Слайд 38) Застосування Ергометрину та його похідних у хворих на АГ протипоказано (B).

Медикаментозна антигіпертензивна терапія матері не перешкоджає грудному вигодовуванню. Не бажано застосовувати в період лактації атенолол, клонідин, блокатори рецепторів ангіотензину ІІ. З групи інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту віддають перевагу каптоприлу або еналаприлу, призначати їх не раніше, ніж через 1 місяць після пологів. Варто пам’ятати, що сечогінні засоби зменшують кількість грудного молока.

Після виписки з акушерського стаціонару хвору з хронічною АГ передають під нагляд дільничного терапевта (кардіолога) або сімейного лікаря.

(Слайд 39) Пізні гестози вагітних (ПГВ) не є самостійним захворюванням, а являється проявом недостатності адаптаційних механізмів материнського організму адекватно забезпечити потреби плоду, який розвивається в утробі матері та клінічно проявляється симптомокомплексом поліорганної та полісистемної недостатності, яка реалізується через неспроможність різного ступеня виразності перфузійно-дифузійної недостатності в системі мати-плацента-плід, що виникає під час вагітності і зникає після розродження.

(Слайд 40) Нараховується близько 30 різноманітних теорій. Серед причин прееклампсії, особливо тяжких форм, провідне місце належить екстрагенітальній па­тології, аутоімунним порушенням; ендокринним захворюванням. Велика кількість різних теорій патогенезу прееклампсії говорить про те, що жодна із них не описує його повністю.

Головними ланками патогенезу преєклампсії/єклампсії є:

1. Генералізований спазм судин

2. Гіповолемія.

3. Порушення реологічних властивостей крові (зміна грузькості крові, агрегаційних властивостей клітин крові — гемоконцентрація).

4. Розвинення синдрому внутрішньосудинного згортання крові.

5. Постгіпоксичні метаболічні порушення.

6. Синдром поліорганної функціональної недостатності.