Базові органічні хімікати
Серед основних органічних хімікатів лідерами є етилен і пропілен, які використовують у виробництві полімерних матеріалів і мономерів для інших пластмас. Так, з етилену виробляють хлористий вініл і полівінілхлорид, бутадієн і синтетичні каучуки, оксид етилену та полімери на його основі, етиленгліколь тощо. Далі за масштабами виробництва йдуть метанол і бензол, які, в свою чергу, також виступають як базові хімікати для подальшої переробки у мономери, розчинники та інші хімічні продукти. Біомаса - сировина для хімічної промисловості Промисловість хімічної переробки деревини представлена целюлозно-паперовими, гідролізними і лісохімічними підприємствами. Ассортимент продукції цих виробництв приведений на мал. 1. За допомогою делігніфікації деревини виробляють целюлозу, з якої потім отримують похідні целюлози, хімічні волокна, папір. Процеси гідролізу дають глюкозу і ксилозу, які потім переробляються в етанол, ксиліт, фурфурол і його похідні, органічні кислоти [4]. Технології екстракції використовуються для отримання дубільних речовин, ефірних олій, біологічно активних і харчових речовин. Термохімічними процесами (піроліз, газифікація) виробляють деревне вугілля, відновлювані, вуглецеві сорбенти, дьоготь, паливний газ.
Першими хімікатами з біомаси, продукованими людиною, були етанол і оцтова кислота як харчові продукти, що виробляли ферментацією. З середини XIX ст. етанол застосовують як розчинник і паливо. Багато років біомаса слугувала і продовжує слугувати як джерело структурних волокон у виробництві тканин, волоконних матеріалів, паперу. Текстильна та паперова промисловість і сьогодні використовує біомасу у виробництві. Сучасне виробництво целюлозної пульпи достатньо оптимізоване й інтегроване. Залишки лігніну і геміцелюлози головним чином використовують як паливо для одержання енергії та пари. Частково лігнін переробляють на сульфонатні солі, які мають властивості поверхнево активних речовин (ПАР). Комплексна переробка втілена і для крохмалю - він гідролізується до глюкози, яка ізомеризується у фруктозу та гідруванням перетворюється у сорбіт, або йде на отримання інших продуктів - етанолу, молочної кислоти, лимонної кислоти; гідролізат змішується з волокнами для кормів худоби. Використання біомаси для виробництва необхідних органічних хімічних продуктів може також бути оптимізовано за принципами маловідхідних і екологічно прийнятних процесів. У нафтохімічному синтезі базовими хімікатами є 7-10 основних речовин. Тому і було поставлене просте питання: чи можна таку базу визначити і у разі використання біомаси як вихідної сировини? Вчені США відібрали 20 хімікатів, які можуть бути вироблені з біомаси і є перспективними як сировина для сучасного асортименту продукції хімічної промисловості [15]. Перший "великий" список налічував майже 300 "кандидатів", який був спочатку скорочений до ЗО, а в кінцевому підсумку залишилося 20 речовин-блоків. Серед них 12 базових для подальшого синтезу можуть бути вироблені з цукрів біомаси 1,4-дикарбонові кислоти: зокрема, янтарна, малеїнова, фумарова, 2,5-фуран-дикарбонова кислоти, а також 3-гідроксипропіонова, аспарагінова, глутарова, глютамінова, левулінова кислоти, 3-гідроксибутиролактон, гліцерин і сорбіт. Янтарна кислота (бутандіонова кислота, етан-1,2-дикарбонова кислота) НООС-СН2-СН2-СООН — двухосновна насичена карбонова кислота Малеїнова кислота (цис-1,2-этилендикарбоновая кислота, цис-бутендиовая кислота) НООССН=СНСООН Фумарова кислота – транс-форма малеїнової. Левулінова кислота (4-оксовалериановая к-та, β-ацетилпропионовая к-та) СН3СОСН2СН2СООН Бутиролактон Дегидрослизивая, a,a'-фурандикарбоновая фурандикарбоновая-2, околдикарбоновая-2,5
До списку також увійшли хімікати з рослин, отримання яких поки має певні економічні або технологічні обмеження. Д Еліотт сформулював концепцію "Біопереробного заводу" ('Біоріфайнері") як моделі інтегрованої технології переробки біомаси на хімічну продукцію з максимальним використанням сировини та енергії'. У таких процесах біомаса розділяється на її складові компоненти, які далі переробляються у продукти застосуванням каталітичних або біохімічних процесів у масштабах, що забезпечують достатню ефективність. Бажано застосовувати такі типові процеси та обладнання, які дають змогу отримувати потрібні ринку продукти з різної сировини, додаючи лише деякі специфічні операції, як і у сучасній нафтопереробці, де використовують майже всю нафту, з мінімальними відходами. Економічні показники таких виробництв мають бути конкурентоспроможними порівняно з нафтохімічними виробництвами. Деякі процеси переробки біомаси певною мірою вже втілюють таку концепцію [16,17]. - Для переробки біомаси у хімікати запропонована або вже існує низка процесів: ферментація цукрів у спирти і кислоти, гідроліз вуглеводів, гідрування чи окиснення, піроліз до структурних фрагментів або газифікація з частковим окисненням чи парокиснева конверсія з утворенням синтез-газу з наступною переробкою у відомі продукти [16]. Завдяки таким технологіям можна отримати окреслені вище "базові" хімікати і далі застосувати вже існуючі процеси. Використання відомих, добре відпрацьованих процесів є базою, але потрібне й створення нових технологій, які можна застосовувати для виробництва конкурентоспроможних хімікатів, а також нових продуктів, що можуть замінити низку вже існуючих. Промисловість США для виробництва хімікатів використовує майже 17 % загального споживання нафти. Близька цифра, мабуть, є типовою для країн з розвиненою хімічною промисловістю. Така кількість нафти може бути значною мірою, мож.е на 2/3, замінена на сировину з відновлювальних джерел, а продукція її переробки задовольнити левову частку потреб ринкового попиту й асортименту.
|