Пит Теоретична концепція дослідження 11 страница

Я думал, что это такая финская шутка, но меня действительно пустили в комнату с телевизором. Камера на уровне 3-звездного отеля у меня на родине. После стольких лет постоянных разъездов я отдыхал: смотрел ВВС, пил кофе, раз в день пускали в душ, я мог заказывать пиццу, адвокат купил книги. Я даже тренировался, используя двухлитровые бутылки с водой вместо гантелей. Все было прекрасно, кроме еды. Я пожаловался следователю.

— Что тебе купить? — спросил он.

Я ущипнул себя не в силах поверить, что ради меня он пойдет в магазин. Я дал ему список, он купил еду и положил ее в холодильник в участке. Мне позволили пользоваться микроволновкой. Я совершенно не чувствовал себя заключенным.

Подлинный смысл тюрьмы — оградить кого-то от общества, но тюремная система в Сингапуре работает на другом уровне: они изолируют тебя от внешнего мира. Получив пять лет, можно попрощаться с семьей, женщины очень редко дожидаются мужей. Теперь я понял, что имел в виду конвоир в самолете, когда говорил, что Финляндия — цивилизованная страна. Я сходил с ума, мне бесплатно позволили подключить спутниковое ТВ. Я смотрел АПЛ, Лигу чемпионов, фильмы, были даже порноканалы.

Суд разрешил моему агенту Артту вывести меня из участка, чтобы купить ботинки. Мы поужинали в китайском ресторане, с нами был еще один полицейский. Только мы и перцовый аэрозоль.

— Только не убегай, — предупредил Артту.

— Нет-нет, не буду.

Зачем мне бежать? Я продумывал следующий шаг. Пару раз мне разрешили воспользоваться интернетом, чтобы отправить письма. Под присмотром надзирателя, конечно. Артту был добрым парнем, но не простофилей. Сестра прислала мне вырезки из сингапурских газет, где писали обо мне. Я выписывал английские газеты и читал их с чашечкой кофе.

Артту и другие офицеры допрашивали меня по 2-3 часа. Я ничего не скрывал и ждал суда, только преуменьшал роль Дана и других партнеров. Их имена полицейские нашли в телефоне. Однажды Артту огорошил меня:

— Тебя сдали свои.

Я не поверил:

— Дан? Не может быть. Если у китайцев конфликт, они присылают человека, который уберет конкурента, но не обращаются в полицию, это не их стиль.

В марте из Сингапура прилетел журналист, он разрабатывал мою историю еще со скандала в матче Бахрейна и Того. ФИФА тоже направила своего человека пообщаться со мной. Оба вернулись домой ни с чем. Ко мне пускали только полицейских и членов семьи.

Я постоянно думал о тех, кто мог меня сдать. Пожалуй, букмекер не был столько могуществен, чтобы потянуть нужные струны через пару часов после нашей переписки. Кроме него, о моем пребывании в Финляндии знал только Дан, но я все еще не находил причин для такого поступка.

Я по-прежнему рисковал получить условный срок и вернуться в Сингапур. Я узнал, что можно получить двойное гражданство, связался с ганцами и заплатил им 10 тысяч долларов за паспорт. Их подделка подошла бы для заселения в отель, но не для пересечения границы. К тому же сингапурцы включили меня в списки Интерпола.

Жена бросила Дэнни, когда узнала о его грязных аферах. Она считала, что я втянул невинного младенца, и хотела встретиться со мной, вероятно, чтобы утвердиться в этом. Я отказался. Дэнни тоже считал меня причиной личных проблем и дал подробное интервью сингапурскому журналисту, в котором обильно полил меня дерьмом и очистил себя. Финны нашли в моем телефоне номер лондонского эскорт-агентства и заподозрили меня в организации оргий.

Я знал Дэнни с 16 лет, поскольку он предал меня, я написал его жене: «Твой муж трахает вашу филиппинскую прислугу, а также всех филиппинок на вашей улице. Каждый раз, когда он выгуливает собаку, он успевает трахнуть какую-нибудь горничную».

Дэнни пытался выйти сухим из воды, продемонстрировав мое грязное белье. Сильвио Берлускони пользовался эскорт-услугами, как и Доминик Стросс-Кан. Что в этом такого? Роналдо даже приводил в гостиницу трансвеститов. В Сингапуре все пытаются трахнуть несовершеннолетних девочек: от больших шишек до школьных учителей.

