Тема 7. Проблема буття у філософії.
З самого початку західноєвропейського мислення і до сьогоднішнього дня буття означає те ж саме, що й присутність… Буття як присутність визначається через час. Мартін Хайдеггер. План. 1. Світ як всеохоплююча реальність. 2. Філософський зміст категорії буття. 3. Єдність матерії, руху, простору, часу. 1.Знання про світ – складова частина вчення про людину. Поняття «світ» має конкретно-історичний зміст. Чим більше розвинуті форми діяльності людини, тим ширше і різноманітніше бачиться світ людиною, тим сильніше цей світ олюднюється. Світ – це єдність природної та суспільної дійсності, зумовленої практичною діяльністю. Людина в процесі активної цілеспрямованої діяльності перетворює природу на світ свого буття, який, з одного боку, забезпечує її існування і життєдіяльність, а з іншого руйнує природу і створює загрозу життю. Таким чином, світ – це визначене буття, універсальна предметність, в якій людина самовизначається як суб’єкт діяльності, котрий створює власний світ – світ людського буття. Категорія «світ» разом з іншими категоріями філософії утворює смислове ядро в усіх його історичних типах. Наявність людського світу позначається на типології світу, який поділяється на: матеріальний, духовний, об’єктивно - реальний, суб’єктивно - ідеальний. 2.Фундаментальність проблеми буття для філософії пов’язана насамперед із тим, що філософія виконує функцію людського світо орієнтування, а буття – це найширше філософське поняття, і тому воно постає як граничний, стратегічний людський орієнтир. З XVIII ст. розділ філософського знання, пов’язаний з дослідженням буття, отримав назву «онтологія» (від давньогрецького «онтос» - буття, сутнє). Буття – це все те, що є, що існує. Німецький філософ ХХ ст. М.Хайдеггер писав так: «Буття – це присутність у часі». Розглядаючи проблему буття, філософія виходить із того, що світ існує. Філософія фіксує не просто існування світу, а більш складний зв’язок всезагального характеру: предмети та явища світу. Вони разом з усіма їхніми властивостями, особливостями існують і тим самим об’єднуються з усім тим, що є, існує у світі. У категорії «буття» здійснюється інтеграція основних ідей про світ як ціле: світ є, існує як безмежна цілісність; природне і духовне, індивіди і суспільство. Найважливішими характеристиками буття в сучасній науковій картині світу є такі: динамічне, системно-ієрархічне, багаторівневе (мікро-, макро-, мегарівні),еволюційно-демонстративне. Основними формами буття є: 1) неорганічні процеси (нежива природа): механічні, фізичні, хімічні, геологічні, космічні процеси та їх структурні елементи; 2) органічні процеси (жива природа): клітини, організми, популяції, види, біосфера та ін.; 3) світ людського буття: географічне середовище, техніка, матеріальне виробництво, суспільство з його підструктурами, буття особистості, світ духовності – суспільної та індивідуальної свідомості. 3. Уявлення про матерію змінювались історично. На думку Г.Гельмгольца, матерія – це все, що існує об’єктивно (незалежно від свідомості людини). Матерія як філософська категорія визначає найбільш суттєві властивості реального буття світу – пізнаного і ще не пізнаного. До таких суттєвих ознак належать: цілісність, невичерпність, мінливість, системна упорядкованість та інше. Розрізняють такі структурні рівні матерії: неорганічний (мікро-, макро-, мегасвіти); органічний (організмений, підорганізмений, понадорганізмений); соціальний (особистість, родина, плем’я, народність, нація, клас, суспільство, людство). Рух – це найважливіший атрибут матерії, спосіб її існування. Рух включає в себе всі процеси у природі і суспільстві. У загальному розумінні рух – це будь-яка зміна, будь-яка взаємодія матеріальних об’єктів, зміна їх станів. Рух вважається абсолютним, а спокій – відносним. Рух виявляється в багатьох формах. Кожному рівню організації матерії притаманна своя, властива лише їй, багатоманітність форм руху. Джерело руху – сама матерія. Рух матерії – це процес взаємодії різних протилежностей, які є причиною зміни конкретних якісних станів. Матерії притаманна також здатність до розвитку і саморозвитку. За діалектичного розуміння, розвиток – це зміна матеріального та духовного світу, його перехід від старого до нового. Простір і час – це філософські категорії, за допомогою яких позначаються основні форми існування матерії. Кожна частинка світу має просторово-часові характеристики. Розрізняють соціальний, історичний, астрономічний, біологічний, психологічний, художній, філософський зміст простору і часу. Значна частина дослідників простору і часу (темпоралістів) солідарна в тому, що простір – це така форма існування матерії, її атрибут, яка характеризується співіснуванням об’єктів, їхньою взаємодією, протяжністю, структурністю та іншими ознаками. Час – це внутрішньо пов’язана з простором і рухом об’єктивна форма існування матерії, яка характеризується послідовністю, тривалістю, ритмами і темпами, відокремленістю різних стадій розвитку матеріальних процесів. Простір і час, матерія і рух невіддільні. Ця ідея отримала підтвердження у сучасній фізиці. Природознавство XVIII-XIX ст., визначаючи об’єктивність простору і часу, розглядало їх як щось відірване одне від одного і від матерії і руху. Сучасні науки відкинули старі уявлення про простір як пусте вмістилище тіл, і про час, як єдиний для всього безкінечного Всесвіту. Головний внесок теорії відносності Ейнштейна якраз і полягає в тому, що простір і час існують не самі по собі, відірвані від матерії, а перебувають в універсальному зв’язку з нею. Загальна теорія відносності доводить, що плин часу і протяжність тіл залежать від швидкості руху цих тіл і що структура чотиривимірного континууму (три просторові координати і одна часова координата) змінюються залежно від скупчення мас речовини і породжуваного ним поля тяжіння. Тепер відомо, що із наближенням швидкості руху тіла до швидкості світла її протяжність зменшується і плин часу також уповільнюється. Сучасна наука визнає простір і час взаємозалежними і використовує поняття чотиривимірний просторово-часовий континуум. Поняття багатовимірний простір має сенс лише для позначення формально-логічних об’єктів. Контрольні питання та завдання 1. Поясніть, як формується уявлення про світ? 2. Розкрийте зміст понять «онтологія», «буття». 3. Назвіть основні характеристики буття в сучасній науковій картині світу. 4. Охарактеризуйте основні форми буття. 5. Розкрийте філософський зміст понять матерія, рух, простір, час. 6. Охарактеризуйте відносну концепцію простору і часу. Теми для рефератів, доповідей і контрольних робіт 1. Людські виміри проблеми буття. 2. Класичне та некласичне розуміння буття. 3. Сучасна космологія та квантова механіка про світобудову. Завдання для самостійного опрацювання Завдання: 1. Опрацюйте тему «Людина та її буття». 2. Заповніть таблицю:
Література: 1. Філософія. Курс лекцій: Навч. Посібник / Бичко І.В. та ін. – К.:Либідь, 1994. – Лекції 16, 17, 26. 2. Філософія: Навч. Посібник / За ред. І.Ф.Надольного. – К.: Вікар, 2001. – Розділ 3.2. 3. Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. Навчальний посібник для студентів ВЗО ІІІ-IVрівнів акредитації. – К.: «Каравела»; Львів: «Новий світ-2000», 2002. - Тема13. 4. Є.М.Причепій та ін. Філософія. Посібник для студентів ВНЗ. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – Розділ 4.1.
|
