Поняття про педагогічний процес та умови його функціонування

 

Процес, як діяльність, завжди означає рух вперед, певну зміну, що роз­гортається в трьох напрямах: 1) людина сприймає і засвоює зовнішній світ; 2) люди­на впливає на зовнішній світ; 3) людина здатна до орієнтації і саморегуляції [15, 55].

Процес педагогічний – це система, де процеси формування, виховання, навчання, розвитку й освіти невіддільні від умов, форм і методів їх здійснення (рис. 1.8). Внутрішня взаємопов’язана сукупність зазначених процесів ніби „переплавляє” соціальний досвід в особисті якості людини.

Складна діалектика взаємодії усіх цих компонентів у межах педагогіч­ного процесу полягає у цілісності й підпорядкованості систем, які він охоплює; єдності й самостійності процесів, що в ньому відбуваються; наявності загального та збереження специфічного.

 

Рис. 1.8. Педагогічний процес як система

Цілісність як сукупність складових педагогічного процесу надає йому певних специфічних рис:

– мету – не тільки створювати умови для навчання і виховання, а орієн­тувати педагога на реалізацію ідеї всебічного, гармонійного розвитку особистості;

– у педагогічному процесі освіта активізує вихованість, а виховання – потребу в освіті;

– педагогічний процес активізує взаємопов’язані дії педагога й учнів, вихователя й вихованців;

– педагогічний процес сприяє взаємопроникненню методів, форм та засобів навчання й виховання.

Ідея цілісності навчально-виховного (педагогічного) процесу є централь­ним методологічним принципом. Вона визначає спільність і специфіку функцій, завдань, змісту, методів, форм навчання та виховання.

Про специфічні властивості цілісного педагогічного процесу яскраво свідчать його закономірності.

 

Закономірності педагогічного процесу – це стійкі зв’язки окремих сторін педагогічного процесу. Вони можуть мати як зовнішній характер, так і внутрішній, тому визначаються через зв’язки між:

– навчанням, вихованням і соціальним середовищем (історичні умови, суспільні потреби, економіка, національно-культурні особливості);

– вихованням, навчанням і розвитком особистості;

– навчанням, вихованням і залученням особистості до різних видів діяльності;

– результатами виховання і навчання й активністю особистості (активна поведінка, воля, самостійність, ініціатива);

– навчанням, вихованням і спілкуванням особистості (своєрідність міжособистісних взаємин);

– можливостями особистості (віковими, індивідуальними) та характером педагогічного впливу;

– чуттєвим сприйняттям, логічним осмисленням сприйнятого та його практичним застосуванням;

– завданнями, змістом, формами й методами педагогічного процесу.

Визначені закономірності мають системний характер, їх урахування забезпечує оптимальне функціонування цілісного педагогічного процесу.

Педагогічний процес є сукупністю різних підсистем та елементів, і тому його можна розглядати як цілісну педагогічну систему. Як система й одночасно особливий вид діяльності педагогічний процес має свою структуру, до компонентів якої належать:

– цільовий – визначає зміст і логіку педагогічної дії;

– змістовний – передбачає відбір системи знань та вмінь, які необхідно опанувати;

– діяльнісний – передбачає підбір методів та прийомів педагогічної дії;

– результативний – діагностує наслідки та якість здійснення педагогічного впливу в межах педагогічного процесу;

– ресурсний – за відсутності очікуваного результату, використовує резервні педагогічні методи та форми.

Педагогічний процес як цілісна система поділений на три, послідовно здійснювані етапи (рис. 1.9).

 

Рис. 1.9. Взаємозв’язок етапів педагогічного процесу

Отже, педагогічний процес – це система, яка реалізується поетапно; в ній поєднано процеси формування, розвитку, виховання та навчання зі своїми умовами, формами, методами і способами їх перебігу.