Тема 12. Філософська концепція людини.Багато в світі дивних див, та найдивніше з них – людина. Еврипід План. 1. Проблема походження людини. 2. Співвідношення понять «людина – індивід – особистість – індивідуальність». 3. Виховання особистості. 4. Роль особи в історії. 1.Людський спосіб буття вимагає: 1) включення людини в соціально-культурні процеси; 2) опанування людськими способами діяльності; 3) вміння самостійного осмислення та оцінювання ситуацій життя; 4) виведення людського мислення на рівень творення духовного універсуму. Людина давно зрозуміла свою унікальність і через це сприймала себе саму не інакше, як через чимсь спричинене виникнення, пришестя в цей світ. Сьогодні ми знаємо і про світ і про людину набагато більше, ніж в попередні часи та епохи, але питання про походження людини залишається спірним та незбагненним. Основні версії походження людини: 1) занесення людини (та життя) на Землю із інших світів або планет (інопланетна версія); 2) виникнення людини внаслідок реалізації якоїсь фундаментальної космічної програми (версія антропного принципу в будові Всесвіту); 3) виникнення людини внаслідок якоїсь фатальної помилки в ході природно – космічних процесів (концепція тупикової гілки еволюції); 4) виникнення людини шляхом еволюції форм життя (еволюційна концепція); 5) створення людини Богом (богами) чи якимись іншими вищими силами (концепція креаціонізму – створення). В людині та історії знаходять своє виявлення найперші, духовні за суттю та матеріальні за формами прояву потенції і властивості буття. Людина постає не просто виявленням, а, так би мовити авангардом світового процесу, тому її найперше життєве завдання полягає у саморозвитку та самореалізації усіх можливостей, які відкриваються перед нею як можливості подальшого збагачення змісту своєї діяльності. 2.В нинішніх умовах спостерігається підвищений інтерес до проблеми особистості. Поняття «людина – індивід – особа – особистість – індивідуальність», перш за все характеризують якісні прояви людини. Поняття «людина» означає вид у біологічній класифікації, розумну істоту, що має принципові відмінності від усіх інших істот. Поняттям «індивід» позначають окремо взятого представника роду людського, якому властиві неповторні і унікальні природні і соціальні якості, представлені далеко не в усій родовій повноті та яскравості. Поняття «особи» характеризує певні реальні якості людського індивіда. За звичайно, до поняття особи включають три найважливіші моменти: це суб’єкт та об’єкт соціальних стосунків; неповторний внутрішній світ людини з її темпераментом, знаннями, переконаннями, ідеалами, ерудицією, цінностями; людська самість, вісь, центр, зосередження всіх дійових, психічних та інтелектуальних якостей. Якщо людська особа усвідомлює свої якості, свою унікальність, свої вади та переваги, вона стає людською особистістю – самодіяльною соціальною та інтелектуальною одиницею, в якій підкреслюється свідомо-вольове начало. Коли ж це усвідомлення сягає розуміння того, що внаслідок унікальності і неповторності особистості існує дещо таке, що може виконати лише вона і прагне це виконати будь-що, людська особистість набуває рис індивідуальності. За своєю структурою особистість постає, з одного боку, як самість, внутрішня концентрація людських якостей, з іншого боку – як духовний світ (або універсум) людини. Прояви людської особистості через духовний світ людини: ідеали, мотиви, цінності, принципи, переконання, вірування, зання, погляди, ерудиція, вищі почуття. Прояви людської особистості через самість: самоусвідомлення, самовизначення, самодостатність, сенсопокладання, самодетермінація. Буттєві прояви особистості: активність, творчість, спілкування, носій культурних традицій, психологічні особливості людини, стать: гендерні характеристики, соціальні ролі та статуси. 3.