Кібернетична теорія у професійній педагогіці

Кібернетика вивчає загальні закономірності процесів управління і побудови керуючих органів різних за своєю природою систем.

Загальною властивістю біологічних, соціальних і автоматизованих систем, що відрізняють їх від усіх інших матеріальних утворень, є властивість доцільно взаємодіяти з навколишнім середовищем. Воно визначається особливою побудовою цих систем, а саме наявністю у них керуючих органів, які з метою управління здійснюють сприйняття, перетворення, збереження і передачу інформації.

Процеси управління дуже специфічні. Їх закономірності не можна звести ні до біологічних, ні до соціальних, ні до технічних. Основні поняття кібернетики не є похідними (видовими) відносно фундаментальних понять інших наук, а рівноцінними їм.

Таким чином, кібернетика має інтегральне значення стосовно таких фундаментальних наук, як біологія, суспільствознавство і комплекс технічних наук, тому що інформаційні закономірності процесів управління, які вивчаються кібернетикою, є загальними для усіх галузей, досліджуваних цими науками. Це дозволяє стверджувати, що знання основних положень кібернетики є важливим компонентом наукового світогляду людини взагалі і професіонала зокрема.

Вагоме значення має кібернетика для дослідження процесів управління в техніці, вивчення принципів дії і будови автоматичних систем, розуміння сутності автоматизації праці людини. Вивчення кібернетики дозволяє отримати відповідь на одне з найбільш важливих у світоглядному плані питань у цій галузі: які можливості автоматів, що можна і що не можна автоматизувати?

Важливе значення кібернетики і для вивчення біологічних систем, розуміння їх суті, відмінності від інших матеріальних утворень, дослідження процесів взаємодії живого організму з навколишнім середовищем, управління, передачі, перетворення і збереження інформації в живій природі.

Вивчення кібернетики відкриває нові, невикористані ще можливості для формування уявлень про роль процесів управління в суспільних системах, про діалектику розвитку суспільства. Не є винятком у цьому сенсі і вся освітня система, так само як і її складова – система професійної освіти.

Таким чином, кібернетика сприяє формуванню уявлень про єдність світу; про єдину природу інформаційних зв’язків, властивих системам різної природи; про спільність побудови керуючих органів усіх доцільно діючих систем.

При кібернетичному моделюванні для опису досліджуваних явищ (живий організм, мозок, суспільство, мова тощо) ми використовуємо функціональну модель, побудовану для певних інших типів явищ (наприклад, автоматичних пристроїв), що мають подібність з досліджуваними.

Такий метод, спеціально призначений для кількісного дослідження складних процесів і систем, створений у 40-х рр. XX століття, є за своєю суттю кібернетичним. Він отримав назву методу функціональних аналогій.

При реалізації цього методу природно виникає питання: що спільного між автоматами й організмами, автоматичними системами і суспільством, ЕОМ і мозком людини? Кібернетика бачить цю спільність у тому, що всі перера­ховані об’єкти є складними динамічними системами, які підтримують своє існування і властивості всупереч руйнівним впливам, що діють на них ззовні і зсередини. Вони досягають цього, перебудовуючись відповідним чином чи відповідаючи на зовнішні впливи відповідними компенсуючими реакціями.

Якщо зовні охарактеризувати поведінку всіх цих систем, можна сказати, що вона має доцільний характер і спрямована на досягнення певної об’єктивної мети – пристосування системи до умов навколишнього середовища і відповідного його перетворення.

Усі процеси такого роду кібернетика називає автоматичними, а механізм, за допомогою якого здійснюється автоматичний процес, – управлінням.

Виходячи з функціональних аналогій, проаналізуємо, які конкретні орга­ни і функції збігаються в автоматичному регуляторі й людини (див. табл. 1.1).

Таблиця 1.1.

У таблиці 1.1. спостерігається аналогія загального призначення відпо­відних функцій двох розглянутих самодіючих систем. Водночас простежується докорінне розходження тих органів і фізичних процесів, за допомогою яких здійснюються аналогічні функції в машини й людини. Отже, кібернетичні аналоги є тільки функціональними, тобто вони свідчать про однакове призна­чення досліджуваних дій, але в жодному випадку не про подібність матеріальних процесів, за допомогою яких ці дії здійснюються.

Оскільки основними для кібернетики є такі поняття, як процес, система, управління й інформація, зупинимося на них докладніше і розглянемо їх стосовно галузі освіти, зокрема професійної.