Національна економіка в контексті суспільних та природних процесів

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

За редакцією доктора економічних наук, професора В. М. Тарасевича

Рекомендовано

Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів

вищих навчальних закладів

 

Київ

«Центр учбової літератури»

ББК65.01я73 УДК 330.5 (075.8) Н35

Гриф надано Міністерством освіти і науки України (Лист № 1.4/18-Г-1586 від 03.07.2008)

Рецензенти:

Амоша О. І. — доктор економічних наук, професор, академік НАН України, директор Інституту економіки промисловості НАН України;

ЗадояА. О. — доктор економічних наук, професор, перший проректор, завідувач кафед­ри міжнародної економіки та економічної теорії Дніпропетровського університету економіки та права.

Національна економіка: навч. посів, для студ. вищ. навч. закл. [Білоцер-Н 35 ківець В. В., Завгородня О. О., Лебедева В. К. та ін.]; За ред. В. М. Тарасеви-ча ~ К: Центр учбової літератури, 2009. - 280 с. - ISBN 978-966-364-811-8.

У навчальному посібнику розглянуто етапи еволюції національної економіки, її сучасний зміст та основні структурні характеристики, закономірності функціонування та розвитку окремих складових національної економіки на мікро-, мезо-, макро- і мегарівнях, напрями і механізми їх державного регулювання.

Для студентів вищих навчальних закладів, викладачів, науковців, державних службовців та підприємців.

ББК65.01я73 УДК 330.5 (075.8)

ISBN 978-966-364-811-8 © Тарасевич В. М, Білоцерківець В. В.,

Завгородня О. О. та ін., 2009 © Центр учбової літератури, 2009

ПЕРЕДМОВА

Економічна глобалізація є провідною тенденцією розвитку людства на рубежі II і III тисячоліть. Але не єдиною. Вона супроводжується регіоналі-зацією, «глокалізацією» та становленням національних економік нових не­залежних країн. У багатьох країнах відбувається активний пошук ефектив­них моделей національної економіки та системи національної економічної безпеки, які б відповідали сучасним імперативам поєднання загальносвіто­вих тенденцій і закономірностей розвитку з національними інтересами та цілями. В кінцевому підсумку йдеться про вибір оптимальної моделі взає­модії національної економіки зі світовим господарством у таких вимірах, як геостратегічний, ринково-товарний, фінансово-інвестиційний, інститу-ційний тощо. Значущість національно-економічних досліджень значно зро­стає в умовах трансформаційних перетворень в Україні. Стрижневою про­блемою вітчизняної економічної науки є концептуальна розробка нової ін­тегративної моделі економічних перетворень, шляхів розбудови конку­рентоспроможної, інноваційної, соціально та екологічно орієнтованої на­ціональної економіки.

Запропонований до уваги читачів навчальний посібник є спробою комплексного розкриття проблематики загального і особливого в економі­ці України з урахуванням неекономічних чинників та напрямів інтеграції у світове господарство, обґрунтування пріоритетів і заходів економічної по­літики держави. У навчальному посібнику узагальнюються результати на­укових досліджень вітчизняних та зарубіжних учених, досвід економічних перетворень в провідних та нових незалежних країнах.

Навчальний посібник містить дванадцять глав, в яких у логічній по­слідовності розкриваються етапи еволюції національної економіки, її су­часний зміст та основні структурні характеристики, визначаються законо­мірності функціонування і розвитку окремих складових національної еко­номіки на мікро-, мезо-, макро- і мегарівнях, напрями і механізми їх дер­жавного регулювання. Наголос робиться на основних поняттях, класифіка­ціях та моделях, які, згідно з освітньо-професійною програмою, повинні

 

З

опанувати студенти економічних спеціальностей вищих навчальних закла­дів України.

Авторами окремих глав є: доц., к.е.н. Білоцерківець В. В. — глава 2; доц., к.е.н. Завгородня О. О. — глави 6 (у співавторстві), 10; доц., к.е.н. Лебедева В. К. — глава 9; доц., к.е.н. Леонідов І. Л. — глава 7 (у співавтор­стві); доц., к.е.н. Летуча О. В. — глава 8; доц., к.е.н. Маляр Д. В. — глави 7, 11 (у співавторстві); доц., к.е.н. Пилипенко Г. М. — глава 7 (у співавтор­стві); доц., к.е.н. Пилипенко Ю. І. — глава 3; доц., к.е.н. Рябцева Н. В. — глави 1 (у співавторстві), 12; доц., к.е.н. Савостенко Т. О. — глава 5; проф., д.е.н. Тарасевич В. М. — передмова, глави 1, 6 (у співавторстві); доц., к.е.н. Фаізова О. Л. — передмова, глава 4; проф., д.е.н. Швець В. Я. — гла­ва 11 (у співавторстві).

