Морфологічний і функціональний розвиток залоз внутрішньої секреції

 

Гіпофіз. Він продукує багато гормонів вже внутрішньоутробно.

У новонародженого його маса досягає 100 – 150 міліграм, у дорослого – 500 – 600 міліграм. Найбільший приріст маси гіпофіза спостерігається в період статевого дозрівання. У новонароджених гормони гіпофіза (ТТГ, АКТГ, ГР) виконують виключно важливу роль, оскільки сприяють адаптації організму і його імунної стійкості. Роль інших гормонів (ФСГ, ЛГ, ПРЛ, АДГ, окситоцина) істотно зростає на пізніших етапах онтогенезу.

Найважливішим гормоном гіпофіза є гормон росту. Плід у великих кількостях продукує цей гормон: на 20 – 32 тиждень концентрація гормону росту в крові в 100 разів вища, ніж у дорослих. Після народження його вміст в крові поступово знижується і досягає «норми» дорослої людини до 3 – 5 років. Недостатня продукція гормону росту приводить до розвитку гіпофізарної карликовості, яка виразно спостерігається після 2 років.

Гормони щитоподібної залози. В онтогенезі щитоподібна залоза з’являється однією з перших: вже на 12 тиждень вона синтезує йодовмісні гормони і підвищує їх продукцію у відповідь на викид ТТГ. У новонароджених її маса складає 1 – 5 г, а максимальна маса (14 – 15 г) спостерігається в 15 – 16 років.

В постнатальному періоді продукція трійодтироніну (Т₃) і тироксину (Т₄) прогресивно зростає, що забезпечує розумовий, фізичний і статевий розвиток. Недолік продукції цих гормонів (особливо, у 3 – 6-річних дітей) викликає недоумство (кретинізм).

В період статевого дозрівання відбувається вторинний підйом активності щитоподібної залози: іноді це приводить до пубертатного гіпертиреозу, який виявляється підвищеною збудливістю ЦНС і емоційною лабільністю. Зниження активності залози починається в 21 – 30 років.

Паращитоподібні залози. У новонароджених маса 4 залоз досягає 5 міліграм, в 10 років – 40 міліграм, а у дорослих – 75 – 85 міліграм. Максимальна активність залоз спостерігається в перинатальний період і в перші 7 років, особливо, в перші два. Недостатня продукція паратгормона викликає руйнування зубів, випадання волосся, схуднення і тетанію м’язів дітей, а надмірна – підвищене окостеніння, утворення каміння в нирках, відкладення солей кальцію в стінках судин.

Гормони кори надниркових залоз. Кора надниркових залоз розвивається внутрішньоутробно, перед пологами вона продукує всі стероїдні гормони і реагує підвищенням їх продукції у відповідь на АКТГ.

Маса надниркових залоз у новонароджених складає 7 г, а у дорослих – 10 – 16 г. Ріст залози відбувається до 30 років.

З найперших днів життя глюкокортикоїди беруть участь в реалізації стрес-реакцій. Найбільша продукція цих гормонів відбувається в 1 – 3 роки, а також в пубертатному періоді. Після 30 років здатність до секреції глюкокортикоїдів знижується.

Катехоламіни починають синтезуватися з 16 тижня внутрішньоутробного періоду розвитку (переважно, норадреналін). Завдяки катехоламінам регулюється процес глікогеноліза у плоду, що особливо важливе у момент пологів.

До моменту народження, проте, мозковий шар надниркових залоз, який синтезує катехоламіни, розвинений у меншій мірі, ніж кірковий.

Основний ріст мозкового шару спостерігається в 3 – 8 років, а також в пубертатному періоді.

У міру росту організму участь і значення катехоламінів у процесах його адаптації зростає.

Підшлункова залоза. У плоду вона починає функціонувати рано: з 8тижня, секретує глюкагон, а з 12 тижня – інсулін. Проте функція інсуліну в період внутрішньоутробного розвитку не пов’язана з регуляцією входу глюкози в клітини: під його впливом зростає транспорт амінокислот через плаценту.

У новонароджених маса підшлункової залози складає 3 г; «доросла» вага (72 – 76 г) спостерігається в 13 – 14 років. До 6 місяців продукція інсуліну висока, потім вона знижується і до 2-річного віку вона нижча, ніж у дорослих (рівень інсуліну в крові в межах 6 один.; у дорослих – 8 – 9 один.).

Недостатня кількість продукції інсуліну, що приводить до цукрового діабету, – відносно часте явище серед дітей (5 – 10%), що пояснюється надмірним вживанням ними вуглеводів. Звичайно діабет виявляється в 6 – 12-річному віці, а провокуючим моментом є кір, свинка, вітряна віспа і інші дитячі інфекції. Надлишок інсуліну викликає у дітей гіпоглікемію, породжує відчуття голоду, слабкість і запаморочення.

Вилочкова залоза. У новонароджених її маса складає 10 – 14 г, в 11 – 15 років – 37 – 38 г, в подальші роки спостерігається виражена інволюція: в 20 років – 21 г, в 25 років – 18 г, в 40 років – 15 г, в 75 років – 5г.

Припускають, що тимус як головний орган імуногенезу, крім продукції імуномоделюючих гормонів (хімозину тощо), продукує гормональний фактор, який гальмує статевий розвиток, про що свідчить вікова динаміка маси тимуса.

З другого боку, вважається, що статеві гормони, особливо, естроген, викликають атрофію тимуса.

Епіфіз. У новонароджених його маса – 7 міліграм, у дорослих – 200 міліграм. Вважають, що продукований епіфізом мелатонін пригнічує секрецію гонадоліберіна, ФСГ і ЛГ, тобто гальмує статеве дозрівання.

В пубертатному періоді дійсно концентрація цього гормону знижується з 220 нг/мл до 16 нг/мл, а його екскреція з сечею зростає. Зниження гормонопродукуючої функції епіфіза вже спостерігається в 4 – 7 років.

Недостатність продукції мелатоніна приводить до передчасного