Місцеві вітри.

Під дією місцевих факторів (чергування суші й водних басейнів, наявності гір і долин тощо) виникають так звані місцеві вітри, характерні лише для даної місцевості (району).

До місцевих вітрів відносять бризи, мусони, гірсько-долинні вітри, фен, бора тощо.

Бризи - це прибережні вітри з добовою періодичністю, що виникають на берегах морів, озер, а інколи й рік. Неоднакове нагрівання води й суші протягом доби є причиною того, що вдень вітер дме з водної поверхні на сушу, а вночі - у зворотному напрямку. Денний бриз проникає вглиб материка на відстань 40-60 км від берега, а інколи й більше, швидкість його 4-7 м/с. Він охоплює шар повітря 200-300 м завтовшки. Нічний бриз слабший, ніж денний. Подібно до бризів циркуляція може виникати на межі між полем, покритим рослинністю, і паровим та повсюдно там, де неоднаково прогрівається повітря протягом доби.

Мусони - стійкі протягом сезону вітри, які взимку дмуть із суші на море, а влітку - з моря на сушу. Головною причиною їх є нерівномірне нагрівання суші й моря: влітку більше нагрівається суша, взимку - море. Мусонна циркуляція поширюється на сотні кілометрів, охоплюючи шари повітря до 2-4 км по вертикалі.

Гірсько-долинні вітри дмуть у гірських долинах, особливо в теплу пору. Вдень вітер дме вгору по долині й по схилах гір, а вночі - униз, уздовж. Причина цього - інтенсивніше прогрівання шарів повітря, які безпосередньо прилягають до схилів, і витіснення їх холоднішим повітрям вільної атмосфери. Гірський вітер буває після заходу сонця. Це потік вихолодженого приземного повітря, як більш важке, немовби скочується з підвищених місць у долини.

Льодові вітри дмуть уздовж напрямку руху льодовиків. Вони виникають внаслідок вихолоджування повітря, яке прилягає безпо­середньо до поверхні льодовика й цілодобово залишається більш холодним, ніж повітря над навколишніми схилами.

Фен - теплий сухий вітер, який дме вниз по схилах гір. Потік відносно теплого повітря, переваливши через гори, опускається на їх завітряний схил. При цьому він нагрівається за сухоадібатичним законом (1° С на 100 м). Фени спостерігаються в Карпатах.

Бора - холодний шквалистий вітер штормової сили, який виникає на завітряній стороні невисоких гірських перевалів внаслідок перетікання через них повітряних мас. Холодне повітря спочатку нагромаджується на повітряній стороні, а потім обвалюється. Вертикальна потужність бори становить близько 200 м.

За умов нестійкого стану атмосфери і сильної вертикальної конвекції виникають малі вихорі. Пилові вихорі часто з'являються над перегрітою поверхнею в пустелях, вони мають діаметри від 1 до 100 м і висоту до 1 км, рухаються зі швидкістю 20 - 30 км за годину. Повітря в вихорцях закручується, як у циклонах, і водночас піднімається вверх. Великі вихорі над морем діаметром у кілька десятків метрів, які засмоктують воду, називають смерчами. Смерчі кожного року спостерігаються нa Чорному морі. Найчастіше вихорі виникають в передній частині грозової хмари. Зверху і знизу наявні характерні лійкоподібні розширення. Вихорі над сушею діаметром до 100 - 200 м називають тромбами. Якщо над морем вихорі мають синьо-сірий колір, то над сушею - це чорні стовпи з розширеннями біля хмар і біля земної поверхні. Швидкість вітру досягає 50 - 100 м/с. На півдні США в середньому за рік спостерігається 200 потужних тромбів, які мають назву торнадо. В перекладі з іспанської "торнадо" означає "той, що обертається”. Смерчі, тромби і особливо торнадо мають дуже велику руйнівну силу.

Вітер не відносять до числа метеорологічних факторів, які потрібні для життя рослин і тварин. Але він певною мірою впливає на розвиток і продуктивність рослинного й тваринного світу. Цей вплив може бути як позитивним, так і негативним.

Вітри певних напрямків несуть повітря з відповідними властивостями й тому є одним із факторів зміни погоди.

У приземному шарі мінімум швидкості спостерігають уночі. Після сходу Сонця вітер підсилюється й після полудня досягає максимуму, потім поступово слабшає. Такий добовий хід вітру влітку спостерігають до висоти 100-300 м, а взимку – до 20-30 м. Амплітуда добової зміни швидкості вітру становить 3-5 м/с. Влітку вона більше, ніж взимку, а в ясні дні більше, ніж у похмурі. Над океанами добовий хід вітру майже помітний. Причина добового ходу вітру - добова зміна інтенсивності турбулентного перемішування атмосферного повітря. Різка зміна повітряних мас, проходження фронтів і інші причини можуть порушити добовий хід вітру й привести до значних відхилень в окремі дні.

Річний хід швидкості вітру визначається закономірностями загальної циркуляції атмосфери. У помірних і полярних широтах Північної півкулі найбільшу швидкість вітру спостерігають взимку, коли різниця температур між тропіками й полюсом найбільш значна й відповідно велика різниця тисків. До літа зі зменшенням контрасту температур і, отже, градієнтів тиску вітер слабшає.