Финны связались с зарубежными коллегами. Меня считали крупной рыбой. Первым приехал следователь из Германии, он уже давно занимался делом Анте и Милана, но я не помог ему, поскольку не сотрудничал с ними. Меня спрашивали о матчах в Африке и Латинской Америке. Он показывал карту договорных матчей в Европе. Договорняки каждого синдиката были помечены своим цветом. Немцы очень хорошо поработали, они собрали самые актуальные данные. Они знали игорные дома в Азии. Они искали китайца, который жил на вилле в Словении и организовывал договорняки в Европе с 2008 года. Правда, они не знали имени Дана. Они спрашивали об отключении электричества на матче ЛЧ в 2001-м.

Я не хотел полностью сдавать сообщников. Финны многое узнали из моего телефона и ноутбука, но Дан и его люди по-прежнему организовывали договорняки. В начале июня Артту обсудил со мной товарищеский матч Нигерия — Аргентина. Африканцы победили 4:1, наш звездный рефери Ибрагим назначил два пенальти. К тому времени Артту разобрался, что к чему. Ему помогли люди из ФИФА и немецкие коллеги.

Ибрагим провел свой последний матч и ушел на пенсию. Он заработал примерно полмиллиона долларов и плевал на мнение ФИФА. Я слышал, что Ибрагим живет в Нигере с четырьмя женами и владеет тремя домами. Нигер — бедная страна, думаю, в месяц ему хватает 2 тысячи долларов. Он обеспечил еще три поколения Ибрагимов, а Зепп Блаттер может трахнуть сам себя.

Через неделю начался мой процесс. Обвинения зачитывали на финском, переводчик плел какую-то белиберду. В зале находилось всего два полицейских, я сидел рядом с Мусондой и другим футболистом «Рованиеми». Я написал на бумажке «Достань мне мобильник» и передал ее Мусонде. Два дебила отрицательно покачали головами. «Тогда дай мне свой мобильник» написал я еще раз. Они боялись. Я попросил адвоката передать им пару сотен евро, они взяли деньги, но не дали телефон. В конце концов, другой зимбабвиец сделал дело за 300 евро, правда, в аппарате не было сим-карты.

В последний день суда я пришел с книгой, в нее положил записку с просьбой достать сим-карту и передал ее грузинским футболистам. Они помогли, хотя я просил положить на счет 50 евро, они ограничились пятью. Я платил им столько денег, а они решили сэкономить.

Из камеры я звонил друзьям и родственникам. Они видели пропущенный и перезванивали. В итоге я стал использовать мобильник, чтобы ставить. Ближе к концу я попросил Артту узнать, кто же меня все-таки сдал.

Оказалось, что за пару дней до моего приезда в Рованиеми в местное отделение пришел человек по имени Джозеф Кси Тан и сообщил, что я путешествую по поддельному паспорту. Я впервые слышал о нем, я сто раз посмотрел на его фото, но не вспомнил. Мне показывали копию его паспорта, и я запомнил номер. Я связался с парнями в Сингапуре и попросил разобраться, но помог сингапурский журналист, который расследовал мое дело. Он рассказал в переписке, что Кси Тан был в Анталье в феврале 2011-го, то есть на матчах, организованных Энтони. Они жили в одном отеле.

Кровь ударила в голову. Я знал Энтони с детства, я ввел его в бизнес, платил большие деньги, научил всему. Он предал меня, как Брут Цезаря. Я не видел ни одной причины для предательства. Чтобы подняться в нашем бизнесе, необязательно убирать кого-то, нужно просто работать самому. Когда у меня увели Ливан и Гаити, я даже не подумал писать донос в полицию. «Дан умеет превращать друзей во врагов», — вспомнил я слова Муругана.

Мега и Энтони жили по соседству, я позвонил Меге:

— Передай ублюдку, что я не усну спокойно, пока не отомщу. Рано или поздно я доберусь до него.

Потом я ответил на все вопросы журналиста о Дэнни, Хасане, Энтони, наших подставных фирмах и других подельниках. Я не был уверен, что Дан тоже замешан. Я не злился на Кси Тана, он просто марионетка, которая сделала грязную работу за несколько тысяч долларов. Но китайцы так не поступают, они не идут в полицию.

