Освіти в Україні

У Конституції України (стаття 53) зазначено: „Кожний має право на освіту. Повна загальна освіта є обов’язковою. Держава забезпечує доступність і безкоштовність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і приватних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам” [24].

Указ Президента України „Про основні напрями реформування професій­но-технічної освіти в Україні” за № 322/96 від 8 травня 1996 р. містить два розділи: в першому – „Стан професійно-технічної освіти” – зазначено, що навчальні заклади профтехосвіти виконують важливі функції соціального захисту молоді. У профтехучилищах навчаються 55 тисяч сиріт і напівсиріт, отримують безкоштовне харчування близько 200 тисяч дітей з малозабезпе­чених родин. Професійна підготовка підлітків є необхідною умовою забезпе­чення їхньої зайнятості і спрямована на захист молоді від безробіття, підвищення її конкурентоспроможності на ринку праці, а також те, що внаслі­док низького рівня соціальної захищеності розпочався масовий відтік із профтехучилищ досвідчених інженерно-педагогічних кадрів; другий розділ передбачає здійснення реформування профтехосвіти в 1996–2006 рр. за такими напрямами:

1. Оновлення змісту професійно-технічної освіти, визначення державних вимог до його якості й обсягу на рівні світових досягнень науки, техніки, технологій і передового досвіду.

2. Оптимізація мережі професійно-технічних закладів освіти і структури підготовки фахівців.

3. Удосконалення і демократизація форм управління професійно-технічною освітою.

4. Створення правової бази взаємин професійно-технічних закладів освіти і замовників підготовки робітничих кадрів.

5. Розвиток професійно-технічних закладів освіти різних типів.

6. Участь професійно-технічних закладів освіти в реалізації Державної програми зайнятості населення.

7. Фінансове і матеріально-технічне забезпечення потреб професійно-технічної освіти.

8. Кадрове забезпечення професійно-технічної освіти.

9. Наукове забезпечення професійно-технічної освіти.

10. Створення правової бази професійно-технічної освіти.

Як зазначалося вище, в кінці 90-х рр. ХХ ст. розпочато реформування професійно-технічної освіти. На базі традиційних ПТУ і технікумів з’явилися навчальні заклади нового типу: вищі професійні училища (ВПУ), професійні ліцеї (ПЛ), модельні центри професійно-технічної освіти (МЦ ПТО). Виходячи з аналізу цілей підготовки в новостворених закладах професійно-технічної осві­ти, можна зробити висновок, що вони займаються різнорівневою професійною підготовкою: 1) кваліфікованих робітників; 2) кваліфікованих робітників із середньою фаховою освітою; 3) висококваліфікованих робітників; 4) висококваліфікованих робітників із середньою фаховою освітою; 5) висококваліфікованих робітників із середньою спеціальною і незакінченою вищою освітою.

Аналіз навчальних планів цих ПТНЗ засвідчив різні терміни навчання (2÷7 років), розбіжність у кількості навчальних предметів (23÷56), співвідно­шення теоретичного і практичного навчання (0,9: 5,2), різну кількість факуль­тативних предметів (1÷8). Турбує відсутність розмежування понять „технічний ліцей”, „вище професійне училище” та „модельний центр ПТО”. У норматив­них документах міністерств і відомств, положеннях і статутах ці назви пишуться або через дефіс як рівнозначні, або одне з них ставиться в дужках після іншого, що теж свідчить про певну ідентичність трактування вищезазна­чених понять.

Очевидно, що відсутність чіткого трактування назв ПТНЗ нового типу, тісно пов’язана з неоднозначністю розуміння цілей підготовки в них.

Зміст освіти і конкретні форми підготовки в кожному навчальному закладі детермінуються цілями, характерними для конкретного типу ПТНЗ. Науковцями Української інженерно-педагогічної академії (м. Харків) був здійснений контент-аналіз статутів 37 професійних ліцеїв і вищих професійних училищ України, а також анкетне опитування керівників (57 осіб) та інженерно-педагогічних працівників (90 осіб) цих закладів освіти. На основі отриманих даних, а також зважаючи на історичний вітчизняний і закордонний досвід, була розроблена модель цілей підготовки в ПТНЗ нового типу. Для наочності зручно скористатися рисунком 2.3, де площі фігур умовно відображають обсяги знань, умінь і навичок, а із загальноприйнятих і нововведених абревіатур утворені так звані формули цілей підготовки. Кожна така формула складається з декількох доданків, що відображають наступні групи цілей навчання і виховання в ПЛ, ВПУ та МЦ ПТО:

І – професійне становлення;

ІІ – досягнення документально оформлених освітньо-кваліфікаційних рівнів;

ІІІ – формування й удосконалення професійно важливих і соціально значимих якостей та властивостей особистості.