Глава 1. НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: ЗМІСТ ТА ОСНОВИ РУХУ

Глава 1. НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: ЗМІСТ ТА ОСНОВИ РУХУ

План

/. /. Національна економіка як наука.

1.2. Національна економіка в контексті суспільних таі природних про­цесів.

1.3. Ознаки та моделі національної економіки.

1.4. Основи саморозвитку національної економіки.

Література

1. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В. Д. Базилеви-ча. — К.: Знання-Прес, 2001. — С 88-94.

2. Основи економічних знань: Навч. посібник / А. С. Гальчинський, П. С Єщенко, Ю. І. Палкін. — К.: Вища школа, 2002. — С. 496-502.

3. Основы экономической теории: Учебник / Под общ. ред. С. В. Мо-черного. — К.: Т-во «Знання», 2000. — С. 590-601.

4. Перехідна економіка: Конспект лекцій / За ред. В. М. Тарасевича. — Дніпропетровськ: Січ, 2001. — С. 11-24.

5. Перехідна економіка: Підручник / За ред. В. М. Гейця. — К.: Вища шк., 2003. — С. 12-23, 37-60.

6. Сычев Н. В. Политэкономия. Курс лекций. — М: НКФ «ЭКМОС», 2002. —С 250, 307-311,318-319.

7. Тарасевич В. Н. Очерки теории переходной экономики. — К.: Науко­ва думка, 2001. — С. 75-100.

8. Экономика переходного периода: Учебное пособие / Под. ред. Рада-ева В. В., Бузгалина А. В.—ЪА.: Изд-во МГУ, 1995. — С. 37-47.

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

1.1. Національна економіка як наука

Класична і марксистська економічна теорія вивчає основи економіки країни, її суб'єктів, її продуктивні сили, виробничі відносини, закони й за­кономірності розвитку. В традиціях «main stream» — аналіз «чистої» еко­номіки, абстрагування від національної специфіки, соціального контексту та концентрація уваги, перш за все, на дії ринкових сил.

Проте актуальність дослідження проблем національної економіки знач­но зростає в умовах становлення або докорінної трансформації економіки країни'. Так, у Німеччині середини XIX ст., у зв'язку з пошуком шляхів за­хисту національних економічних інтересів при об'єднанні дрібних держав, поділених митними кордонами та відкритих до експансії іноземних това­рів, публікується «Національна система політичної економії» Ф. Ліста (1841 p.), де надається перша цілісна теоретична концепція національної економіки, а в післявоєнні 50-ті роки XX ст. при формуванні національної моделі об'єднання ринкових сил, державного регулювання та національ­них традицій, ця концепція отримує подальший розвиток в праці В. Ойкена «Основи національної економії».

Значущість національно-економічних досліджень значно зростає на­прикінці XX — початку XXI століття. По-перше, в нових незалежних краї­нах відбувається активний пошук ефективних моделей національної еко­номіки та системи національної економічної безпеки. По-друге, в умовах глобалізації загострюється проблема об'єднання загальносвітових тенден­цій і закономірностей розвитку з національними інтересами та цілями, від­повідного коригування економічної політики.

Національна економіка як самостійна наука є порівняно молодою, проте її передумови формуються протягом багатьох століть. Йдеться про поступове накопичення загальних ідей та концепцій з основ функціону­вання та розвитку економіки країни; урахування в наукових дослідженнях не тільки загальних законів і закономірностей економічного розвитку, а й

¹ Див.: Курс экономической теории: Общие основы экономической теории. Микроэко­номика. Макроэкономика. Основы национальной экономики: Учебное пособие / Под ред. Л. В. Сидоровича. — М.: Дело и Сервис, 2007. — С. 517.

