Вторая стадия

После обретения участниками определенной раскованности и создания активной творческой атмосферы в результате правильно проведенной разминки начинается основная часть психодрамы.

Сначала режиссер определяет, кто из участников будет играть роль протагониста. Он может сделать этот выбор самостоятельно или умышленно вовлекая в обсуждение кандидатуры группу и тем самым поддерживая творческую активность всех участников.

Режиссер просит протагониста выбрать достаточно важную для него тему, рассказать всем общую идею того спектакля, кото­рый он хотел бы разыграть. Он напоминает, что протагонист из­лагает лишь общее направление, а развитие действия в психодра­ме должно быть спонтанным.

Затем выбранный главный герой - протагонист подбирает себе одного или нескольких (в зависимости от замысла режиссера) партнеров, которые будут его вспомогательными Я. Объяснив вспомогательным Я их задачи, протагонист начинает разыгры­вать намеченное действие, стараясь как можно более естественно, спонтанно выражать свои мысли и чувства.

Режиссер, как уже говорилось, вмешивается лишь в случае не­обходимости, подправляя процесс в нужном направлении к ка­тарсису и инсайту.

Сам Якоб Морено характеризовал задачи режиссера психод­рамы следующим образом: «Мы не должны разрушать стены, мы просто долж­ны трогать ручки множества дверей для того, чтобы понять, ка­кая из них открыта». Под разрушением стен Морено имеет в ви­ду излишне активное вмешательство режиссера в процесс пси­ходрамы, когда участники заходят в тупик и не знают, как раз­вивать действие дальше.

Третья стадия

Это завершающая стадия психодрамы, которая заключается в совместном об­суждении и анализе поведения всех участников. В это обсуждение следует вовлекать (ненасильственно) всех участников, так как та­кие обсуждения помогают не только улучшить работу, лучше уз­нать себя и других, но и стимулируют активность группового взаимодействия и эмпатийного взаимопонимания

 

 

Питання Поняття про групу. Види груп

Увагу психології до законів формування соціальних груп викликало життя. Як завжди буває, в разі існування соціального замовлення з боку суспільства цю проблему почали швидко досліджувати. Що саме викликало інтерес суспільства? Як майже завжди це буває - війна... Перші спроби з'ясувати, від чого залежить згуртованість колективу, були здійснені ще на початку Першої світової війни. Найбільшого імпульсу дослідження цієї проблеми надала Друга світова війна. Безпосереднім приводом стало озброєння Військово-Повітряних Сил США важкими бомбардувальниками Б-17 та Б-24. Екіпажі цих «літаючих фортець» складалися з 10-12 осіб. Та потім з'ясувалось, що однакові за рівнем військової підготовки льотчики, штурмани, повітряні стрільці дуже по-різному поводили себе під час вильотів, а саме: одні завжди виконували завдання, другі - в половині випадків, інші - ніколи. Мова не йде про боягузтво. Виявилось, що в першому випадку утворювався єдиний колектив, в другому, в складі екіпажу діяли декілька угрупувань, в третьому - кожний був сам за себе. Саме необхідність комплектування екіпажів бойових літаків із психологічно сумісних людей ініціювало розвиток досліджень в галузі психології малих груп.

Група - це сукупність людей, які виділяються із соціуму завдяки наявності певних ознак (спільна професія, уподобання, погляди).

Загальноприйнятою є класифікація груп за статусом:

• формальні;

• неформальні.

Формальна - група, що має склад, зафіксований у офіційних документах (бригада, екіпаж, відділ). Неформальною є група людей, що об'єднуються за уподобаннями, нормами поведінки, інтересами. Типовий приклад: музичні та спортивні фани, дворові підліткові компанії.

За характером взаємодії розрізняють групи:

• контактні;

• умовні.

В контактних (реальних) групах взаємодія відбувається безпосередньо між членами групи. В умовних групах взаємодія між членами групи відбувається опосередковано (через газети, листи, виступи на радіо та телебаченні).

Переваги групової форми психологічної роботи:

1. груповий досвід протидіє відчуженню, допомагає вирішенню міжособистісних проблем;

2. у групі моделюється система взаємин і взаємозв'язків, характерна для реального життя учасників;

3. можливість одержання зворотному зв'язка й підтримки від людей з подібними проблемами. Зворотний зв'язок - інформація про те, як людину сприймають інші учасники групи, як реагують на її поведінку, розуміють та інтерпретують її;

4. у групі можна навчатися новим умінням, експериментувати з різними стилями відносин серед рівних партнерів;

5. у групі учасники можуть ідентифікувати себе з іншими, "зіграти" роль іншої людини;

6. взаємодія в групі створює напругу, яка допомагає прояснити психологічні проблеми кожного;

7. група полегшує процеси саморозкриття, самодослідження й самопізнання;

8. економічна вигідність.