Студопедия — Семінар десятий
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Семінар десятий






 

Тема: Сучасні проблеми еволюційного вчення [17, 18] .

Питання: 1. Роль неспадкової мінливості.

2. Принципи монофілії і поліфілії.

3. Спрямованість еволюційного процесу.

4. Взаємодія елементарних еволюційних факторів.

5. Проблема виду і видоутворення.

6. Моделювання еволюційних процесів.

7. Вивчення еволюції біогеоценозів і біосфери.

8. Коеволюція різних видів.

9. Проблема походження життя.

10. Походження й еволюція популяцій людини.

 

При вивченні питання, пов'язаного з роллю неспадкової мінливості в еволюції варто звернути увагу на важливість фенотипу, оскільки природний добір здійснюється саме за сукупностями ознак і властивостей організмів. При цьому, у процесі мікроеволюції саме фенотипи реально гинуть чи відбираються в момент реалізації тієї чи іншої форми добору. Природному добору взагалі ж «байдуже», чи генетично детермінована дана ознака чи вона виникла як один із безлічі варіантів у межах спадково обумовленої норми реакції. Лише в чергуванні поколінь при тривалому доборі позначиться перевага особин, корисні ознаки яких виявляться спадковими. Важливо пам'ятати, що вся фенотипова мінливість складається з генотипової компоненти, обумовленої спадковими особливостями, і парагенотипової компоненти, що представляє результат впливу конкретних умов середовища на розвиток визначеної спадкової програми (тобто генотипу) у даних умовах. У процесі еволюції можливе постійне заміщення неспадкової мінливості спадковою, завдяки мутаційному процесу, що торкається усіх властивостей й особливостей виду. Однак це може відбутися при тривалому існуванні даної популяції (чи виду) у стабільних умовах, де напрямок природного добору також буде стабільним. При цьому відбудеться звуження і закріплення норми реакції. У результаті, у загальної фенотипової мінливості збільшиться частка генотипової компоненти і відповідно зменшиться частка парагенотипової (модифікаційної) компоненти. При збільшенні розмаїтості зовнішніх умов, в еволюції групи можуть відбутися зворотні зміни: ознака, раніше строго детермінована генетично, стане спадково визначатися лише загалом, тобто відбудеться розширення норми реакції. (Швидкість утворення мутацій виявиться в цьому випадку нижче швидкості зміни умов середовища.) Таким чином, важко собі уявити еволюцію поза спадковістю, однак придбання будь-якої спадкової особливості популяцією і видом може відбутися тільки через добір фенотипів.

Принцип монофілії – походження груп від однієї предкової форми – є основою сучасної філогенетичної систематики. Монофілетичною називається група, що походить від однієї групи того ж таксономічного рангу.

Під час обговорення проблеми поліфілії варто згадати переконливу гіпотезу про симбіогенне походження основних груп сучасних організмів шляхом послідовного об'єднання двох чи більшого числа елементарних форм зі збереженням індивідуальних геномів. Якщо ця гіпотеза вірна, то це дозволяє говорити про поліфілетичне походження типів і навіть царств живої природи. У цілому можливість поліфілії збільшує розмаїтість еволюційних шляхів і не порушує загального уявлення про принципово монофілетичний хід еволюційного процесу, як найбільш поширений.

Що стосується проблеми спрямованості еволюційного процесу, то теорія добору дає однозначне і ясне пояснення: на кожнім з етапів еволюції природний добір залишає і забезпечує репродуктивну перевагу тих особин, що адаптовані тільки до визначених умов середовища. Якщо умови середовища зберігаються стабільними тривалий час, то напрямок дії добору в ряді поколінь також залишається стабільним. Таким чином, добір направляє еволюцію по визначеному руслу. Крім того, спрямованість еволюційного процесу створюється і системою «заборон», що обмежують діапазон мінливості ознак і властивостей у межах популяції в будь-якого виду.

Отже, помітимо, що в основі еволюції, що робить враження спрямованості (чи обумовленості) лежить, з одного боку, спрямована дія природного добору протягом багатьох поколінь, а з іншого боку, система «заборон», обумовлена морфофізіологічною організацією й онтогенетичними особливостями.

Не менш складною проблемою в еволюціології є проблема взаємодії елементарних еволюційних факторів. Незважаючи на те, що кожний елементарний фактор окремо вивчений досить повно і всебічно, простежити взаємодію усіх (чи хоча б декількох) факторів у природній популяції виявляється справою досить нелегкою. Поки що можна тільки припустити всю складність взаємозв'язків мутаційного процесу і генетичної комбінаторики, дрейфу генів, ізоляції, потоку генів, коливання чисельності особин і природного добору. Деяких успіхів у вивченні даного питання вдалося досягти, досліджуючи модельні системи в лабораторних умовах.

