Тема 11. Філософський аналіз суспільства.

Лише в людях людина може знайти сховище. І той, хто хоче здаватися собі самотнім або анархістом, насправді – людина, яка палає бажанням, щоб її побачили інші.

Альбер Камю

План.

1. Поняття «суспільство». Суспільні відносини.

2. Суспільство і природа.

3. Матеріальні основи розвитку суспільства.

4. Політична система суспільства.

1.Суспільство-це система історично визначених форм взаємодії і взаємовідносин між людьми, яка складається в процесі діяльності людей по перетворенню природи й власного життя. Термін «суспільство» має щонайменше чотири значення: 1) окреме конкретне суспільство, що є самостійною одиницею історичного розвитку (наприклад, суспільство стародавніх Афін, сучасної Болгарії та інше); 2) та чи інша сукупність соціальних організмів; 3) сукупність усіх соціальних організмів, що існували й існують на земній кулі, тобто все людство в цілому; 4)суспільство певного історичного типу (наприклад, рабовласницьке, феодальне тощо).

Соціум є особливим способом життя людей, головними чинниками якого є свідомість, діяльність, спілкування, генетично - функціональний зв’язок між якими спричиняє створенная відмінного від природного предметно-духовного світу культури. Суспільство виступає як система соціальних взаємодій індивідів, кожен з яких прагне реалізувати власні цілі. Дії індивідів кооперуються, на основі чого утворюються асоціації (групи, суспільство). Зв’язують індивіда з соціальною групою, з суспільством суспільні відносини. Суспільні відносини будуються на основі внутрішньо вмотивованих індивідуальних, соціальних (групових, класових, національних) інтересів та потреб. Розрізняють такі групи соціальних відносин: матеріальні (виробничі, технологічні, власності, розподілу, обміну, споживання); соціально-політичні (класові, національні, етнічні, соціально-групові); духовні (моральні, релігійні, художньо-естетичні, наукові); культурно-побутові (родинно-сімейні, товариські, подружні, культурно-традиціоналістичні, побутові тощо).

Зрозуміти суспільство як об’єктивний процес, пізнати закономірності його функціонування, розвитку – це головне завдання соціальної філософії.

2.Поняття «природа» в науковій літературі вживається щонайменше у двох значеннях: 1) у широкому розумінні слово «природа» охоплює і суспільство, і навколишній світ у всій багатоманітності своїх проявів (синонім Всесвіту); 2) у вузькому розумінні – це частина світу, яка протистоїть суспільству і взаємодіє з ним, це природне середовище, в якому живе суспільство. Єдність суспільства і природи обумовлюється процесом матеріального виробництва. Історично склались такі основні форми взаємодії людини і природи: 1) синкретична єдність людини і природи (життя у злитті з природою); 2) протистояння людини і природи (людина намагається панувати над природою); 3) гармонія людини і природи (морально-ціннісне ставлення до природи). Остання історична форма взаємодії людини і природи (ХХ ст.) ґрунтується на законах єдності організму і середовища та на засадах етики благоговіння перед життям А.Швейцера. Її поява зумовлена сучасною екологічною кризою. Можливими шляхами подолання екологічної кризи є перехід до «високих» та екологічно чистих технологій, подолання стихійних форм суспільного розвитку та хижацького ставлення до природи, формування нового гуманістичного світогляду. Основним принципом нового гуманізму є почуття глобальності, любов до справедливості, нетерпимість до насильства (А.Печчеї). Найважливішою ідеєю нового гуманізму є ідея збереження (стабільність систем у їх постійному самооновленні). Глобальна стратегія на сучасному етапі може бути реалізована як на шляхах помірного втручання в природу ефективними природоохоронними заходами, так і у зрізі еколого - гуманістичної диктатури, що вимагає впровадження політико-правових засад для жорсткого міжнародного контролю над виробництвом і споживанням в усьому світі. Мета, до якої повинно прагнути людство у ХХІ ст.. – життя із скромним добробутом та істинно людською гідністю. Поряд із природним середовищем суттєвим фактором розвитку суспільства є народонаселення. Цю сторону природи людини вивчає наука демографія.