Глава 1. НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: ЗМІСТ ТА ОСНОВИ РУХУ

національної специфіки економіки країни (особливості історичного розвит­ку, інституційного устрою, національної свідомості тощо), а також впливу неекономічних сфер (соціальної, політичної, екологічної, духовної) на еко­номічний розвиток країни.

Якщо економічна теорія XX століття зосереджувала увагу переважно на економічних проблемах суспільства, організованого в держави-нації з певними моделями національної економіки й громадянського устрою, то в умовах стрімкої глобалізації XXI століття економічні проблеми починають досліджуватися з позицій глобального підходу — у єдності та взаємодії економіки з іншими сферами суспільного життя за еволюційним виміром «минуле — сучасне — майбутнє» в контексті світових процесів на глоба­льному, цивілізаційно-територіальному, державно-національному, регіо­нальному й локальному рівнях. За цих обставин національні економіки є унікальними, потребують окремого дослідження та розвитку нової галузі економічної теорії. З огляду на молодість національної економіки як науки можемо констатувати певну фрагментарність і недостатню оформленість об'єкта і предмета її дослідження, а також її методологічної бази.

Завдання національної економіки як науки полягає у дослідженні за­гального і особливого в економіці країни з урахуванням неекономічних чинників та напрямів інтеграції у світове господарство для обгрунтування пріоритетів і заходів економічної політики держави, спрямованих на еко­номічний розвиток країни та підвищення якості життя населення.

Метою національної економіки як науки є вивчення законів і законо­мірностей функціонування й розвитку економіки країни у взаємодії з ін­шими країнами.

Об'єктом національної економіки як науки є економіка країни в ці­лому та її складові у єдності й взаємодії в контексті суспільно-природного розвитку, а предметом — економічні процеси національного відтворення, їхні закони і закономірності, умови, фактори та результати.

Методологічне підґрунтя національної економіки складають підходи і методи політичної економії, мікроекономіки, макроекономіки, міжнарод­ної економіки, економічної історії та історії економічних вчень. Особли­вість полягає в тому, що економічні проблеми національної економіки роз-

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

глядаються в контексті взаємодії різних сфер суспільного життя, взаємин з іншими країнами, а також впливу глобального управління.

До функцій національної економіки слід віднести пізнавальну, ідеоло­гічну, методологічну, практичну.

Пізнавальна функція полягає у вивченні реальних процесів та явищ економіки країни в суспільно-природному середовищі. В цьому сенсі наці­ональна економіка є позитивною наукою, яка формує наукові відповіді на запитання: «Що саме відбувається в економіці країни?».

Ідеологічна функція «відповідальна» за формування економічного ми­слення й певної ідеології людини. Національна економіка як наука є своє­рідним полем взаємодії ідей, концепцій, теорій різних напрямів сучасної економічної думки, що об'єктивно пов'язані з інтересами різних соціаль­них верств і прошарків. Так, для крупних підприємців, які уособлюють фі­нансовий, торговий і промисловий капітал, більш близькою і зрозумілою є неокласика. Значна частина найманих робітників, фермерів, дрібних і се­редніх підприємців є прихильниками державного регулювання ринкової стихії, а тому адекватним виразником їхніх інтересів є кейнсіанство. Знач­на частина інтелігенції, представників висококваліфікованої праці, соці­ально незахищених верств населення можуть знайти пояснення власних проблем і обґрунтування своїх вимог в соціально-інституціональних тео­ріях. Марксизм залишається близьким найманим робітникам, службовцям, тим численним соціальним верствам, які мріють про майбутнє справедливе суспільство. Ідеологічна функція національної економіки пов'язана з пев­ною «презентацією» інтересів і поглядів основних верств населення, особ­ливостей їхнього світогляду, а також формуванням ідеологічних засад ме­ханізму узгодження й гармонізації різноманітних інтересів з огляду на пріоритети розвитку економіки країни.

Методологічна функція національної економіки як складової еконо­мічної теорії передбачає застосування певних прийомів і правші дослід­ження (від грецьк. «methodos») та обґрунтування шляхів' і методів їх ефек­тивного використання (від грецьк. «logos») для здобуття нових знань, по­яснення нових економічних явищ і процесів. Ця функція ґрунтується на тому, що національна економіка як наука, використовуючи досягнення ін-

Глава 1. НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: ЗМІСТ ТА ОСНОВИ РУХУ

ших наук, визначає загальні економічні закони й закономірності розвитку, які стають початковою методологічною посилкою досліджень в інших на­уках, тобто формує методологічну основу не тільки для власного подаль­шого розвитку, а й розвитку інших економічних наук, розробляє загальні методологічні принципи для обґрунтування практичних рішень з перетво­рення й вдосконалення економічної дійсності.