Суспільство активно впливає на процеси формування і розвитку особистості за допомогою своєї виховної діяльності. Виховання – це процес підготовки людей до того, щоб вони могли виконувати необхідну корисну діяльність. В ролі вихователя виступають найрізноманітніші суб’єкти:суспільство, держава, нація, суспільна група, політична партія, громадська організація, трудовий чи військовий колектив, церква, школа, група однодумців, сім’я і т.д. Суб’єктом виховання може бути й окремо взятий індивід. Відповідно бувають різними й об’єкти виховання. Вони різняться за віком, статтю, національністю, соціальним станом, освітою, професією, фахом, індивідуальними схильностями тощо. Дуже важливою формою виховання особистості є самовиховання особистості. Система виховання включає в себе цілі. Найбільш загальна мета виховної діяльності суспільства полягає в тому, щоб передати новому поколінню людей соціальний і духовний досвід, підготувати підростаюче покоління до продуктивної праці та інших видів діяльності. За видами діяльності розрізняють такі види виховання: трудове, економічне, екологічне, правове, моральне, естетичне, релігійне, фізичне та інші. За типом суб’єкта розрізняють сімейне, шкільне, військове виховання. Засоби масової інформації володіють потужним виховним впливом. Світогляд, знання, почуття, моральні установки та життєвий досвід особистості є тим ґрунтом, на якому вона виробляє свої переконання. Наявність у людини переконань свідчить, що вона свідомо обрала свій життєвий шлях. Нинішній студент, завтрашній спеціаліст покликаний бути свідомим вихователем, постійно займатись самовихованням, самовдосконаленням. 4.Історичний процес є процесом зростання ролі особистості в суспільстві. Особистість відіграє активну роль в усіх сферах життя. У соціальній філософії проблема видатних та історичних особистостей займає особливе місце. В оцінці їхньої ролі в історії ми маємо різні точки зору (від абсолютизації ролі видатних особистостей до її заперечення). Даючи відповідь на питання, від чого залежить роль такої особистості в історії, варіантами відповіді можуть бути: 1)здібностей, таланту чи геніальності; 2) від становища в суспільстві (в економіці, політичному житті, у державі); 3) від того, яку групу, партію очолює ця особистість; 4) від того, як глибоко розуміє ця особистість історичні завдання та закони розвитку суспільства, спрямованість такого розвитку; 5) від того, наскільки сприяють їй об’єктивні умови її діяльності, адже якщо відповідні умови ще не склалися, то ніяка «видатна» особистість не зможе підняти маси на боротьбу. Цілком очевидно, що роль історичної особистості є своєрідним результатом двох складових: соціальних умов, суспільних потреб, з одного боку, і якостей конкретної особистості – з іншого. Контрольні питання та завдання 1. Охарактеризуйте основні версії походження людини. 2. Поясніть, в чому полягає проблематичність людського буття? 3. Розкрийте внутрішній зв'язок понять «людина-індивід-особа-особистість»; чи є випадковим порядок їх переліку? 4. Опишіть свого сусіда по парті як індивідуальність. 5. Поясніть, як пов’язані між собою активність особистості із виконанням нею соціальних функцій? 6. Назвіть фактори, які впливають на процес виховання особистості. 7. Підготуйте повідомлення про видатну особистість. Поясніть відмінності між поняттями «історична», «видатна» особистість. Теми для рефератів, доповідей, контрольних робіт 1. Найважливіші особливості людської діяльності. Діяльність та самодіяльність. 2. Проблема людського безсмертя: різні виявлення та аспекти. 3. Відношення «чоловік – жінка» в особистісному окресленні. Завдання для самостійного опрацювання Завдання: 1. Опрацювати питання «Проблема сенсу життя і людського щастя» 2. Написати міні – твір «Сенс мого життя і моє уявлення про щастя». Література: 1. Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти ІІІ – ІV рівнів акредитації. – К.: «Каравела»; Львів: «Новий світ- 2000», 2002. – Тема 13.5. 2. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник / за ред. Бичко І.В. – К.: Либідь, 1994. – Лекція 18.
|
