Індустріалізація краю та розвиток промисло­вих підприємств

Починаючи з 1921 року. відбудовувались і ставали до ладу все нові і нові промислові під­приємства на території краю, особливо цукрові заводи, які вже в 1922 році дали продукцію. Зростала кількість робіт­ників. Якщо в січні 1922 року на цукрових заводах працюва­ло 6011 робітників, то н 1923 році їх кількість зросла до 7267чоловік. Поступово розвивалась текстильна (Дунаївці ),спиртова, борошномельна галузі промисловості. Налагоджу­вався видобуток фосфоритів, гіпсу, коаліну, крейди, літогра­фського каменю (Новоушицький повіт).

В непромислових районах краю розвивалась кустарні промисли, кооперативні організації.

Поступово відроджувався транспорт, особливо залізничний. 2 травня 1922 року відновлено регу­лярний залізний зв'язок між Кам'янцем-Подільським і Киє­вом. Було розроблено план електрифікації краю: на найближ­чі роки намічалося будівництво двох Городоцьких, Летичів-ської, Новоушицької електростанцій.

На кінець 1925 року із 129 великих про­мислових підприємств краю вже працювали 107. З них 57 належали державним і кооперативним організаціям, 50 — перебували в оренді в приватних осіб. Працювали 29 цукро­заводів, які в 1925 році виробили 10,2 мли. пудів цукру. У Проскурівському, Кам'янецькому та Шепетівському окру­гах було 34 комуни, 201 сільськогосподарська артіль і 48 ін­ших колективних об'єднань селян, а також діяли 107 рад­госпів. На кінець 1925 року на території краю діяло 1365 шкіл і пунктів лікнепу, в яких навчалось 52196 чоловік, 527 бібліотек, 229 клубів і сільбудів, 821 хата-читальня, 15 кіно­театрів.

Були виділені ко­шти на будівництво Дунаєвецької електростанції, на відбу­дову 10 підприємств, що перебували на консервації, на роз­робку Нігинських і Закупнянських родовищ вапняку — цінної мінеральної сировини для цикрової промисловості.

Щоб забезпечити виконання намічених планів, говорить учитель, доводилось насамперед розширювати і реконструю­вати місцеві підприємства, що переробляли сільськогоспода­рську сировину і виготовляли будівельні матеріали (цеглу, черепицю, скло), предмети щирокого вжитку.

На те­риторії краю діяло 148 підприємств, в основному металлообробної, будматеріалів, фарфоро-фаянсової, суконної, паперо­вої та інших галузей промисловості. В сезон 1926/27 років були розконсервовані і пущені в дію Вишнівчицький, Клембівський та Сатанівський цукрові заводи, розширилося ви­робництво спиртзаводів. Активну участь у технічному переос­нащенні цукрових заводів взяли Кам'янець-Подільський за­вод «Мотор», Дупаєвецький — «Змичка», Проскурівський — імені Куйбишева, У Городку на базі слюсарної майстерні створюється механічний завод імені Дзержинського.

За прикладом ленінградців у промислово­сті розгортається рух ударників, який з часом переріс у но­ву форму трудового ентузіазму робітників __ ударні бри­гади, а згодом — у масове соціалістичне змагання.

За роки першої п'ятирічки в краї вве­дено в дію нові підприємства харчової, легкої промисловості та промисловості будівельних матеріалів. У Кам'янці-Подільському почали працювати птахокомбінат, консервний за­вод, хлібозавод, швейна фабрика, ряд підприємств про­мислової кооперації. У Проскурівському окрузі було здано в експлуатацію одинадцять нових промислових підприємств, а також реконструйовано цукровий завод і деревообробну фабрику, добудовано ливарний цех Проскурівського меха­нічного заводу.

Однак, величезні плани першої п'ятирічки з окремих галузей не були виконані.