Тема 13. Цінності в житті людини і суспільства (семінарське заняття).

Як можна пізнати себе?

Не шляхом споглядання, але лише шляхом діяльності.

Спробуй виконати свій обов’язок і ти пізнаєш, що в тобі є.

Й. Гете.

План.

1. Цінності в структурі соціуму.

2. Структурні елементи категорії цінності.

3. Виміри цінностей людського буття.

4. Глобальні проблеми сучасної цивілізації.

1.Культура є цементом будівлі суспільного життя, а цінності – осередком духовного життя суспільства. Виконуючи важливу роль інтегруючих, соціалізуючих,комунікативних засад у житті суспільства, цінності забезпечують духовно-вольову єдність суспільства, високий рівень самосвідомості і організованості його членів.

Поняття «цінність» вперше ввів у філософію і соціологію німецький соціолог М.Вебер (1864-1920). Цінність є не що інше, як усвідомлений інтерес. Німецький філософ Г.Ріккерт (1863-1936) вважав, що вони вічні і універсальні. М.Вебер розглядав цінності як явище історичне. На зміну цінностям однієї епохи приходять цінності іншої епохи.

Цінності допомагають людині творити соціально привабливий світ можливої дійсності, підносячи її над буденністю. Свій ціннісний світ людина вибудовує в процесі предметно-практичної діяльності. Генетично цінності в процесі суспільної практики акумулювали в собі потреби, інтереси, емоційні переживання. Цінність – це функція задовольняти наші потреби.

2.Ціннісний світ людини складається з ціннісних образів. Власною формою буття цінності є чуттєве переживання. Атрибутом його є закличність, наказовість, бажаність. Важливими характеристиками цінності є об’єктивна значущість та суб’єктивна норма.

Цінності включають в себе когнітивний і емоційний компоненти, знання та оцінку. Ці компоненти мають протилежні логічні властивості. Знання фіксують суще, цінності – належне; в знаннях людина абстрагується від своєї зацікавленості, в оцінці, навпаки, стверджує свій інтерес. У знаннях людина усвідомлює предметну вираженість світу, в оцінці з’ясовує, чи відповідає дійсність її потребам. Ціннісний рівень свідомості має потужний духовний потенціал самоудосконалення людини. Цінність і оцінки становлять єдиний комплекс: цінність – це характеристика оцінюваного, а оцінка – процес встановлення чи відсутності цінності. Оцінка передбачає існування підстави або критерію, згідно з якими відбувається оцінювання. Такою підставою служить потреба, щодо якої визначається цінність предмета, або норматив, норма, що порівнює предмет з усталеним взірцем. До взірця належать стандарти, правила, закони, команди, директиви, технічні норми, моральні заповіді.

3.Основна форма, в якій функціонують цінності, - ідеал. Особливістю ідеалу є його нездійсненність. Ідеал є завжди мисленим запереченням існуючого недосконалого етапу дійсності. Він до певної міри відбиває історично обмежене уявлення про бажане життя. Свою діяльність людина будує у відповідності з нормативами і цінностями.

На основі системи цінностей, які в межах даного суспільства виконують близькі функції, утворюються ціннісні орієнтації. Найважливішою функцією цих орієнтацій є функція регулятора зовнішньої поведінки індивіда. Дослідники виділяють різні типи ціннісних орієнтацій: етико-релігійна (етизм); образно-естетична (естетизм); утилітарна ціннісна; науково-теоретична; політична (етатизм).

Формування ціннісних орієнтацій – складова частина соціалізації людини, процесів виховання і самовиховання особистості. Ціннісні орієнтації мають різні ступені інтенсивності, різну часову тривалість.

До базових, загальнолюдських цінностей належать цінності добра (блага), свободи, користі, істини, правди, творчості, краси, віри. Підсумковою цінністю є благо як єдність істини, краси, міри.