Практична функція національної економіки поєднує декілька взаємо­пов'язаних вимірів:

1. За виміром «теорія — практика» об'єктивні економічні реалії, кон­
кретні факти є вихідною базою теоретичного дослідження. Зазвичай, на
його першому етапі відбувається збір і первинна обробка фактичних мате­
ріалів, формуються необхідні передумови і припущення, виділяються ре­
презентативні економічні суб'єкти (домашнє господарство, фірма, держа­
ва), поведінка яких аналізується за допомогою відповідного методологіч­
ного інструментарію.

На другому етапі отримані результати узагальнюються (агрегуються), розробляються відповідні гіпотези і моделі, виявляються залежності, тен­денції, закономірності та закони руху національної економіки на всіх рів­нях, на основі яких формуються пропозиції та рекомендації органам дер­жавної влади.

Змістом третього етапу є верифікація (перевірка) зазначених гіпоте­тичних розробок реальною практикою господарювання. Підтверджені практикою гіпотетичні розробки набувають статусу концепцій, теорій, нау­кових законів або закономірностей. Отже, національна економіка як наука починається з практики і завершується практикою.

2. За виміром «минуле — сучасне — майбутнє» економіко-теоретич-ний аналіз минулого, по-перше, дозволяє висувати нові гіпотези, а також перевіряти й коригувати вже існуючі, а по-друге, — є передумовою аналізу майбутнього, головна мета якого — розробка прогнозів можливого розви­тку національної економіки.

3. На відміну від позитивної, нормативна наука відповідає на запи­тання: «Якою повинна бути національна економіка?». Вона є сукупністю уявлень про її «еталонний», оптимальний стан. Найбільш концентрованого

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

вигляду нормативна наука набуває у розробці економічної політики, перш за все, її економічних цілей та інструментів.

Функції національної економіки взаємопов'язані та взаємообумовлені. Наприклад, чим ґрунтовніші позитивні наукові положення про реальні економічні процеси, тим більш практично значущими є наукові пропозиції та рекомендації органам державної влади. Важливо не допускати абсолю­тизації одних функцій і недооцінки інших, враховувати певний баланс між ними. Так, надмірна заідеологізованість економічних рішень за радянських часів часто суперечила не тільки науковим обґрунтуванням і доказам, але й здоровому глузду. Будь-яка економічна політика не буде успішною, якщо не опиратиметься на принципи узгодженості та оптимізацп економічних інтересів різних соціальних верств і прошарків населення країни.

Національна економіка в контексті суспільних та природних процесів

Як же розуміти термін «національна економіка»? Передусім, це еко­номіка країни, держави, а не економіка тієї або іншої національності.

Серед альтернативних поглядів на сутність національної економіки виділяються три найбільш ґрунтовні (рис. 1.1).

Глава 1. НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: ЗМІСТ ТА ОСНОВИ РУХУ

1. У сучасній західній економічній науці національна економіка ото­
тожнюється з національним ринком. Але такий підхід спрощує проблему.
На думку відомого економіста, лауреата Нобелівської премії В. Леонтьева,
А. Сміт, Д. Рікардо, Т. Мальтус, Дж. Ст. Мілль створили велику теоретич­
ну будову, яка заснована на розумінні національної економіки як системи,
що схильна до саморегуляції, складається із багатьох різноманітних, взає­
мопов'язаних суб'єктів господарювання, які виробляють і споживають.

Тривалий час представники неокласичного напряму економічної думки відстоювали саме це розуміння національної економіки. Наприклад, на таких засадах Л. Вальрас розробив теорію загальної ринкової рівноваги. Однак в умовах різкого підвищення ролі держави після економічної кризи 1929-1933 років таке розуміння національної економіки вже не відповідало новим реалі­ям. Тому представники кейнсіанського та соціально-інституціонального на­прямів економічної думки ввели в систему національної економіки державу. Навіть на думку представників неокласицизму Ф. Хайєка і М. Фрідмена, державі необхідно не тільки виконувати роль «нічного вартового», а й вста­новлювати «правила гри» суб'єктів ринкової економіки.

