Загальні закономірності розвитку ендокринної системи організму людини

Ендокринні залози починають функціонувати у внутрішньоутробному періоді. Проте їх розвиток відбувається гетерохронно; при цьому гіпоталамо-гипофізарний контроль встановлюється на останніх етапах внутрішньоутробного розвитку.

Гормони і біологічно активні речовини впливають на ріст і розвиток ембріона і плоду. Вже зигота продукує ацетилхолін, катехоламін, серотонін, які необхідні для її дроблення; естрадіол і прогестерон потрібні для перетворення морули в бластоцисту.

Гормони плаценти, а також гормони плоду важливі для правильного розвитку його органів і систем. Наприклад, глюкокортикоїди необхідні для розвитку легенів, тимуса, кровотворних органів, андрогени – для статевого диференціювання.

У постнатальному періоді ендокринна система виконує виключно важливу роль в розвитку організму. Так, гормони щитоподібної залози (Т₃ і Т₄), гіпофіза (гормон росту), підшлункової залози (інсулін), а також статеві гормони сприяють зростанню кісток, розвитку м’язової системи, мозку, статевих органів; до початку статевого розвитку провідна роль належить гормону росту, Т₃, Т₄, інсуліну, а потім – статевим гормонам.

Комплекс гормонів (мелатонін, серотонін, тиреоїдні гормони, гонадоліберін, ФСГ, ЛГ, ПРЛ, андрогени і естроген) визначає початок і темпи статевого дозрівання. Слід зазначити, що в період грудного вигодовування з материнським молоком дитина одержує багато гормонів, зокрема пролактин, який виконує важливу роль в становленні репродуктивної функції і в розвитку мозку.