Вищі цінності відображають фундаментальні відношення та потреби людей, складають фундамент індивідуального світогляду. Вищими цінностями можуть бути: здоров’я, сім’я, кохання, свобода, мир, держава, праця, істина, честь, споглядання, творчість тощо.

Проблема цінності життя – одна із ключових проблем. Шлях до щастя людини полягає в самопізнанні, пізнанні того кращого, що є в кожному.

Доки життя регламентувалось традиційною родовою мораллю, не поставало питання про індивідуальну відповідальність. Сократ перший проголосив, що доброчинність є знанням. Ця теза мала декілька наслідків: 1) відтепер розум, а не традиція чи авторитет став суддею моральності людини; 2) спираючись на розум, людина мусила свідомо і відповідально ставитись до свого життя; 3) людина змушена була виробити свою систему цінностей, моральний кодекс, з точки зору якого оцінювати життя світу, - і це головне.

5.Особливістю сучасного світу є поява великої кількості глобальних проблем. Головними ознаками глобальних проблем є: їх загальнолюдський характер, масштабність, надзвичайна гострота, необхідність колективного вирішення.

Глобальні проблеми сучасності та їх характеристика

Глобальні проблеми	Характеристика
Соціально-екологічні	Забруднення довкілля, знищення лісів, зеленого шару Землі, зменшення площі ґрунтів, придатних для рільництва.
Соціально-економічні	Ресурсів, продовольча, демографічна, економічна відсталість значної кількості країн.
Соціально-політичні	Проблема війни та миру
Проблеми людини	Проблеми, пов’язані з масовим розповсюдженням деяких хвороб, проблеми збереження культурної спадщини людства, взаємин між людьми, матеріальної і духовної незабезпеченості життя, обмеження прав і свобод громадян, боротьба з міжнародним тероризмом, наркомафією та інші.

 

Можливі шляхи розв’язання глобальних проблем:

1) Масове роз’яснення значення та масштабів глобальних проблем;

2) Обов’язкове введення в освіту знань, пов’язаних із глобальними проблемами сучасності;

3) Міжнародна співпраця у справі розв’язання глобальних проблем на різних рівнях;

4) Міжнародне запровадження в економічні показники виробництва таких норм, що забезпечують фінансування, спрямовані на розв’язання глобальних проблем.

Контрольні питання та завдання

1. Поясніть поняття «цінність».

2. Охарактеризуйте функції цінностей в суспільстві.

3. Назвіть типи ціннісних орієнтацій.

4. «…Оцінювати – значить не лише пізнавати, а й відчувати; не лише відчувати або переживати емоції, а й прагнути; не лише прагнути, але й зближувати з собою предмет, що оцінюється, щоб випробувати його…і відкласти у підсвідомій пам’яті результат такого ознайомлення. Із цього результату потім спонтанно народжується та чи інша реакція на предмет». (А.Рольдан). Як ви вважаєте, чи вводить дане міркування якийсь новий аспект у розуміння цінностей? Які характеристики цінностей можна виділити з даного фрагмента? Як в даних міркуваннях окреслюється зв'язок цінностей та людської особистості? Людської самості?

5. Чи може існувати людина без сенсу життя?

6. Чи однакові цінності у різних людей, від чого це залежить?

7. Назвіть фактори, які спричинили появу глобальних проблем.

8. Яким чином, на вашу думку, можна вирішити глобальні проблеми?

Теми для рефератів, доповідей, контрольних робіт

1. Проблема цінностей в історії філософії, в історії людської діяльності.

2. Ціннісні орієнтації в структурі діяльності.

3. Класифікація цінностей.

4. Актуальні завдання сьогоднішнього осмислення глобальних проблем.

Література:

1. Бакрадзе А.Т. Ідеал людяності і цінності людського життя // Філософська думка. – 1989. - №2. – с. 17-23.

2. Сержантов В.Ф. Человек, его природа и смысл бытия. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1990. – С.167-187.

3. Філософія: навчальний посібник / За ред.. І.Ф.Надольного. – к.: Вікар, 2006. – Тема 19.