ПРИСКОРЕННЯ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

Уряди й парламентські інститути Другої хвилі при­значені були приймати рішення в уповільненому темпі, відповідно до того світу, в якому певне повідомлення могло йти тиждень од Бостона чи Нью-Йорка до Філадельфії. Сьогодні, коли якийсь аятола захопить заручників в Комі або в Тегерані, то офіційні особи у Вашингтоні, Москві, Парижі чи Лондоні можуть мати лише декілька хвилин для прийняття рішень у відповідь. Надзвичайна швидкість змін зненацька захопила уряди й політиків і спричиняє ви­никнення у них відчуття безпорадності й бентежності, оскільки поспіх усе зводить нанівець. «Тільки три місяці тому, — пише «Едвертісінг Ейдж», — Білий дім закликав споживачів добре прицінитися перед тим, як витратити свої бакси. Тепер уряд прикладає всі зусилля до того, щоб спонукати споживачів витрачати кошти вільніше». Як за­значає німецький зовнішньополітичний журнал «Ауссен-політик», нафтові експерти передбачали вибух цін на нафтопродукти, але «не прискорення розвитку». Рецесія 1974—1975 років зіштовхнула американських політичних діячів з тим, що «Форчун» назвав «приголомшливою швид­кістю й суворістю».

Соціальні зміни також прискорюються й додатково тис­нуть на політичних діячів. «Бізнес Вік» пише, що в Сполу­чених Штатах «у той час. коли розвиток промисловості й міграція населення зростали поступово... то це допомагало об'єднувати націю. Але впродовж останніх п'яти років цей процес вийшов за межі того, що могло влаштовувати Існуючі політичні інститути».

, Прискорюється особиста кар'єра політиків, дивуючи їх самих. Зовсім недавно, у 1970 році Маргарет Тетчер прові­щала, що протягом її життя жодна жінка не буде призначе­на на високу міністерську посаду в британському уряді. А в 1979 році вона сама стала прем'єр-міністром..,

У Сполучених Штатах Джиммі (хто?)' прорвався до Білого дому фактично за декілька місяців. Далі більше: хоча новий президент не обіймав офіційної посади до наступно­го після виборів січня, Картер став президентом відразу ж де-факто. Це був Картер, а не відступаючий у минуле Форд, хто відчайдушне долав проблеми щодо Середнього Сходу, енергетичної кризи та інших наслідків кризових явищ майже до того моменту, коли підраховувалися бюлетені. Для практичних цілей цей невдаха (lame-duck) Форд негай­но стає «мертвою качкою» (dead duck), оскільки політичний час такий спресований, історичні події такі швидкоплинні, що вони не допускають традиційного зволікання.

Подібним же чином «медовий місяць» з пресою, який колись радував нового президента, був скорочений у часі. Картер, навіть до своєї інаугурації, був знеславлений Ко­легією виборців і змушений відстрочити свій вибір стосовно призначення директора ЦРУ. Пізніше, менше ніж за по­ловину до закінчення президентського правління, про­зорливий політичний оглядач Річард Ріверс уже передбачав коротку кар'єру для президента, оскільки «миттєві комуні­кації спресовують час настільки, що сьогодні за чотири­річне президентство відбувається більше подій, більше по­трясінь, надходить більше інформації, ніж за будь-який минулий восьмирічний строк правління президента».

Це форсування темпу політичного життя, що відображає загальне прискорення змін, інтенсифікує сьогоднішню політичну та урядову кризу. Простіше кажучи, наші лідери — які змушені працювати з допомогою інститутів Другої хвилі, призначених для повільного суспільства — не можуть потоком видавати розумні рішення, як того вимагають події. Будь-які рішення приходять занадто пізно, або ж нершіучість бере гору.

Наприклад, професор Роберт Скідельський із Школи передових міжнародних студій (Університет Джона Гоп-кінса) писав: «Фактично, фінансова політика виявляється непотрібною, оскільки втрачається надто багато часу для того, щоб провести необхідні заходи через Конгрес, навіть, коли необхідна більшість існує». А це писалося ще в 1974 році, задовго до того, як енергетична скрута в Америці вступила у свій шостий нескінченний рік. Прискорення

. * Книга Олвіна Тоффлера виходила в той час, коли відбувалися президентські вибори, і він ще не знав, шо Джиммі Картер поступився місцем Роналздові Рейгану.— Пергкл. ' -

змін пересилило розв'язну спроможність наших інститутів, що робить сьогоднішні політичні структури застарілими, незважаючи на партійну ідеологію чи керівництво. Ці інститути є неадекватними не лише в плані масштабу чи структури, а й з позиції швидкості реагування як такої. Ба навіть це ще не все.