Особливе місце в сучасному еволюційному вченні займає проблема виду. Справа в тім, що генетико-еволюційні визначення виду відносяться тільки до організмів, що перехресно розмножуються. Генетична єдність як головний критерій незастосовний повною мірою до популяцій агамних, облігатно-партеногенетичних і самозапліднюючих форм. Крім того, неможливо використовувати одні й ті ж поняття виду у відношенні до палеонтологічних і неонтологічних форм (основним і непоправним недоліком є відсутність спостережень за схрещуванням палеонтологічних «видів» (фратрій). Іншими словами палеонтологічні види не можуть бути тотожними неонтологічним видам. Слабка вивченість нині існуючих видів сильно ускладнює філогенетичну реконструкцію. До того ж, зіставлення даних морфологічного аналізу з результатами молекулярно-біологічних досліджень указує на недосконалість сучасної системи живих організмів і вимагає пошуку нових рішень. Найближчим часом, імовірно, буде широко застосовуватися метод моделювання еволюційного процесу, що дає можливість з визначеним наближенням прогнозувати еволюційні події.

Нез'ясованих питань, пов'язаних з еволюцією біогеоценозів, виявляється, набагато більше, ніж у популяційно-видовому вченні. Природно, що еволюційні зміни окремих видів викликають якісь зміни й у системі біоценозу, однак досліджувати це і проаналізувати вкрай складно. Поки що можна говорити лише про загальні риси змін окремих ландшафтів. Наявні дані дозволяють припускати, що в напрямку вивчення біогеоценозів буде зроблено чимало цікавих відкриттів.

Серед центральних проблем сучасної теорії еволюції варто назвати коеволюцію різних видів у природних угрупованнях. Усередині біоценозів зазвичай є пари і групи видів, пов'язаних один з одним більш тісно, чим з іншими членами угрупування. Взаємини різних видів дуже різноманітні і зводяться не тільки до трофічних зв'язків. У цьому зв'язку еволюційні взаємодії видів, що не обмінюються один з одним генетичною інформацією, але тісно взаємозалежних біологічно, називають коеволюцією. По суті, еволюція будь-якого виду протікає як коеволюція з тими чи іншими видами - партнерами по біогеоценозу (рослини і рослиноїдні тварини, хижаки і жертви, паразити і хазяїни, симбіонти, мутуалісти й ін.). До речі, багато рис конкретних філогенетичних перетворень різних видів організмів можна зрозуміти, тільки з огляду на їх коеволюційні взаємозв'язки. Оскільки розвиток взаємних пристосувань сприятливий для обох взаємодіючих видів, природний добір сприяє коеволюційним змінам. При удаваній антагоністичності членів таких коеволюційних пар як хижак – жертва чи паразит – хазяїн, коеволюція завжди обумовлена сумісністю партнерів у біоценозі і веде до розвитку таких взаємин між ними, при яких види – партнери стають взаємно необхідними. На це вказують численні роботи екологів, що вивчають механізми регуляції чисельності особин у системах паразит – хазяїн, хижак – жертва й інших. У цілому, коеволюційні міжвидові взаємодії можуть продовжуватися тривалий час, приводячи до глибоких змін взаємодіючих видів.

На жаль, однією зі слабовивчених проблем залишається проблема походження життя на планеті Земля; її становлення в ранній період добіологічної еволюції. Безсумнівно, це питання вимагає подальшого дослідження. Перед вченими може бути поставлена ще більш масштабна задача пошуку елементів життя на інших планетах не тільки сонячної системи, але й інших подібних систем.

Нарешті, особливий інтерес викликає проблема походження й еволюції популяцій людини. Зусилля дослідників, насамперед, повинні бути спрямовані на пошук родоначальних форм антропоморфів і гомінід, перехідних ланок, а також на підвищення точності датування палеонтологічних знахідок за допомогою найбільш надійних методів. В області расогенезу можливе використання сучасних методів молекулярної біології і біохімії. Отримані дані дозволяють простежити шляхи міграції і розселення сформованих рас, а також показати особливості їхньої еволюції.

 







Дата добавления: 2015-10-01; просмотров: 733. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Аальтернативная стоимость. Кривая производственных возможностей В экономике Буридании есть 100 ед. труда с производительностью 4 м ткани или 2 кг мяса...

Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Подкожное введение сывороток по методу Безредки. С целью предупреждения развития анафилактического шока и других аллергических реак­ций при введении иммунных сывороток используют метод Безредки для определения реакции больного на введение сыворотки...

Принципы и методы управления в таможенных органах Под принципами управления понимаются идеи, правила, основные положения и нормы поведения, которыми руководствуются общие, частные и организационно-технологические принципы...

ПРОФЕССИОНАЛЬНОЕ САМОВОСПИТАНИЕ И САМООБРАЗОВАНИЕ ПЕДАГОГА Воспитывать сегодня подрастающее поколение на со­временном уровне требований общества нельзя без по­стоянного обновления и обогащения своего профессио­нального педагогического потенциала...

Именные части речи, их общие и отличительные признаки Именные части речи в русском языке — это имя существительное, имя прилагательное, имя числительное, местоимение...

Интуитивное мышление Мышление — это пси­хический процесс, обеспечивающий познание сущности предме­тов и явлений и самого субъекта...

Объект, субъект, предмет, цели и задачи управления персоналом Социальная система организации делится на две основные подсистемы: управляющую и управляемую...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.01 сек.) русская версия | украинская версия