В сучасних умовах національна економіка розглядається на Заході здебільшого як ринкова змішана економічна система з властивою їй взає­модією механізмів саморегулювання, державного та громадянського регу­лювання.

2. У марксистській економічній літературі «національна економіка» як термін зустрічається рідко. Однак це стосується скоріше форми виразу, а не змісту. Національна економіка розглядається марксистами як система ви­робничих відносин з приводу виробництва, розподілу, обміну й споживання результатів діяльності людей, а також ефективного використання ресурсів її з властивими їй цілями розвитку виробництва, формами його організації та господарювання. Продуктивні сили та технологічний спосіб виробництва є матеріально-технічною базою національної економіки, а виробничі відноси­ни, економічні закони і категорії — соціально-економічною основою.

3. У ході наукових дискусій сформувався ще один підхід до визначен­ня національної економіки, коли вона розглядається як народне господар­ство країни. Наприклад, відомий творець «німецького дива» 1948-1956

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

років Л. Ерхард у книзі «Добробут для всіх» досліджує саме національне народне господарство, проблеми переходу від тоталітарної, примусової до ринкової економіки. Народне господарство — це продукт історичного роз­витку, поглиблення суспільного поділу праці, усуспільнення виробництва. Воно є сукупністю всіх галузей і регіонів країни, об'єднаних в єдиний ор­ганізм різноманітними економічними зв'язками.

Якому з цих підходів віддати перевагу? На наш погляд, не є конструк­тивним як абсолютизація, так і заперечення того чи іншого підходу. У ме­жах кожного з них вирішуються певні специфічні завдання, розробка ж складних проблем вимагає їх розумного синтезу.

Національній економіці властиві наступні загальні ознаки:

- тісні економічні зв'язки між суб'єктами господарювання на основі поділу праці;

- загальний економічний простір, що характеризується єдиним еконо­мічним законодавством; єдиною грошовою одиницею; загальною фі­нансовою і грошово-кредитною системами;

- єдиний економічний центр, який виконує регулюючу та координую­чу роль за допомогою заходів економічної політики;

- загальна система економічного суверенітету;

- територіальна цілісність.

Національна економіка являє собою діалектичну єдність взаємо­пов'язаних та взаємодіючих економічних суб'єктів, секторів та укладів. Основними її суб'єктами є господарські одиниці, домогосподарства й дер­жава, кожний з яких прагне до найбільш повної реалізації своїх економіч­них інтересів. Основними секторами національної економіки є приватний та державний. У складі приватного сектора виділяють сектор домогоспо-дарств і сектор ділових одиниць (підприємства, фірми, галузі). Державний сектор представлений державними підприємствами, органами державної влади та місцевого самоврядування. До основних укладів національної економіки належать натуральний (патріархальний), дрібнотоварний, при­ватно-підприємницький, колективний, державний, причому кожний з них характеризується відповідною формою власності на засоби виробництва, певними умовами та результатами виробництва.

Глава 1. НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: ЗМІСТ ТА ОСНОВИ РУХУ

В СНР ООН виділяють такі «об'єднання» економічних суб'єктів — інституційні сектори національної економіки, за якими ведуться націо­нальні рахунки: нефінансові (Enterprises) та фінансові корпорації (Financial Institutes), що складають сектор «бізнесу»; сектор загального державного управління, представлений державними установами (Government) та орга­нами місцевого самоврядування; домашні господарства (Households), не-комерційні організації, що обслуговують домашні господарства (Private Non-Profit Institute, Serving Households). Крім того, у відкритій економіці виділяють ще сектор зовнішньоекономічних зв'язків (Rest of the world).

Оскільки діяльність національних ділових одиниць здійснюється як у країні, так і поза її межами, крім того, в самій країні іноземні ділові одини­ці ведуть економічну діяльність, то кордони національної економіки не збігаються з державними. Прийнято визначати кордони національної еко­номіки межами діяльності національних ділових одиниць у країні та поза її межами.

Становлення та розвиток національної економіки є історичним, довго­тривалим, складним процесом, який відбувається в певному оточенні. У категоріях сучасної постнеокласичної науки національна економіка є скла­дною людинорозмірною¹ економічною системою універсумного типу. Що мається на увазі?

