Мовні гілки індоєвропейської сім’ї
У світі існує близько 6 909 мов. Якщо до цієї цифри додати 250 мертвих, то загальна кількість мов, відомих людству, сягає 7159. За ознакою спільного походження від мови-основи, їх групують у мовні сім’ї (індоєвропейська, семіто-хамітська, фінно-угорська, урало-алтайська, малазійсько-полінезійська, баскська тощо). Мовні сім’ї, у свою чергу, поділяються на групи. Індоєвропейська мовна сім’я є однією з найбільших у світі. Для неї використовували також такі назви як “арійська”, “індогерманська”, проте більш поширеним став термін “індоєвропейська сім’я”, оскільки це відповідає її географічній протяжності. Спільним предком усіх мов, що належать до цієї сім’ї, є протоіндоєвропейська (спільноіндоєвропейська) мова-основа, якою спілкувалися 5–6 тис. років до н.е. Розпад мовної єдності, в результаті якого виникла індоєвропейська сім’я споріднених мов, відбувся приблизно за тисячу років до н.е. Спільна мова, з якої виникли споріднені мови, отримала назву “мови-основи” або “прамови”. Найчастіше це гіпотетично реконструйована мовна модель, система наукових фактів, отриманих за допомогою порівняльно-історичного методу. Питання про “прабатьківщину індоєвропейців” є доволі дискусійним. Одні припускають, що це степи західної Азії, інші називають Балкани (В.І.Георгієв, І.М.Д’яконов), центральну Європу, причорноморські та прикаспійські степи (О.Шрадер, О.Бремер), північну Європу, область між середньою Волгою і Південним Уралом (М.Гімбутас), Малу Азію (Т.В.Гамкрелідзе, В.В.Іванов). Переважна більшість вчених визнає, що індоєвропейська спільність племен і народностей розвивалася в умовах численних міграцій по значній території Євразійського континенту, від п-ва Індостан до Британії. Відповідно до географічного положення, індоєвропейські мови поділяють на групи, основними з яких є: індійська або індоарійська, іранська, хетто-лувійська або анатолійська, італійська, романська, кельтська, германська, балтійська, слов’янська, тохарська, а також вірменська мова, грецька мова, албанська мова. (див. Карту 1). Окрім того, збереглися фрагментарні пам’ятки низки індоєвропейських мов, поширених у давні часи, які згодом зникли: фригійська, фракійська, іллірійська, венетська та ін. Схематичний розподіл мов, що входять до складу індоєвропейської сім’ї, представлений на рис. 1. Найдавніші писемні пам’ятки індоєвропейських мов, що дійшли до нас (IV ст.) свідчать, що індоєвропейська прамова мала досить виразне діалектне членування. Діалекти спільноіндоєвропейської мови різнилися між собою на фонетичному, граматичному та лексичному рівнях. Основні дві групи діалектів класифікують як групи кентум (centum) і сатем (satem), відповідно до розвитку в окремій індоєвропейській мові велярного вибухового (проривного) приголосного *[k]. У доісторичний період для мов кентум (хетські, кельтські, германські, італійські, грецькі та тохарські) *[k] зберігся в ініціальній позиції певних слів, як от латинське centum “сто”. Для мов сатем (албанська, вірменська, балтійські, слов’янські, індійські, іранські) *[k] став свистячим (палатальним або альвеолярним) як в авестійській satem “сто”. Лінія розподілу, що простягнулася від Скандинавії до Греції, відділяє сатем або східну групу від кентум або західної групи, за виключенням тохарської, яка є мовою кентум на території сатем. Германські мови належать до мов кентум, проте певні морфологічні особливості зближують їх зі слов’янськими та балтійськими (сатем). Провівши статистичний аналіз, В.В.Левицький визначив, що германські мови виявляють подібність свого лексичного складу з грецькою, латинською та індоіранськими мовами. Найбільша подібність лексичного складу властива германським, балтійським та слов’янським мовам. Зіставивши частоту вживаності слів у Біблії, В.Манчак дійшов висновку, що германські мови споріднені насамперед зі слов’янськими, потім з італійськими й балтійськими і лише після цього, з іншими індоєвропейськими мовами. Ці дані узгоджуються з висновками, зробленими багатьма визначними мовознавцями XIX–ХХ ст. (А.Шлейхером, В.Порцігом, В.І.Георгієвим, А.В.Десницькою, Т.В.Гармкелідзе, В.В.Івановим та ін.).
Карта 1. Розподіл груп мов індоєвропейської сім’ї
Рис. 1. Основні гілки індоєвропейської мовної сім’ї
|
Протоіндоєвропейська мова