В середине июля суд приговорил меня к двухлетнему заключению без экстрадиции. Футболисты получили условные сроки и дисквалификацию от ФИФА. Меня переводили в обычную тюрьму в Оулу, хотя я хотел остаться в участке, где уже наладил быт. Я умудрился пронести в тюрьму мобильный телефон в трусах.

В Оулу не было кабельного телевидения. Один парень обещал мне достать карточку за 5 тысяч евро, но взял деньги, купил себе огромную стереосистему, а я не получил ничего. Что я мог сделать? Оставалось следить за матчами по телетексту. Я продолжил ставить по телефону, чтобы убить время.

Дела Дана шли в гору, с помощью Зекая он перехватил мои кубинские контакты. Хватило 10 тысяч долларов, об этом рассказали уже финские следователи. Синдикат организовал шесть договорняков на Золотом кубке КОНКАКАФ-2011, в каждом из них тотал был 4 гола или больше. Гренанда, например, играла так, словно у них нет голкипера. Мои подельники зарабатывали миллионы на моих связях.

Деньги на счету заканчивались, остался один звонок. Я набрал номер Дана:

— Ты купил матчи Кубы на Золотом кубке?

— Нет, кубинцы не взяли деньги.

— Не играй со мной, я хочу долю.

— Уилсон, ты проср** мои деньги в Финляндии. Я дам тебе 50 тысяч.

— Дан, мои люди ищут Кси Тана, где он?

— Переехал, наверное. Уилсон, я его не знаю. Возможно, он работал на Энтони.

— Дан, это ты сдал меня?

— Нет. Любой мог. Например, Энтони.

Я не собирался в Сингапур, за пять лет в тюрьме я сошел бы с ума, и пока оставался спасительный буй, я плевал на тех, кого придется сдать. Дан тоже плевал на меня, он знал, что ждет меня на родине, но ничего не сделал.

Сотрудничество со следствием было первым шагом к освобождению. Я хотел выжить. Мы все хищники, живем за счет тех, кто слабее. Мы организовываем договорняки, а не готовим бургеры в «Макдональдс». Полиция делает свою работу, мы — свою. Ничего не изменится.

Ко мне приезжал следователь из Италии, но я не мог сказать ничего дельного. Я знал об итальянских договорняках на уровне слухов. Ближе к зиме прилетел венгерский офицер.

— У вас есть программа защиты свидетелей?

— Да.

— Тогда посотрудничаем, — улыбнулся я.

Во время суда Уилсон показывает Мусонде (светлые волосы), что ему нужен мобильный телефон

пит Теоретична концепція дослідження

Г. Геттінген [1] уперше зіставив відносини між злочинцем і потерпілим як відносини між хижаком і його жертвою. Саме в описах відносин „хижак – жертва” уперше 1926 року було використано математичні моделі, що дозволило В. Вольтерра і А. Лотці [2; 3] теоретично обґрунтувати періодичність коливань і стійкість відносин між хижаком і жертвою, які обумовлюються конкретними умовами середовища. Через майже 70 років їх висновки стали використовуватися у віктимологічних дослідженнях, що значною мірою дозволяє встановити кількісні співвідношення між числом потерпілих і злочинами, визначити ніші існування певних видів злочинності, причини і форми вирішення конфліктних ситуацій як серед окремих злочинців, так і серед злочинних угруповань і бандформувань. В результаті конфлікту між двома „хижаками” одна зі сторін стає потерпілою, яку можна віднести до особливої сфери класифікації жертви – так званої жертви кримінальних розбірок. Такі відносини і жертви, що при цьому виникають, успішно описуються рівняннями конкуренції сторін, які відображають конкретні відносини при розподілі „ніш” впливу, що дозволяє з досить високою точністю прогнозувати відносини злочинних груп у майбутньому.

Слід, однак, зазначити, що, попри загальнотеоретичне обґрунтування відносин „хижак – жертва”, використання математичного опису віктимологічних процесів в галузі кримінології лишається й сьогодні епізодичним. І нині продовжують формуватися поняття „потерпілий”, „жертва”, які виходять за межі кримінології. До цих понять відносять жертв техногенних катастроф, природних катаклізмів, геноциду, етнічних конфліктів і воєн. Потерпілими можуть бути окремі особи, підприємства, міста, регіони, цілі країни [4; 5]. Таке розуміння жертв (або потерпілих) потребує значного ступеня узагальнення причин виникнення потерпілих і побудови дуже загальних моделей виникнення жертв та їх поведінки. Саме з появою такого підходу в розумінні жертви віктимологія набуває самостійного предметного характеру і стає визначальною основою побудови системи безпчного перебування людини у відповідному оточенні

