Основи психодрами

Психодрама сама по собі є рольовою грою, але з імпровізованим сюжетом. Мета психодрами — допомогти людині вирішити актуальні для неї проблеми. Ролями може служити будь-що, починаючи від людей і тварин, і до абстрактних понять та почуттів. Та ці ролі є важливими для людини в реальному житті. В дечому психодрама подібна до аматорського театру, «акторам» психодрами необов'язково мати акторський талант. Грати ролі може бути будь-хто, без винятків.

Психологічне підґрунттяпсиходрами — це внутрішні переживання, що є у всіх людей. Не рідко ми навіть ведемо внутрішні діалоги і монологи, у нашій уяві розігруються сцени з минулого і ймовірні події, що могли трапитись або можуть трапитись у майбутньому. Психодрама ж має вивести ці внутрішні хвилювання назовні.

Через сценічне розігрування епізодів із власного життя (минулого, теперерішнього, майбутнього) людина отримує можливість, використовуючи свою спонтанність і креативність, увійти в контакт із власним минулим і отримати навички, які стануть йому необхідними їй в майбутньому. Зерка Морено називає цей процес «засобом безкарно жити, незважаючи на вчинені помилки».

У розвитку особистості енергія спонтанності грає рівноправну роль поряд з генетичною схильністю і соціальним впливом. Морено доводить, що дитина не могла б розвиватись не маючи енергії спонтанності.

На відміну від «інших» енергій, що існували в психології 20-30-их рр. минулого століття («лібідо» у Фрейда, «оргонна енергія» у Райха та ін.) спонтанність не може накопичується, вона існує тільки «тут і тепер». Придушення спонтанності — причина виникнення неврозу (немає «нової реакції, на стару ситуацію», реакції стереотипні).

В психодрамі застосовується п'ять основних стуктурних елементів.

В залежності від того на що спрямована психодрама виділяють такі види цього методу — центрована на протагоністі чи центрована на групі. Протагоніст так би мовити «головний герой» психодрами, йому не потрібно грати роль, варто бути лише самим собою, розповідати свою історію, яку одразу ж будуть грати. Цей вид психотерапії спрямований на одну людину, на допомогу їй, в той час, як групова психодрама спрямована на вирішення міжособистісних групових конфліктів. Тому психодрама застосовується навіть в робочих колективах.

Директор — «ведучий» психодрами. Він безпосередньо не бере участі в ній, проте він дає важливі інструкції і коригує хід постановки вже походу її проведення. Може впливати безпосередньо на протагоніста, наприклад жартами та порадами. Якщо протагоніст бере на себе активну роль і починає сам вести психодраму, директор може виконувати пасивну роль або впливати на участниківопосердковано.

Допоміжні (додаткові) «Я» — «актори» психодрами, люди, що виконують ролі із історії протагоніста. Як вже згадувалось раніше достовірність гри не потрібна, крім того, що ролі можуть бути різні, навіть символічні. Вони розігрують в реальному житті все те, що відбувається у протагоніста в його внутрішньому світі.

Глядачі — учасники групи терапії, що не беруть активної участі в психодрамі, проте теж можуть впливати на протагоніста — критикою, підтримкою, бурними оваціями, адже чим пригніченішим той себе відчуває, тим більше він потребує чужої підтримки. Інколи глядачі можуть самі стати «пацієнтами» цього методу, чужі проблеми сприймаються ніби власні, аналогічні.

Сцена — теж досить важлива деталь у психодрамі — будь-яке обширне приміщення, в якому б допоміжні «Я» могли вільно переміщатись. В Біконі Морено облаштував складний сценічний майданчик для кількох рівнів гри психодрами

 

 