У традиційних ПТУ цілі професійного становлення визначалися однозначно: одержання робітничої професії на рівні 2÷4 розрядів. Іншими словами, рівень професійної кваліфікації випускників ПТУ був наперед заданим і коректування мети професійної підготовки ні самим учнем, ні адміністрацією в процесі навчання не здійснювалося. Тобто, перед учнем ПТУ гостро стояла проблема вибору рівня професійної кваліфікації, а звідси й реалізація невід’ємного права кожної людини – права вибору.

 

Технічний (професійний) ліцей
І	ІІ
ПЗРК + СО

 

Вище професійне училище
І	ІІ
ПОРК + СО + СФО + ЕВО

 

Модельний центр професійно-технічної освіти
І	ІІ	ІІІ
ПОРК + СО + ЦСМЯ + + СФО ПЗРВ + + ЕВО НТД

 

Рис. 2.3. Модель цілей підготовки в ПТНЗ нового типу:

ПЗРК – професія заданого рівня кваліфікації; ПОРК – професія обраного рівня кваліфікації; СО – середня освіта; СФО – середня фахова освіта; ЕВО – елементи вищої освіти; ЦСМЯ – цілеспрямовано сформовані моральні якості особистості випускника; ПЗРВ – підвищений загальнокультурний рівень випускника; НТД – навички творчої діяльності.

 

Зовсім інший підхід спостерігається в умовах ПТНЗ нового типу, що мають східчасту структуру професійної підготовки. Рівень професійної кваліфікації вибирається самим учнем на підставі об’єктивних даних: робітни­чий або перший ступінь вищої кваліфікації (кваліфікація техніка-технолога, молодшого спеціаліста). Таким чином, у ПЛ, ВПУ чи МЦ ПТО можливе коректування мети професійного становлення і досягнення різних освітньо-кваліфікаційних рівнів (молодший спеціаліст, молодший інженер, менеджер-організатор виробництва тощо).

Аналогічна картина спостерігається і в досягненні документально оформлених освітньо-кваліфікаційних рівнів, коли вони розглядаються як результат засвоєння систематизованих знань, умінь і навичок. Якщо в ПТУ цей рівень, як правило, визначається загальною середньою освітою, то в ПТНЗ нового типу в учня з’являється можливість одержати, крім загальної середньої освіти, середню спеціальну, а також освоїти елементи вищої освіти (вивчивши частину університетських курсів).

Особливе місце в цій системі займає група цілей формування й удоско­налення професійно важливих і соціально значимих якостей та властивостей особистості. Якщо на початку розвитку промислового виробництва фахівець виконував функції, які були своєрідним продовженням функцій машини, то в умовах інформаційно-технологічного прогресу людина неухильно здобуває наростаючу самостійну цінність. Нині, при реалізації наукомістких технологій, перед більшістю професій гостро ставиться питання не тільки про професійні, але й соціально ціннісні прояви особистості. Іншими словами, сучасне високо­розвинене виробництво ставить до людини вимоги і як до висококлас­ного працівника, і як гармонійно розвинутої особистості. Мова йде про нагальну потребу формування у майбутнього учасника виробництва таких якостей і властивостей, як висока культура та моральність.

Отже, визначаючи напрями розвитку перспективних форм професійної освіти, професор П.Ярмоленко дійшов висновку, що „професійно-технічні навчальні заклади нового типу можуть мати різну структуру і профіль професійної підготовки. Однак визначальними для них повинні стати не стільки загальноосвітня і професійна основи, скільки гуманістична база виховання і створення умов для повноцінного розвитку особистості” [9, 46]. Інший дослідник І.Васильєв під професійно-технічними навчальними закладами нового типу розуміє інтегровані типи закладів ПТО, які дозволяють безупинно і на основі природного профвідбору готувати кадри від початкового рівня кваліфікації робітника до техніка і молодшого інженера [48, 6].

Виходячи зі сказаного вище, можна констатувати, що ПТНЗ нового типу повинні мати яскраво виражену гуманістичну базу виховання, де до цілей професійного становлення і досягнення документа­льно оформлених освітньо-кваліфікаційних рівнів додаються цілі формування й удосконалення професійно важливих і соціально значимих якостей та властивостей особистості.