьогодні збереглися елементи давніх слов’янських свят і пов’язаних з ними ритуалів. 2.Утвердження християнства в Україні – дуже складний процес, що розтягнувся у часі на багато століть нашої ери, пройшовши в своєму розвитку кілька важливих стадій: спонтанного проникнення християнських ідей і цінностей до язичницького середовища, протистояння і боротьби християнства та інших світових релігій за сфери впливу, остаточного проголошення християнства державною релігією Київської Русі, створення митрополії і, нарешті, її занепаду в середині ХІІІ ст. Апокрифічний переказ, записаний у «Повісті временних літ»,повідомляє про те, що перший благовіст Христової віри приніс на землі України апостол Андрій під час однієї з своїх місійних подорожей в середині першого століття. Християнство проникає на терени сучасної України з півдня. Хрещеними були князь Аскольд, княгиня Ольга, але хрестити Київську Русь і проголосити християнство державною релігією (988рік)випало князю Володимиру. В 1051 році, за князя Ярослава Мудрого, було зроблено першу спробу обрати на митрополичу кафедру русича Іларіона. Вдруге проголосити автокефалію Київської митрополії хотіли за великого князя Ізяслава у 1147 році, коли собор єпископів віддав митрополичу кафедру князівському ставленику Клименту Смолятичу. Обі спроби добитися автокефалії виявилися невдалими. Християнство перших віків в Україні мало ряд особливостей: універсалізм, толерантне ставлення до різних релігійних центрів, анти месіанство і антицезаропапізм, власний слов’янський обряд і богослужебну слов’янську мову, патріотичність, євангелізм, паулінізм тощо. Доба київського християнства закінчилася двома подіями: монголо-татарською навалою і поступовим перенесенням резиденції київських митрополитів на північ, що заклали підвалини перетворення колишньої Київської митрополії на Московську. У1458 році відбувається фактичний поділ Київської митрополії на дві: Литовську (Київську) і Московську. Коли ж більшість ієрархів православної церкви в Білорусії і Україні переходять в уніатство (1596 рік), польський уряд офіційно визнає Брестську унію, а православну церкву на українських і білоруських землях фактично ставить поза законом. В 1620 році православну ієрархію на Україні відновлено Єрусалимським патріархом за допомогою братств і запорозького козацтва. У 1685 році в Москві луцький єпископ був призначений митрополитом Київським і прийняв присягу на вірність Московському патріархові. Саме з цього часу бере початок рух за автокефалію православної церкви на Україні духовенства і мирян, які не сприйняли підпорядкування Київської митрополії. УАПЦ буде вперше відновлена в 1920 році і проіснує до 1930 року, вдруге - лишена початку 1990-х років ХХ ст. Менш проблематичними були в Україні процеси, пов’язані з відродженням Української греко-католицької церкви (УГКЦ), що виникла на теренах в результаті Берестейського собору 1596 року. Виникнувши як засіб порятунку нації, унія витворила українську національну церкву, яка продовжила традиції київського християнства. Греко-католицьке духовенство взяло на себе місію національного відродження і достойно її виконало(А.Ангелович, І.Могильницький, М.Левицький, А.Шептицький та інші). Але в силу історичних причин на Львівському соборі 1946 року УГКЦ була насильницьким шляхом об’єднана з Руською православною церквою. Тільки починаючи з 1990 року чимало релігійних громад УГКЦ у західних областях України відновили свою діяльність і були зареєстровані органами влади. Релігійне життя в Україні представлене і третім напрямом в християнстві – протестантизмом. Протестантські течії (баптизм, адвентизм, п’ятидесятники, свідки Єгови тощо), які набули поширення в Україні, західного походження. Основними осередками протестантизму в Україні були й залишаються західноукраїнські землі. На сьогодні Україна – багатоконфесійна держава. Найпомітнішими серед конфесій є: Українська православна церква (УПЦ), Українська православна церква – Київський патріархат (УПЦ-КП), Українська автокефальна православна церква (УАПЦ), Українська греко-католицька церква (УГКЦ), Римсько-католицька церква (РКЦ), євангельські християни-баптисти (ЄХБ), християни віри євангельської (ХВЄ), адвентисти сьомого дня (АСД), свідки Єгови, а також мусульманська, реформаторська та іудаїстська церкви тощо. 3.Останнім часом в Україні знайшли певне поширення релігійні організації так званих нетрадиційних культів. Серед них: громади харизматичного напрямку, Церкви повного Євангелія, РУН-віри, Товариства свідомості Крішни, Новоапостольської церкви, Церкви Ісуса Христа святих останніх днів (мормонів) та буддистських дацанів. 4.Конституція України (ст.35), законодавство України гарантують свободу сповідувати чи не сповідувати релігію, переходити в іншу релігію, відправляти культ, виконувати релігійні обряди, дотримуватися канонів своєї релігії у житті, право батьків (чи опікунів, піклувальників) виховувати дітей відповідно до своїх особистих переконань, право на таємницю сповіді тощо. Церква та релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони суспільного порядку, здоров’я та моральності населення. В Україні створено правові умови діяльності релігійних організацій, які прирівняні в правах до громадських, мають статус юридичної особи. Свобода совісті як конституційний принцип права конкретизується і захищається цивільним, кримінальним, адміністративним та конституційним законодавством. Правове регулювання відносин держави і церкви здійснюється згідно із Законом «Про свободу совісті та релігійні організації в Україні» (1991 рік). Реалізацію державно-церковної політики покладено на Державний комітет України в справах релігій. Отже, в Україні свобода совісті є конституційним принципом і нормою державного права. Контрольні питання та завдання 1. Поясніть значення терміну «політеїзм». 2. Назвіть імена найвідоміших східнослов’янських богів, поясніть кого вони уособлювали. 3. З ім’ям якого апостола пов’язують першу появу християнських ідей на території сучасної України? 4. В якому році князем Володимиром було проведено хрещення Київської Русі? Яке це мало значення? 5. Вкажіть на особливості київського християнства. 6. Заповніть таблицю:
7. Назвіть відомі правові акти про свободу віросповідання.
|