По-перше, національна економіка є елементом ноосфери — надскла­дної людинорозмірної системи універсумного типу як суперечливої єднос­ті суспільства і природи. Вона може бути структурована за головними сфе­рами людської життєдіяльності — природно-екологічної, економічної, соціальної, духовної та політичної. Кожна з цих сфер є відповідним сере­довищем існування національної економіки (рис. 1.2).

В сучасних умовах жодна з економічних наук не може абстрагуватися від їх впливу на економічні процеси, що вивчаються. Тому, з огляду на проблематику національної економіки, доцільно виділити деякі значущі елементи відповідного середовища.

Людинорозмірна система — це система, що історично розвивається з інтегрованою до неї людиною (див.: Вопросы философии. — 2001. —№ 1. — С. 9).

Природно-екологічне середовище охоплює такі важливі складові, як географічні та кліматичні умови, поклади корисних копалин, фауна і флора країни.

Економічне середовище формують всі економічні об'єкти, суб'єкти, процеси і явища в їх взаємозв'язках, протиріччях і русі. Умовно в ньому виділяють п'ять ієрархічних рівнів: мега-, макро-, мезо-, мікро- і нано-. Ме-гарівень (мегаекономіка) представлений глобальною або міжнародною економікою — складною системою взаємопов'язаних економік окремих країн, національних, між- і наднаціональних економічних процесів і явищ, а також інститутів, що їх обслуговують. Макрорівень (макроекономіка) — рівень економік окремих країн з відповідними економічними об'єктами, суб'єктами, процесами, явищами, інститутами, взаємозв'язками тощо. До мезорівня (мезоекономіка) відносять такі утворення, як економіка регіону, економіка міжгалузевого народногосподарського комплексу, економіка га­лузі. Мікрорівень (мікроекономіка) — це рівень економіки окремих під­приємств, домашніх господарств, а також відповідних їх взаємодіям рин­ків. Нанорівень (наноекономіка) представлений економікою кожної окре­мої людини (фізичної особи).

Глава 1. НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: ЗМІСТ ТА ОСНОВИ РУХУ

Ієрархічна будова економічного середовища не виключає різноманіт­них зв'язків між його рівнями: прямих, зворотних, координаційних, гене­тичних, функціональних тощо (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Економічне середовище національної економіки

У цьому контексті національна економіка є складною системою мак­ро-, мезо-, мікро- і наноекономічного рівнів з відповідними взаємо­зв'язками.

Соціальне середовище національної економіки характеризується бага­томанітністю взаємопов'язаних людських верств, прошарків, угруповань, асоціацій за такими ознаками — демографічні, расові, національні, майно­ві, професійні, релігійні тощо.

Духовне середовище представлене складною системою форм суспіль­ної свідомості (наукова, релігійна, естетична, етична, моральна); типів культур, суспільно-природних генотипів різних народів; організацій та інс­титутів, що їх обслуговують (наукові організації, творчі спілки, релігійні конфесії, традиції, звичаї, норми і правила тощо).

Найважливішими складовими політичного середовища національної економіки є незалежні держави з притаманними їм формами правління (монархія, республіка); політичними режимами (демократія, авторитаризм, тоталітаризм); формами устрою (унітарна держава, федерація, конфедера­ція); міждержавні та наддержавні утворення; політичні партії та міждер-

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

жавні партійні утворення (наприклад, Соціалістичний Інтернаціонал); по­літичний процес, в тому числі політична залученість (вибори, референдум, переговори тощо); політичне функціонування (лоббі, опозиція тощо); між­народна політика і право.

