Професійно-технічна освіта у Великобританії

У Великобританії система профтехосвіти включає елементи обох вищезазначених моделей підготовки робітників, однак провідною є дуальна модель, після навчання за якою учень отримує статус кваліфікованого робітника. Головний елемент дуальної моделі навчання – виробниче учнівство, яке здійснюється відповідно до угоди між підприємцем і учнем. Своєрідність статусу учня у Великобританії полягає в тому, що він юридично вважається робітни­ком, який отримує професійну підготовку на виробництві.

Тривалість навчання залежить від галузі промисловості й у середньому складає 4–5 років. Такий термін, на думку англійських фахівців у галузі профтехосвіти, необхідний для того, щоб учень, крім професійних знань та умінь, зміг набути необхідні навички поведінки у професійному середовищі, навчитися приймати самостійні рішення в різних виробничих ситуаціях.

Специфіка дуальної моделі професійної підготовки у Великобританії полягає у тому, що практична підготовка учнів на виробництві організовується й контролюється підприємцями, а загальна фахова освіта в коледжах чи навчальних центрах – державою, причому ця освіта розглядається як супутня виробничому навчанню і другорядна за важливістю. Фактично вона передбачає повідомлення учням мінімального обсягу теоретичних знань. У Великобританії вважається, що навчання на виробництві має численні переваги порівняно з навчанням у професійних центрах чи школах, а саме: нижча вартість підготовки, пов’язана з тим, що витрати на навчання значною мірою компен­суються, виробленою учнями продукцією; наявність сучасного устаткування, що не завжди є в навчальних центрах; можливість формувати загальнотрудові і спеціальні навички, беручи участь безпосередньо у виробничому процесі тощо.

Поряд з дуальною моделлю профтехосвіти, у Великобританії розвиваєть­ся й інша – професійно-технічна підготовка на курсах з відривом від вироб­ництва в закладах подальшої освіти. Ця модель відіграє другорядну роль у підготовці кваліфікованих робочих кадрів. Якщо на початку 80-х рр. ХХ ст. 40% випускників шкіл отримували професійну підготовку через дуальну форму навчання, то в системі подальшої освіти на професійних курсах з відривом від виробництва – лише 10%.

У Великобританії немає навчальних закладів, аналогічних нашим про­фесійно-технічним училищам. Коледжі системи подальшої освіти включають навчальні заклади, що різняться за профілем і тривалістю навчання, рівнем підготовки, видом фінансування (приватні, державні), умовами й якістю навчання та ін.

Особливістю англійської системи подальшої освіти є те, що в більшості випадків ті самі коледжі проводять як загальноосвітнє, так і професійно-технічне навчання, яке здійснюється на поглибленому („просунутому”) чи звичайному рівнях, з відривом чи без відриву від виробництва. Заняття без відриву від виробництва, як правило, поєднується з виробничим учнівством. Така організація роботи коледжів дозволяє учням у разі потреби перейти з однієї форми підготовки на іншу або в стінах одного навчального закладу отримати спеціальність різного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Основна частина учнів коледжів навчається на курсах звичайного рівня, тобто отримує робітничу спеціальність або підвищує рівень підготовки, отриманий у школі. Організація курсів поглибленого рівня з відривом від виробництва, їх матеріально-технічне забезпечення, кількість учнів узгоджуються і затверджуються Міністерством освіти. Ці курси відкривають молоді шлях у вищі навчальні заклади – університети.

Отже, основними структурними елементами системи професійно-технічної освіти Великобританії є:

1) курси в межах дворічної „Програми професійної підготовки молоді”, де майбутні робітники отримують первинні професійні навички для виконання низькокваліфікованих робіт; ці курси для більшості випускників шкіл є єдиною й останньою формою професійної підготовки;

2) підготовка за дуальною моделлю професійно-технічної освіти, зміст і організація якої в останні роки значно модифікувалися, однак за суттю залишилося незмінним те, що основна частина підготовки кваліфікованих робітників здійснюється безпосередньо на виробництві під контролем під­приємця, а теоретичні засади закладаються у коледжах чи навчальних центрах;

3) професійні курси з відривом від виробництва в навчальних закладах системи подальшої освіти, кількість і престиж яких незначні, а навчання в них не гарантує подальшого працевлаштування.

З початку 90-х рр. ХХ ст. у Великобританії створена якісно нова струк­тура неперервної освіти і професійного навчання, яка дозволяє проводити підготовку фахівців з різних напрямів, включаючи початкову, середню і вищу школи.

Оголосивши підготовку фахівців для промисловості загальнонаціональ­ною програмою, британські педагоги підготували і впровадили Нову національ­ну професійну кваліфікацію (NVQ), що складається з п’яти взаємозалежних рівнів. Реалізація NVQ уже підтвердила свою ефективність, а необхідність її впровадження зумовлена відповідними прогнозами: у 2010 р. рівень кваліфіко­ваної праці в країні складе 50 % (нині 30 %), а рівень некваліфікованої праці спаде до 18–20 % (нині 35 %).

Прийняттю NVQ передувало її обговорення з представниками різних компаній-роботодавців. У результаті цього була визначена головна вимога до нових стандартів професійної підготовки – гнучкість.