16. Основні поняття психодрами

Психодрама - метод терапії, в якій учасник групи за допомогою ведучого і групи відтворює в драматичній дії значущі події свого життя, розігруючи сцени, що мають відношення до цієї проблеми.
Психодрама - це метод, який використовує інсценування особистого досвіду через програвання ролей на сцені в спеціально створених умовах, спрямованих на активізацію психічних процесів учасників. Дія структурується таким чином, щоб сприяти проясненню і конкретизації проблеми, досягнення в ході дії катарсису, інсайту, реорганізації старих установок і когнітивних паттернів та реалізації відповідних змін поведінки.
Рольова гра.
У психодрамі центральне місце займає рольова гра. Рольова гра є одним з основних понять психодрами. Психодрама враховує природні акторські здібності людини і надає йому можливість і відповідну обстановку для того, щоб він за допомогою рольової гри міг творчо опрацювати свої особисті проблеми і внутрішні конфлікти.
Морено вважав, що саме життя відбувається з дії та взаємодії. Тому його методу властива переважно орієнтація на них. Дія, фізичний рух, на якому побудована психодрама, підвищують можливість використання такого важливого джерела пізнання себе і інших - як сигнали невербальної поведінки.
Морено відзначав, що багато людей в реальному житті прив'язані до своїх ролей подібно акторам в театрі. Таким людям не вистачає спонтанності, вони грузнуть в безглуздих ритуалах і діють за сценаріями, які пропонують їм оточуючі. Психодрама дає можливість вийти за рамки того, що зумовлено сценарієм.

Спонтанність. Специфічні поняття «спонтанність» і «творчість» утворюють ядро розроблених Якобом Морено теорій дії і особистості. Обидва поняття засновані на досвіді, який був отриманий Морено в процесі дослідження дитячих ігор і роботи зі Спонтанним театром.
Морено розглядав спонтанну поведінку в психодрамі як протиотруту від все зростаючої ригідності соціальних ролей. У групі психодрами учасники вчаться розширювати свій рольовий репертуар і надавати самодослідження таку спрямованість, про можливість якої вони раніше не підозрювали. У міру розгортання драми члени групи можуть знаходити вирішення своїх специфічних особистих проблем. Морено вважав, що психодрама здатна допомогти людині перейти на новий, більш високий рівень розвитку, де він знайде свободу творчості і позбудеться від тривоги.

Теле. Введене Морено поняття телеозначає двосторонній обмін емоціями між клієнтом і психотерапевтом. Теле включає всі позитивні і негативні емоції, які тільки можуть виникнути в психодраматичного ситуації. Морено називав це «вчувствованием індивідів один в одного, цементом, який скріплює групу» і, в іншому контексті, «перетіканням емоцій між індивідами - то в один бік, то в іншу». Іншими словами, теле - це сума всіх емоційних аспектів перенесення, контрпереноса та емпатії. Якщо емпатія - це як би одностороннє вчувствование у внутрішній світ іншої людини, то тілі передбачає взаємну емпатію і взаємне визнання
Катарсис - потрясіння і прорив застиглих почуттів, що означає разом з тим потрясіння і прорив затверділих структур. Поняття катарсис прийшло з Стародавньої Греції і пов'язане з уявленням про те, що розігруються на сцені трагедії звільняють глядачів від переповнюють їх емоцій. Морено застосовував термін «катарсис» в арістотелівської сенсі, тобто позначав їм звільнення від емоцій, але Морено розширив зміст цього поняття поширюючи дію катарсису не тільки на глядачів, а й на акторів. «Вона (психодрама) робить цілющу дію, причому не стільки на глядача - це вторинний катарсис, скільки на режисера / актора, який розігрує драму і в той же час звільняє себе від неї».

Інсайт У кінцевому рахунку психодраматичний процес призводить до зміни в структурі перцептивного поля учасників. Така зміна позначають терміном інсайт. Під ним мається на увазі придбання такого знання, яке дозволяє негайно вирішити проблему або по -новому поглянути на неї. Психодрама в умовах групи спрямована на створення клімату, який би найбільшою мірою сприяв катарсису, перенавчання та інсайту

 

17.Теорія ролей.Генезис неврозу.