 

 

9 У груповомуаналізірозрізняютьмалігрупи (до 8 осіб),середні (від 12 до 20 осіб) та великі (понад 22 осіб). Середні і великігрупивикористовують для дозволу " менеджмент- конфліктів",тобто для вирішеннясуспільних, управлінських, організаційних та іншихконфліктів. Власнепсихотерапевтичноївважається мала група,щоскладається з 8 осіб, щозустрічаються один- два рази на тиждень по 2-3 години.

 

Мала група - це модель функціонуванняпервинноїсім'ї. На початковому етапіроботигрупи в нійнемає умов для виникненнявсіхтрансферів і проекцій,властивихпервинноїродині. Для багатьохучасниківгрупи обстановка груповоїроботи є новою,щостимулюєїхтривожність, підозрілість, конкуренцію за увагудиригента. Диригент не контролює і не керуєцимипочуттями в групі,щодозволяє ворожим несвідомимемоціям, агресивнихреакційвивільнитися. Іншимисловами,створюютьсяумови для прояву тих ролей, якілюдинаграє в реальному житті.

 

Груповийаналіздужеефективний для невротиків,психосоматичниххворих, вінможе бути корисний для всіх людей, у яких є порушення в комунікаціях, кому необхіднорозширитиміжособистісніконтакти.

Ведучийслухаєвільнийпотікасоціацій в групі, як і психоаналітик в роботі з індивідуальнимпацієнтом. На відмінувідостанньоговінвстановлюєтількиосновнітеми,обговорювані і виникаючі в групі, але може і коментуватиподії, щовідбуваються, висловлюватисвоїпочуття, думки і т.п. Так як метод груповогоаналізудемократичний, можлива і критика ведучого, проте, вона повинна бути обгрунтованою.

 

Головне правило: в цьомумісці і в цей час Ви маєтеможливістьвисловлювативсісвої думки, фантазії, спогади і ідеї, які Ви переживаєтебезпосередньо, не звертаючиувагу на те, чивисловлене Вами є доцільнимчинедоцільним.

Рамковіумови (сеттінг) охоплюютьсукупністьчинників, яківизначаютьзовнішні рамки груповоїпсихоаналітичноїситуації:

- час, частота, тривалість занять, тривалість курсу терапії, термінзавершеннятерапії;
- форми, розміригрупи;
- місце, приміщення;
- оплата.

Конфіденційність і абстинентність. Учасники в ідеалі не повинні знати один одного, зустрічатися у зовнішньомусвіті, вступати у будь-якіконтакти поза групою, щоббуламожливість для інтенсивнихстосунків, перенесених у групу. Реальністосункичитілесніконтактиперешкоджаютьфантазії, тому їхслідуникати в групі і поза її межами. У групі не сліданіїсти, аніпити, анікурити, бо все це могло б домогтизнятинапруження. Потреби та напруження в групіслідзнімати не діями, а мовленням. Ведучийгрупиведегрупу сам або з ко-терапевтом, відмічаєтьсянейтральністю, анонімністю та абстинентністю.

Спостерігач – у групілишеспостерігає, сидить поза колом, переважноведе протокол групи.

12динаміка групової терапії

Групова динаміка – сукупність внутрішньогрупових соціально – психологічних процесів і явищ, що характеризують весь цикл життєдіяльності групи та її етапи: утворення, функціонування, розвиток, стагнація, регрес і розпад.

Фази розвитку психотерапевтичної групи визначаються змінами в типах взаємин і взаємодій у групі.

1. Адаптаційна фаза:навчання групи, орієнтація і залежність, адаптація до нових людей, відповідальність переноситься на терапевта, нерозуміння значення власної активності, члени групи чекають інструкцій вказівок. Це інфантильна фаза.

На даному етапі відсутні загальні проблеми, учасники підтримують розмови «ні про що», уникають почуттів і переживань. Терапевт займає пасивну позицію для того, щоб група дозріла.

2Активна фаза

Характеризується боротьбою, конфліктами і протестами. Поведінка учасників групи стає активною, афективно зарядженою, з прихованою або явною агресією стосовно ведучого.

Починається боротьба за лідерство, за місце і роль у групі, виникають внутрішньогрупові конфлікти, зростає опір.

