РІЗНОМАНІТНІСТЬ ВХОДЖЕННЯ В ДОРОСЛЕ ЖИТТЯ
По-перше, схоже на те, що дитина майбутнього зростатиме в суспільстві, яке буде набагато менше зосереджене на дитині, ніж наше сучасне. «Посивіння», або старіння, населення в усіх високо-технологічних суспільствах містить у собі велику громадську увагу до потреб старості й відповідно зменшення уваги до юних. Більше того, оскільки в ринковій економіці жінка реалізує себе в роботі або через кар'єру, то її традиційний потяг спрямовувати всю свою енергію в материнство зменшується. У період Другої хвилі мільйони батьків жили власними мріями щодо дітей — досить часто тому, що вони цілком правомірно очікували, що їхні діти соціальне та економічно будуть жити краще, ніж вони самі. Це сподівання на просування вгору спонукало батьків зосереджувати велику психічну енергію на своїх дітях. Сьогодні більша частина батьків середнього класу з болісним відчуттям втрати ілюзій спостерігає, як їхні діти (в набагато тяжчому світі) рухаються швидше вниз, ніж угору по соціоекономічній градації. Сподівання на наступне справдження надій зникають. З цих причин дитина, котра народиться завтра, напевно, ввійде в суспільство, що не дуже піклуватиметься (можливо, навіть — без будь-якого інтересу стосовно цього) про потреби, бажання, психологічний розвиток негайну винагороду дитини. Якщо так, то доктор Спок завтрашнього дня наполягатиме на ще більш структурованому, з більшими вимогами дитинстві. Батьки будуть менше дозволяти своїм дітям. Сумнівно також, що юність стане таким тривалим і важким процесом, яким вона є сьогодні для більшості. Мільйони дітей були виховані в домівці з одним родителем, з працюючою матір'ю чи батьком, котрі були виснажені нестійкою економікою, і з меншою розкішшю й вільним часом, що був доступний квітучому молодому поколінню 1960-х років. Значно пізніше інші діти, напевно, будуть виховуватися в сім'ї, яка працює на дому або в електронному котеджі. Оскільки в більшості сімей Другої хвилі все будувалося навколо діяльності мами-татка, то ми можемо сподіватися, що діти завтрашнього електронного котеджу будуть безпосередньо втягуватися в сімейні виробничі завдання, і це приведе до зростання відповідальності вже в ранньому віці. Такі факти передбачають короткі дитинство та юність, але більше відповідальності й продуктивності. Працюючи поруч з дорослими, діти в такому домі, мабуть, будуть менш Доступні для зовнішнього тиску. Вони можуть бути краще озброєні для високих досягнень у майбутньому. В період переходу до нового суспільства, коли робота будь-де продовжує залишатися жалюгідною, робітничі спілки Другої хвилі безумовно боротимуться за те, щоб не допустити молодь до ринку праці поза домівкою. Спілки (і вчителі, незалежно від того, чи вони об'єднані в спілках, чи ____________________________________________________________________________________________ • w/iuil l I UWWf\Qf^ ні) будуть ратувати за довгорічне примусове або напів-примусове шкільне навчання. У міру того, як вони досягають успіху, мільйони молодих людей залишатимуться втягнутими в нестерпне ув'язнення тривалої юності. Отже, ми можемо побачити разючий контраст між молодими людьми, котрі швидко дорослішають завдяки відповідальності, пов'язаній з раннім підключенням до роботи в електронному котеджі, і тими, котрі більш повільно досягають зрілості за межами дому. Однак після тривалих зусиль ми можемо сподіватися, що освіта також зазнає змін. Значна її частина здійснюватиметься швидше за межами, аніж всередині класної кімнати. Незважаючи на тиск з боку спілок, роки примусового шкільного навчання будуть поступово зменшуватися, а не збільшуватися. Замість жорсткого вікового відокремлення відбуватиметься змішування молодих і людей похилого віку. Освіта стане тісніше пов'язаною та сплетеною з роботою й поширюватиметься на весь життєвий час людини. А сама робота — чи то буде виробництво для ринку, чи для внутрішнього споживання вдома — напевно, розпочинатиметься в житті людини раніше, ніж це було в попередніх двох поколінь. Саме з таких причин цілком відмінні риси цивілізації Третьої хвилі — менше сентиментальності стосовно рівних собі, менше споживацької орієнтації й менше гедоністичної самовпевненості — можуть знайти прихильність серед молоді. Буде це так чи інакше, одне є незаперечним: ставатимуть дорослими діти по-різному. І саме так утворюватимуться особистості. •
|