Теорія ролей, абосоціально-психологічнатеорія символ, інтеракціонізму (Дж. Мід, Г. Блумер, Е. Гоффман, М. Кун та ін) розглядаєособистість з точки зоруїїсоціальних ролей. Відноситься до соціологізаторскіеконцепціям, оскількистверджує, щосоціальнесередовище є вирішальний фактор розвиткуособистості та висуває на перший план значенняміжособистісноївзаємодії людей (інтеракції), рольовоїповедінки.

Важливим у Теорії ролей є твердження про те, щоосновниймеханізм і структура особистостіпов'язані з рольовоюсутністю. Особистістьрозглядається як сукупністьїїсоціальнихролей.Теоріюпсихічнихпорушень Морено будував з різнихпозицій, часто в непересічнихплощинаханалізу, щоускладнюєпобудовуєдиноїкартини. Тому сучасніпсиходраматисти все ще активно опрацьовуютьтеоріюпсихопатології, звертаючись при цьому до іншихтеоретичнихшкіл. Ми розглянемо генезис неврозу, використовуючипоняття Морено: рольовікатегорії, рольовийконфлікт, рольовадистанція і соціальний атом.Причиною невротичного розвитку особистості Морено вважав порушення рольового розвитку. Вони можуть бути обумовлені спадковістю, відсутністю внутрішньої безпеки, зовнішніми умовами. Інша важлива поняття, яким користується Морено, - роль. Дитина народжується з потребою діяти, грати ролі. Ця властивість Морено назвав акціональному голодом. Вонохарактерне для здоровоїособистості.Дії невротика блокуються страхом, він не здатнийосвоювати і приймати на себе ролі
Морено виділяєчотирикатегорії, щовідповідаютьрізнимрольовимрівнями: соматичні, психологічні, соціальні та трансцендентальнийролі. Вони відповідаютьрізним реальностям, в якихживе і функціонуєлюдина. Використаннясоматичних ролей пов'язано з підтриманнямжиттєдіяльностіорганізму (наприклад,статева роль). Соціальніролівизначаються способом взаємодіїлюдини з соціальноюреальністю, його статусом (наприклад, чоловік). У психологічнійролівідбиваєтьсяспосібпереживаннялюдиноюдійсності. Вона визначає характер виконаннясоматичних і соціальних ролей. Відповідальнийбатько, щотурбується про благополуччясім'ї, - психологічна роль.
Морено вводить поняттятрансцендентальноїролі, в якійлюдинавступає у взаємодію з надіндивідуальним. Трансцендентальніроліпідпорядковуютьсобііншіролі, поглинаютьїх, вони більше і значнішеіншихрольовихкатегорій.
Через перенесенихстражданьпсихологічна роль люблячогоможеблокуватися, і людинарегресує на соматичнийрівень, замінюючилюбов сексом, щоможевикликатипроблеми в сексуальнійсферіЩе одна причина виникненняпорушень - рольовоїконфлікт. Розрізняютьінтра-та інтерролевой,інтра-та інтерперсональнийконфлікти. Інтраролевойконфліктобумовленийтим, що будь-яка роль складається з парціальних (приватних) ролей, деякі з них можутьвідхилятисячи погано освоюватися. Інтерролевой конфлікт розгортається при суперечності двох або декількох ролей. Такий конфлікт може виникати у молодої жінки між професійною роллю і роллю матері.Інтраперсональний конфлікт тягнеться з минулого. Особистість ніколи цілком не розлучається ні з однією личиною. Кожна нова маска, нова роль нашаровується на попередню, і вони визначаютьрисинової маски, формують і деформуютьнову рольІнтерперсональнийконфліктвиникаєміжрізними людьми, якщо вони знаходяться в дівергентних ролях, наприклад один і той же чоловік по відношенню до іншогоможе бути і начальником, і другом
Для опису причин порушень Морено використовуєтакожпоняттярольовоїдистанції. Якщолюдина не відокремлює себе відролі, вінвиконуєїївимоги та слідочікуваннямінших. Цеперешкоджаєзадоволеннювласних потреб. Тому невроз можевиникати як недолікрольовоїдистанції. Серйознихпорушеньслідочікувати, якщоцеявищеспостерігається в дівергентнихролях.