3.Праця, процес виробництва є першою і найважливішою передумовою людського існування. Завдячуючи праці людина може розкрити свою людську сутність, привласнити предмети природи з метою задоволення своїх потреб. Основним фактором існування і розвитку суспільства є суспільне виробництво. Воно являє собою трудову діяльність людей, спрямовану на створення споживчих вартостей, необхідних для існування та розвитку людства. Людина виступає в цьому процесі як суб’єкт, мета та засіб (фактор) виробництва. Суспільне виробництво як таке поділяється на матеріальне та духовне. Матеріальне виробництво має на меті перетворити предмети природи на задоволення людських потреб. Духовне виробництво покликане створювати духовні цінності, які покращують матеріальне виробництво, збагачують людей знаннями та досвідом, змінюють потенціал робочої сили. Спосіб виробництва включає продуктивні сили та виробничі відносини. Продуктивні сили виражають відношення виробництва до природи і складаються із знарядь і засобів виробництва та людей, які його обслуговують, а також знань, досвіду та науки, які вони використовують. Виробничі відносини – це відносини, що виникають у процесі виробництва. Вони мають об’єктивний характер, залежать від характеру відношення до знарядь праці, виробленої продукції, до власності. Для гармонійного функціонування виробництва існує і повинен спрацьовувати основний соціологічний закон: закон відповідності виробничих відносин характеру та рівню розвитку продуктивних сил.

4.На думку М.Вебера, коли мова йде про політику, то це поняття слід пов’язувати передовсім з владою і державою. Політичну систему суспільства можна визначити як системну сукупність політичних відносин, правових і політичних норм, інститутів, ідей, пов’язаних із формуванням, здійсненням влади та управління суспільством. Політична система виконує такі основні функції: 1) визначення цілей і завдань суспільства; 2) мобілізація ресурсів; 3) владно-політична інтеграція суспільства; 4) регулювання режиму соціально-політичної діяльності; 5) легітимізація, під якою розуміється досягнення необхідного ступеня відповідності реального політичного життя офіційним політичним і правовим нормам. Особливе місце в політичній системі займає держава.

Контрольні питання та завдання

1. Розкрийте зміст поняття суспільство.

2. Охарактеризуйте основні групи соціальних відносин.

3. Поясніть, що таке природа?

4. Дайте визначення понять: «географічне середовище», «географічний детермінізм», «геополітика».

5. Охарактеризуйте форми взаємодії людини і природи, які склались історично.

6. Поясніть вплив народонаселення на розвиток суспільства.

7. Розкрийте зміст понять «суспільне виробництво», «продуктивні сили», «виробничі відносини».

8. Дайте визначення політичної системи суспільства, розкрийте її структурні й функціональні особливості.

Теми для рефератів, доповідей, контрольних робіт

1. Сім’я. Її соціальні функції та роль в житті особистості.

2. НТР як вирішальний фактор розвитку продуктивних сил.

3. Походження і сутність держави.

Завдання для самостійного опрацювання

Історія вчить лише тих, хто її вивчає

Василь Ключевський

Завдання:

1. Опрацюйте тему «Парадигми осягнення історії».

2. З’ясуйте, хто і коли запровадив поняття «суспільно-економічна формація», «цивілізація»?

3. Простежте, як співвідносяться формаційний і цивілізаційний підходи до історичного процесу в контексті сучасної філософії історії?

4. Опрацюйте тему «Рушійні сили історичного розвитку».

5. Осмисліть поняття «клас», «страта», «соціальна група».

Література:

1. Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. Навчальний посібник для студентів ВЗО ІІІ – IV рівнів акредитації. – К,: «Каравела»; Львів: «Новий світ – 2000», 2002. – теми 17, 19.

2. П.Ю.Саух. Філософія: навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – Тема 21.

3. Філософія: Навчальний посібник / За ред.. І.Ф.Надольного. – К.: Вікар, 2006. – Теми 13, 14.