Відмінна риса цієї фази – підвищена агресія до терапевта, яка може ховатися за великою кількістю питань, сумніви у результаті і компентенції, звинувачень у безвідповідальності або байдужості.

3. Фаза структурування групи, розвитку і співпраці

Фаза розвитку згуртованості, група проявляє активність, самостійність, бере на себе відповідальність. Згуртованість створюється спільною діяльності з вирішення кризових ситуацій і через спільні переживання. Виникає відчуття приналежності до групи, виробляється групова культура, виникає емоційна підтримка і співчуття, щирість, спонтанність самовираження завдяки почуттю безпеки і прийняття

4.Фаза активної роботи групи

Група стає робочим колективом, зрілої соціальною системою. Налагоджується позитивний зворотній зв’язок, спокійно приймаються негативні емоції. Ця фаза спрямована на вирішення конкретних терапевтичних завдань.

5.Фаза завершення групи

 

 

13 Типові теми групових конфліктів.Типові варіанти групових інсценізацій
Під інсценізацією ми маємо на увазі такі техніки, які втягують клієнта в програвання дійсного чи вигаданого досвіду у вигляді драматичного матеріалу. У інсценізації можуть брати участь або один клієнт, або група.
Техніка інсценізації являє собою один із способів підтримки життя в словах, якими людина користується, щоб охарактеризувати самого себе або кого-небудь іншого.
Зберігаючи зв'язок своєї мови з дією, ми претендуємо на збереження відчуття зміни і зростання.
Вирішення питання про те, що має входити в набір необхідних компонентів повної референтної структури, складно. На щастя, для психотерапії це рішення не є необхідним.
Один із способів піти від цієї труднощі так, щоб в той же час отримати доступ до чогось, розташованому ближче до референтної структурі, полягає в тому, щоб дати клієнтові можливість представити той досвід, з якого виведена ця повна мовна репрезентація. Нехай, наприклад, у клієнтки є труднощі, пов'язані з виразом гніву по відношенню до власного чоловіка. Нам це відомо в результаті того, що вона спочатку пред'явила нам серію ПС, перевірених нами на відповідність вимогам психотерапевтичної правильності. І в результаті ми прийшли до повної мовної репрезентації. Щоб визначити, що являє собою референтна структура, з якої виведена дана повна мовна репрезентація, ми можемо попросити клієнтку інсценувати небудь конкретний епізод, коли вона не змогла висловити свій гнів стосовно чоловіка. Крім того, що техніки інсценізації возз'єднують ГС клієнта з більш повної аппроксимацией їх референтних структур, з їх допомогою досягаються ще дві речі: 1. Відтворюється досвід, і клієнт усвідомлює, які частини його референтної структури або досвіду не репрезентовані в ГС. 2. Інсценізація дає психотерапевта доступ до двох важливих параметрах процесу: а) до близької апроксимації самої РС клієнта, що представляє в розпорядження психотерапевта великий обсяг точного матеріалу, який можна використовувати в ході психотерапевтичної взаємодії; б) можливість безпосередньо спостерігати, як клієнт здійснює моделювання.

Іншими словами, завдяки інсценізації, психотерапевт отримує в своє розпорядження доступ до референтної структурі клієнта Порівнюючи її з вербальним описом цього досвіду, терапевт отримує приклад типових для даного клієнта генералізацій, опущень і спотворень. У процесі програвання власного досвіду клієнтом відбувається цілий ряд важливих речей. Інсценізація являє собою драматизацию того, що клієнт репрезентував у своїй моделі як подія: отже, інсценізація сама по собі призводить до деноміналізаціі репрезентації, тобто до зворотному перетворенню події в процес, причому в ході цього з'являється набагато більш конкретний і насичений образ даного процесу. Психотерапевт може, наприклад, домогтися за допомогою питань, щоб клієнт явно репрезентував свої почуття, які стосуються досвіду інсценізації, прямо питаючи його про ці почуття. Або ж, наприклад, психотерапевт може звернути особливу увагу на те, репрезентовані у клієнта відчуття, одержувані ним за посередництвом кожного з п'яти почуттів; тобто психотерапевт може влаштувати відповідну перевірку, щоб переконатися в тому, що клієнт дивиться на дії інших учасників драматизації, чує і відчуває речі, про які говорить сам, або про які йому повідомляють інші учасники драматизації