По-друге, зовнішнє середовище та процеси самоорганізації національ­ної економіки визначають її внутрішню будову. Залежно від характеру та спрямування зовнішнього впливу, процесів самоорганізації, а також мети і завдань досліджень, виділяють декілька економічних структур і відповід­них їм складових:

• структура ієрархічних рівнів національної економіки. Мєзоекономічна структура відображає переважно територіальне розміщення продуктив­них сил і є співвідношенням економічних регіонів, районів та інших те­риторіальних утворень, а також великих народногосподарських міжгалу­зевих і галузевих комплексів. Мікроекономічна структура представлена співвідношенням 1) підприємств (фірм) різних форм власності та госпо­дарювання, обсягів виробництва і рівнів зайнятості тощо; 2) домашніх господарств з різним рівнем доходів та обсягами майна. Наноекономічна структура — це співвідношення груп людей, що формуються за ознаками професійності, рівня кваліфікації та доходів, якості та рівня освіти тощо;

• відтворювальна структура охоплює співвідношення, по-перше, фаз (стадій) суспільного відтворення — виробництва, розподілу, обміну та споживання; по-друге, першого (виробництво засобів виробництва) та другого (виробництво предметів споживання) підрозділів; по-третє, між проміжним і кінцевим продуктом, споживанням і заощадженнями, ва­ловим і чистим нагромадженням тощо;

• галузева (або діяльнісно-видова) структура представлена співвідношен­ням різних видів економічної діяльності та галузей економіки, зокрема: традиційних, індустріальних і постіндустріальних; трудо-, капітале- та наукомістких; добувних і обробних, експортоорієнтованих та імпорто-заміщуючих;

• технологічна структура — співвідношення між технологічними спосо­бами виробництва, а також між технологічними (техніко-економічними) укладами національної економіки;

Глава 1. НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: ЗМІСТ ТА ОСНОВИ РУХУ

• соціально-економічна структура є співвідношенням соціально-економіч­них укладів: приватно-підприємницького, колективного, дрібнотовар­ного, державного;

• в інституційній структурі найбільш значущими є співвідношення: 1) інституційних секторів (нефінансових корпорацій, фінансових корпора­цій, домашніх господарств, загального державного управління, некоме-рційних організацій, що обслуговують домашні господарства) та оди­ниць; 2) ринкових і неринкових інститутів; 3) національних ринків, ри­нкових структур та інфраструктур;

• зовнішньоекономічна структура — це співвідношення експортно-ім­портних операцій з товарами та послугами, капіталом, фінансовими акти­вами тощо; між національною економікою та економіками інших країн.

Внутрішня будова національної економіки представлена не тільки озна­ченими структурними складовими, але й процесами і явищами (нестабільність, циклічність, розвиток, зростання, нагромадження, капіталізація, соціалізація, регулювання, очікування, агрегати, шоки, кризи тощо), факторами (труд, зем­ля, капітал, підприємницькі здібності) та результатами (національний продукт, людський капітал, природне середовище, система відносин тощо).

Таким чином, в якості об 'єкта у широкому сенсі наука та навчальна дисципліна «Національна економіка» має економіку країни в цілому в кон­тексті процесів самоорганізації та коеволюці? суспільства і природи, тобто суспільно-природного середовища. На рис. 1.4 представлено складові зов­нішнього середовища та внутрішньої будови національної економіки, які є спільними для всіх національних економік на макрорівні. До речі, кожна з цих ознак або їхнє певне поєднання може виступати в якості критерію ти­пізації національних економік.

Всі рівні економіки країни, сектори, уклади, сегменти національного ринку об'єднані комплексом економічних, соціальних, технологічних, пра­вових та інших взаємозв'язків. Для утвердження засад цілісності націо­нальної економіки важливим є з'ясування її загальних завдань та орієнта­ція на досягнення визначених кінцевих результатів.

Термін «коеволюція» використовується для позначення такої якості взаємодії суспіль­
ства і природи, коли розвиток суспільства не руйнує, а сприяє відновленню та природ--
ній еволюції навколишнього середовища.

 

 

Глава I. НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: ЗМІСТ ТА ОСНОВИ РУХУ

У філософії мета визначається як передбачення свідомого результату, на досягнення якого спрямована діяльність. Як безпосередній мотив, мета спрямовує і регулює діяльність, пронизує практику як внутрішній закон, якому людина підпорядковує свою волю. Відображаючи активний бік люд­ської свідомості, мета повинна відповідати об'єктивним законам, реальним можливостям навколишнього середовища та самого суб'єкта.

Які ж цілі національної економіки? Незалежно від економічної ситуа­ції, національна економіка як людинорозмірна система об'єктивно прагне до стабільності, ефективності та справедливості. Відповідно до цього виді­ляють такі макроекономічні завдання національної економіки:

- стабільне зростання національного обсягу виробництва;

- високий і стабільний рівень зайнятості;

- стабільний рівень цін;

- підтримка рівноваги платіжного балансу.

