Друга п’ятирічка в краї.

Важливі завдання в другій п'ятирічці були поставлені перед трудящими краю в галузі промисловості, Планом передбачалося розширити діючі промис­лові підприємства, створити нові галузі промисловості — машинобудівну, металообробну, хімічну та інші. В роки п'я­тирічки було намічено реконструювати Шепетівський, Клембівський, Городоцький, Антонівський, Сатанівський та інші цукрозі заводи, Кам'янець-Подільську та Проскурівську швейні фабрики, розширити машинобудівний завод «Мо­тор» у Кам'янці-Подільському.

В 1933 році порівняно з 1932 роком державні підприємства Проскурівського району ви­конали річний план. Нарощувався випуск продукції на цукро­вих заводах, які в 1933 році дали 27 процентів загальної кількості цукру, виробленого в країні. Непогано Працювали цукровики Волочиського району, Антонівського, Шепетівського цукрозаводів, Кам'янець-Подільського, Плужнянського спиртзаводів, Славутського фаянсового, Полонського фар­форового заводів, Славутської і Понінківської паперових фабрик та інших підприємств.

Про досягнення трудящих краю в дру­гій п'ятирічці йшлося на Кам'янецькій, Проскуоівській, Шепетівській окружних партійних конференціях (травень 1937 року), де відзначалося, що підприємства прикордонних ок­ругів за роки п'ятирічки збільшили випуск промислової про­дукції в 2,6 рази. У ході реконструкції існуючих заводів і фабрик, будівництва нових підприємств зростали робітничі колективи. У завершальному році п'ятирічки в промисловості працювало 25,8 тисяч робітників.

Підрахунки досягнень промис­ловості велися в карбовцях, а не в кількості виробленої про­дукції, і виходило так, що ніби план і виконаний, але про­мислової продукції не вистачало. Отже, план фактично не був виконаний.

В чому ж причина невиконання планів п'ятирічок?

Фактично плани двох п'ятирі­чок по Союзу не були виконані по багатьох показниках, від­повідно не були вони виконані"; по нашому краю. Справа в тому, що плани брались завищені, хоча частина економістів (Чаянов, Кондратьев, Риков) попереджували, що такі вели­кі завдання не під силу нашій країні. Нерідко планувалось будівництво підприємств сьогодні з цегли, яка буде вироб­лятись завтра. Великі темпи будівництва, відсутність відпо­відної техніки позначились на роботі підприємств. Були ча­сті зриви у виробництві, невиконання планів, поломки про­мислового обладнання. За це хтось повинен був відповіда­ти. Партійне керівництво не хотіло брати на себе відпові дальність за свій волютаризм. Відповідальність звалили на господарників, зокрема на інженерно-технічні кадри під­приємств. Почалися судові, _а часом і позасудові розправи, як і привели до того, що багато керівників підприємств, ін­женерів з дипломами, старих спеціалістів були увільнені від роботи, репресовані. На інженерних посадах опинились люди, які слабо розумілись в процесі виробництва, у них не виста­чало знань. Все це приводило до зриву виконання планів.