Дидактичні системи професійного навчання

Під системою навчання розуміють упорядкований і певним чином відібраний навчальний матеріал, зв’язаний між собою на основі дидактичної обробки та призначений для послідовного озброєння учнів знаннями, уміннями та навичками.

Система навчання повинна відповідати змісту навчання, цілям виховання й освіти. Відбір цього змісту і його дидактична обробка в певній системі – одне з найважливіших завдань викладачів ПТНЗ.

Система професійного навчання – це об’єктивна єдність змісту, форм, методів і дидактичних засобів професійної підготовки, яка забезпечує учням можливість послідовно оволодівати трудовими прийомами, комплексами технологічних операцій і видами робіт, характерними для обраної професії.

У дидактиці професійного навчання розрізняють предметну, операційну, операційно-поточну, операційно-предметну, операційно-комплексну, моторно-тренувальну та проблемно-аналітичну системи. Кожній системі професійного навчання притаманні специфічні виробничі, педагогічні, психологічні й фізіологічні особливості формування в учнів умінь і навичок на окремих етапах навчання. Будь-яка система професійного навчання має певний зміст, структуру та зв’язок між структурними елементами, який зумовлює їх цілісність. Головне в системі професійного навчання – забезпечити єдність наступних компонентів: змісту теоретичного і виробничого навчання; навчально-матеріальної бази і умов навчання; діяльності інженера-педагога (майстра виробничого навчання) та учня.

Розглянемо системи професійного навчання в хронологічному порядку їх виникнення.

Предметна система – утворилася в умовах ремісничого виробництва, коли навчання проводилося у формі індивідуального учнівства. В основу навчання покладена ідея послідовного формування умінь і навичок виготовлення окремих деталей певного завершеного виробу. Учні набувають умінь і навичок одночасно з кількох операцій, які входять до змісту конкретної професії.

Переваги	Недоліки
1) відкрились можливості раннього включен­ня учнів у продуктивну діяльність; 2) учні наочно спостерігали за конкретними результатами своєї праці, що сприяло виник­ненню пізнавального інтересу до оволодіння конкретною професією.	1) ігнорувалися раціональні вимоги до наступності й систематичності (формування виробничих операцій, перехід від однієї опе­рації до наступної визначалися не поступо­вим ускладненням змісту виробничого навчання, а особливостями технологічного процесу виготовлення конкретного виробу).

Операційна система – вперше запропонована в 60–70-х рр. ХІХ ст. у майстернях Московського вищого технічного училища (нині МДТУ імені М.Г.Баумана). Суть цієї системи полягає в послідовному оволодінні прийомами виконання окремих операцій, не пов’язаних між собою в межах єдиного техно­логічного процесу, фактично незалежних від виду виробленої продукції.

Переваги	Недоліки
1) можливість оволодіти операціями, які необхідно засвоїти у технологічній послі­довності відповідно до вимог поступового зростання складності їх виконання; 2) зростання систематичності навчання; 3) полегшення контролю за роботою учнів.	1) об’єкти вправ з професійної підготовки часто не відповідають реальним об’єктам, мають відверто штучний, навчальний характер; 2) значний інтервал між засвоєнням окремих умінь і часом їх використання у виробничій діяльності.

 

Операційно-предметна система – передбачає формування певних трудових дій у процесі виготовлення окремих виробів, складність яких постій­но зростає. Скажімо, перший виріб виготовляється з використанням 5–6 простих операцій, наступний – такої ж кількості операцій, але складніших.

Переваги	Недоліки
1) учні бачать результати своєї праці, що викликає інтерес до роботи та майбутньої професійної діяльності.	1) процес виготовлення виробів практично здійснюється за зразком (шаблоном); 2) учні не в змозі виконувати операції на потрібному рівні якості, оскільки в процесі навчання не приділяється належної уваги вправам для формування окремих умінь і навичок.

 

Операційно-потокова система – полягає у тому, що учень виконує одну операцію, а потім передає деталь на сусіднє у технологічному потоці робоче місце. Після цього він отримує нову деталь і повторює ту ж саму операцію. Щоб засвоїти нову операцію, учень повинен зайняти сусіднє робоче місце на потоці. Чітка послідовність виконання операцій і становить зміст технологіч­ного процесу.

Переваги	Недоліки
1) підвищення продуктивності праці дося­гається лише за умови тривалого виконання кожної технологічної операцій на кожному робочому місці і випуску однотипної продукції на потоці.	1) складність організації послідовного пере­ходу учнів з одного робочого місця на інше; 2) зниження якості продукції при зміні умов роботи.

 

Операційно-комплексна система – протягом першого етапу професій­ного навчання передбачає послідовне оволодіння учнями окремими операція­ми, а далі – виконання комплексних робіт, які містять раніше засвоєні операції. При виконанні комплексних робіт досягається подвійна мета: по-перше, вдосконалюються вміння виконувати окремі операції, по-друге, набуваються уміння виконувати на базі кількох засвоєних операцій – комплексну роботу, яка відповідає технологічному процесу. Зміст окремих комплексних робіт у процесі навчання поступово ускладнюється.

Переваги	Недоліки
1) комплексна робота виконується у процесі реальної продуктивної праці учнів; 1) учні поступово оволодівають саме тими способами і прийомами роботи, які стануть необхідними у майбутній професійній діяльності.	1) навчання переважно ручним та машинно-ручним роботам безпосередньо в навчальних умовах; 2) у підготовчий період виникають труднощі з включення учнів у виготовлення суспільно корисної продукції; 3) недостатньо сприяє розвитку таких компо­нентів трудової діяльності як організація праці, контроль за виконанням роботи.

 

Моторно-тренувальна система (система ЦІП) – виникла у 30-ті рр. ХХ ст. в Центральному інституті праці (Росія). Її особливості полягали у глибокому, доведеному до повного автоматизму розчленуванні трудового процесу під час навчання, виконанню вправ для формування не тільки окремих прийомів, а й окремих рухів.

Переваги	Недоліки
1) правильна побудова трудових рухів і робо­чих прийомів при виконанні технологічних операцій; 2) учні налаштовуються на швидку, ритмічну працю.	1) стандартний, дещо „механістичний” підхід до виконання роботи, який перешкоджає свідомому удосконаленню трудових навичок

Проблемно-аналітична система – запропонована академіком С.Бати­шевим на початку 60-х рр. ХХ ст. [5]. Весь матеріал програми виробничого навчання розподіляють на окремі навчальні проблеми, кожна з яких має, наскільки це можливо, самостійне значення. Учні засвоюють необхідні уміння і навички, вивчаючи проблему за проблемою у чітко визначеній послідовності, а після їх розв’язання переходять до вивчення технологічного процесу, але вже детальніше і на вищому рівні.

Проблемно-аналітична система передбачає три послідовні періоди професійного навчання: 1) вивчення окремих ситуацій і вправи з їх виконання; 2) вивчення проблеми в цілому і вправи з її виконання; 3) вивчення всього технологічного процесу і самостійне виконання завдань з його проведення, регулювання й контролю.

У кожному періоді розрізняють два етапи навчання: 1 етап – розв’язання інтелектуальних завдань; 2 етап – самостійна робота учнів під керівництвом інженера-педагога, у процесі якої формуються і закріплюються спеціальні уміння і навички.

Переваги

1) більшою мірою, ніж інші системи, відповідає вимогам сучасного науково-технічного та інформаційного розвитку виробництва; 2) полегшується не тільки розв’язання важливих виробничих проблем, а й зростає розумова активність учнів.