Відповідно до даних спрямувань використовуються й агреговані ін­струменти макроекономічного регулювання, зокрема фінансова політика, грошово-кредитна політика, політика регулювання доходів, зовнішньоеко­номічна політика та інші.

Цільова функція національної економіки є складною системою за­вдань, що класифікуються за різними критеріями та ознаками — просторо­вими, суб'єктними, часовими та іншими.

Вперше формалізація цільової функції суспільного виробництва була запропонована в середині 60-х років XX століття представниками теорії оптимального функціонування соціалістичної економіки М. Федоренко, М. Петраковим і С. Шаталіним. За їхніми моделями, ця функція надавалась як залежна від багатьох об'єктивних чинників:

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

Якщо цільову функцію національної економіки представити як ре­зультат взаємодії цілей різних економічних секторів та укладів, відповід­них їм специфічних виробничих відносин, економічних законів, категорій та завдань, то отримаємо наступне.

Цільовою функцією у приватно-підприємницькому укладі є максимі­зація прибутку, який отримують підприємці, а в дрібнотоварному — мак­симізація валового доходу дрібного товаровиробника. Колективний і дер­жавний уклади, з одного боку, знаходяться під впливом товарно-грошових відносин, з іншого — в їх межах діють закони суспільного привласнення. Так, в колективному укладі об'єктивною є цільова функція максимізації і валового доходу колективу, і рівня добробуту його членів. У державному укладі цільова функція є складнішою. До її головних аспектів належать: а) оптимізація валового доходу державного сектора загалом і валового до­ходу трудових колективів державних підприємств; б) максимізація рівня добробуту членів трудових колективів державних підприємств і членів су­спільства; в) максимізація суспільної корисності.

Якщо проаналізувати надані цільові функції різних укладів, виникає питання: чому задоволення потреб — мета державного укладу, а не інших? Необхідно взяти до уваги той факт, що в цьому випадку розглядаються не кінцеві, а тільки безпосередні цілі. У кінцевому підсумку всі уклади орієн­товані на задоволення потреб людини, але безпосередні їх цілі відрізня­ються. Наприклад, непідприємницька, «бюджетна» частина державного укладу безпосередньо «відповідає» за задоволення потреб. У цьому випад­ку ми отримуємо співпадіння безпосередньої та кінцевої мети.

Основні складові цільової функції національної економіки можна пода­ти таким чином: а) максимізація валового доходу національної економіки і кожного індивіда; б) максимізація рівня добробуту членів суспільства; в) максимізація суспільної корисності.

Наведені складові мають конкретні форми реалізації в практиці гос­подарювання, законодавчих актах та статистиці. Наприклад, у Конституції Японії підкреслюється, що всі форми власності повинні служити суспіль­ному добробуту. Згідно з Конституцією Німеччини, якщо яка-небудь фор­ма власності підриває суспільний добробут, вона повинна перейти під кон­троль суспільства.

Глава 1. НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: ЗМІСТ ТА ОСНОВИ РУХУ

Цільова функція формується, головним чином, під впливом об'єктив­них економічних обставин, хоча й відчуває певний вплив з боку політич­них, юридичних, моральних, релігійних та інших ідей, теорій, відповідних організацій та інститутів. У зв'язку з цим доцільно підкреслити наступні обставини.

По-перше, об'єктивно цільова функція відображається в суспільних інститутах та організаціях. Це суб'єктивне відображення об'єкта може бу­ти як адекватним, так і неадекватним. Рівень адекватності відображення визначається характером відносно самостійного руху зазначених інститу­тів і організацій. Таким чином, уже в процесі відображення об'єктивної ці­льової функції може виникнути її деяка корекція.

По-друге, корекція процесу вибору мети і механізму її реалізації може виникнути під час активного впливу суспільства на економіку. Це має міс­це, наприклад, у тому випадку, коли короткострокові цілі, нерідко не голо­вні, свідомо або несвідомо ставляться вище об'єктивних та довгостроко­вих. Держава тільки тоді раціонально виконує свою роль корегуючого суб'єкта цілеспрямування, коли забезпечує адекватне відображення цільо­вої функції та формує адекватні умови її реалізації. В ін