Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Значення літер футарку




СТАРШІ РУНИ
латинська літера назва значення назви
f fehu худоба, майно
u urûz зубр
þ þurisaz людожер, страшна людина
a ansuz бог ас
r raidô подорож, візок
k kaunan хвороба
g gebô подарунок
w wunjô радість
h haglaz град
n naudiz лихо
i îsaz лід
j jêran (хороший) рік
i îwaz тис (дерево)
p perþô фруктове дерево
z (R) algiz лось
s sôwilô сонце
t Tîwaz ім’я бога (Тів)
b berkanan березова гілка
e ehwaz кінь
m mannaz людина
l laukaz цибуля-порей
ng Ingwaz ім’я бога родючості (Інгво)
d dagaz день
o ôþalan успадкована власність

Коментар: 1) У рунічних написах неможливо диференціювати довгі та короткі голосні, хоча така різниця, безумовно, існувала. 2) Літера R засвідчена лише в рунах. Вона маніфестує звук, проміжний між [z] та [r].

Зазвичай рунічні написи складаються з одного або двох слів. Написи з одного слова позначають певний термін або власне ім’я. Наприклад, на кінчику спису, знайденому в Норвегії (спис з Евре Стабю), написано: raunijaR ‘випробовувач’. Найвідомішою рунічною пам’яткою є напис на втраченому золотому розі Галлехус: ek hlewagastiR holtijaR horna tawidô ‘я, Глевадаст із Хольта, ріг зробив’.

Рунічні пам’ятки континентальних германців відносять до епохи Меровінгів (VI–VIII ст.) – це в основному амулети та фібули (застібки для одежі). Більшого поширення набули руни в Англії, а особливо у скандинавських народів. Відомими пам’ятками давньоанглійського рунічного письма є віршований напис релігійного змісту на кам’яному хресті біля села Рутвел на південному заході Шотландії (The Ruthwell Cross), напис на скриньці з китового вуса, знайденого у Франції поблизу міста Клермон-Ферран (скринька Френкса – передана до Британського музею археологом Френксом) – нортумбрійський діалект – VIII ст. Згідно з особливостями інгвеонського діалекту, кількість рун в англосаксів була збільшена до 28. Давньоанглійська ж “Рунічна пісня” IX–X ст. налічує 33 руни. У скандинавських народів руни відомі починаючи з ІІІ ст. Тут вони зберігалися особливо довго через пізню християнізацію Скандинавії, де латинський шрифт з’являється в XI ст. Проте рунічне письмо не зникло, а було перенесене на пергамент і використовувалося до ХVI ст. У Швеції збереглися особисті записи рунами, створені протягом ХVI–XVII ст. Загалом знайдено 150 предметів з рунічними написами, датовані ІІІ–VIII ст.

Під час християнізації германців найважливіші соціальні та культурні функції майбутніх національних мов виконувала латина – єдина письмова мова того часу (мова церкви). Оскільки латина була недоступна широким верствам населення, а також значній кількості представників верхівки суспільства, перші записи рідною мовою були швидше допоміжним засобом навчання латини, а також церковної пропаганди. Задля здійснення записів рідною мовою західні та північні германці звернулися до латинського алфавіту, а готи (східні германці) – до грецького. Оскільки рідні мови значно відрізнялися від латини (довгота голосних, наявність певних звуків, відсутніх у латині), латинський алфавіт пристосовують до рідної мови. Зміни в основному торкаються доповнень у вигляді нових букв та буквосполучень (наприклад використання ch для позначення глухого задньоязикового щілинного приголосного [х]).

Ґрунтуючись на варіантах існуючого на той час латинського алфавіту, на межі VIII–IX ст. у Франкській державі був створений новий, невеликі за розміром букви якого отримали назву ‘каролінгські мінускули’ (від лат. minusculus ‘менший’). Цим алфавітом користувалися в Європі включно до ХІІ ст. (коли його витіснив готичний шрифт). Приблизно в ХІ ст. в Італії створено гостроконечне чернече письмо. Його в епоху Ренесансу почали зневажливо називати ‘готичним’ (як символ варварства).

Наприкінці XV ст. в Епоху відродження в Італії створено шрифт для печатних пресів (‘антиква’). Латинський шрифт, поширений у наш час, представляє різні варіанти антикви.

 







Дата добавления: 2015-10-01; просмотров: 381. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2020 год . (0.002 сек.) русская версия | украинская версия