29.1. Атом радіоактивного кобальту містить електронів, протонів і нейтронів відповідно:
|
a) 27, 27, 33.
| b) 60, 60, 27.
|
c) 27, 33, 60.
| d) 27, 60, 33.
|
e) 60, 60, 33.
|
|
29.2. Період піврозпаду ізотопа йоду 8 діб. В скільки разів зміниться активність ізотопа через 16 діб?
|
a) В 8 разів.
| b) В 4 рази.
|
c) В 3 рази.
| d) В 6 разів.
|
e) Залишиться постійною.
|
|
29.3. Період піврозпаду ізотопа йоду 8 днів. В скільки разів зміниться активність ізотопа через 24 дні?
|
a) В 8 разів.
| b) В 2 рази.
|
c) В 3 рази.
| d) В 6 разів.
|
e) Залишиться постійною.
|
|
29.4. Період піврозпаду ізотопа йоду 8 днів. В скільки разів зміниться активність ізотопа через 32 дні?
|
a) В 8 разів.
| b) В 16 разів.
|
c) В 2 рази.
| d) В 3 рази.
|
e) Залишиться постійною.
|
|
29.5. Питома масова активність радіактивних препаратів залежить від:
|
a) періоду піврозпаду;
| b) часу випромінювання;
|
c) температури;
| d) зовнішнього тиску.
|
29.6. Природнім радіоактивним фоном називають:
|
a) проникаюче до поверхні землі космічне випромінювання;
|
b) випромінювання радіоактивних речовин в природі разом з космічним випромінюванням;
|
c) випромінювання окремих радіоактивних речовин в природі.
|
29.7. До іонізуючого випромінювання відносять:
|
a) короткохвильове рентгенівське випромінювання;
| b) лазерне випромінювання в видимому діапазоні;
|
c) ультрафіолетове випромінювання;
| d) м’яке рентгенівське випромінювання.
|
29.8. Скільки ядер із одного моля радіоактивного кобальту (період піврозпаду 5,3 років) розпадеться за перший місяць?
|
a) .
| b) .
|
c) .
|
|
29.9.Скільки ядер із одного моля радіоактивного кобальту (період піврозпаду 5,3 років) розпадеться за два місяця?
|
a) .
| b) .
|
c) .
|
|
29.10.Скільки ядер із одного моля радіоактивного кобальту (період піврозпаду 5,3 років) розпадеться за три місяці?
|
a) .
| b) .
|
c) .
|
|
29.11. У скільки разів масовий коефіцієнт послаблення сульфату барію () більший, ніж м’яких тканин ().
|
a) В 600 разів.
| b) В 202 рази.
|
c) В 3502 рази.
| d) В 354 рази.
|
e) В 2 рази.
|
|
29.12. У скільки разів масовий коефіцієнт послаблення сульфату кальцію () більший, ніж м’яких тканин ().
|
a) В 2 рази.
| b) В 202 рази.
|
c) В 3505 рази.
| d) В 600 разів.
|
e) В 28 разів.
|
|
29.13. У скільки разів масовий коефіцієнт послаблення сульфату натрію () більший, ніж м’яких тканин ().
|
a) В 2 рази..
| b) В 202 рази.
|
c) В 382 рази.
| d) В 600 разів.
|
e) В 15 разів.
|
|
29.14. У скільки разів масовий коефіцієнт послаблення фосфату кальцію () більший, ніж м’яких тканин ().
|
a) В 68 раз.
| b) В 353,6 разів.
|
c) В 382 рази.
| d) В 600 разів.
|
e) В 2 рази.
|
|
29.15. Скільки років тому назад було зрубане дерево, яке було використане для виготовлення предмету, якщо активність вуглецю в ньому склала від активності живого дерева? Період піврозпаду Т = 5730 років.
|
a) років.
| b) 350 років.
|
c) років.
| d) 390 років.
| e) років.
|
29.16. Скільки років тому назад було зрубане дерево, яке було використане для виготовлення предмету, якщо активність вуглецю в ньому склала від активності живого дерева? Період піврозпаду Т = 5730 років.
|
a) 11460 років.
| b) 30 років.
|
c) 398 років.
| d) 350 років.
|
e) 5580 років.
|
|
29.17. Скільки років тому назад було зрубане дерево, яке було використане для виготовлення предмету, якщо активність вуглецю в ньому склала від активності живого дерева? Період піврозпаду Т = 5730 років.
|
a) років.
| b) 398 років.
|
c) 350 років.
| d) років.
|
e) 30 років.
|
|
29.18. Скільки років тому назад було зрубане дерево, яке було використане для виготовлення предмету, якщо активність вуглецю в ньому склала від активності живого дерева? Період піврозпаду Т = 5730 років.
|
a) 5730 років.
| b) 358 років.
|
c) 30 років.
| d) 398 років.
|
e) 350 років.
|
|
29.19. Знайти питому масову активність . Період піврозпаду Т = 5,263 роки.
|
a) .
| b) .
|
c) .
| d) .
|
e) .
|
|
29.20. Знайти питому масову активність U. Період піврозпаду роки.
|
a) Бк/кг.
| b) Бк/кг.
|
c) Бк/кг.
| d) Бк/кг.
|
e) Бк/кг.
|
|
29.21. Поглинутою дозою випромінювання називається:
|
a) енергія випромінювання, поглинута одиницею маси речовини за час опромінення;
| b) добуток потужності експозиційної дози на час опромінення;
|
c) енергія випромінювання, поглинута за час опромінення.
|
|
29.22. Одиницею вимірювання експозиційної дози випромінювання в системі СІ є:
|
a) .
| b) Гр.
|
c) рад.
| d) Р.
|
e) .
|
|
29.23. Одиницею вимірювання поглинутої дози випромінювання в системі СІ є:
|
a) Гр.
| b) .
|
c) рад.
| d) Р.
|
e) Зв.
|
|
29.24. Одиницею вимірювання еквівалентої дози випромінювання в системі СІ є:
|
a) Гр.
| b) .
|
c) Зв.
| d) Р.
|
e) .
|
|
29.25. Дозиметри і радіометри призначені для вимірювання:
|
a) поглинутої дози іонізуючого випромінювання;
| b) біологічної ефективності іонізуючого випромінювання;
|
c) потужності експозиційної дози іонізуючого випромінювання;
| d) експозиційної дози іонізуючого випромінювання.
|
29.26. Мінімальна летальна еквівалентна доза – випромінювання складає:
|
a) 600 бер.
| b) 100 бер.
|
c) 200 бер.
| d) 500 бер.
|
e) 1000 бер.
|
|
29.27. Середня потужність експозиційної дози іонізуючого випромінювання в діагностичному кабінеті дорівнює Лікар знаходиться протягом дня 5 годин в кабінеті. Яку поглинуту дозу випромінювання отримає лікар за 6 робочих днів?
|
a) .
| b) .
|
c) .
| d) .
|
e)
|
|
29.28. Середня потужність експозиційної дози іонізуючого випромінювання в діагностичному кабінеті дорівнює Лікар знаходиться протягом дня 5 годин в кабінеті. Яку поглинуту дозу випромінювання отримає лікар за 3 робочі дні?
|
a)
| b) .
|
c) .
| d) .
|
e) .
|
|
29.29. Середня потужність експозиційної дози іонізуючого випромінювання в діагностичному кабінеті дорівнює Лікар знаходиться протягом дня 5 годин в кабінеті. Яку поглинуту дозу випромінювання отримає лікар за 2 робочі дні?
|
a)
| b) .
|
c) .
| d) .
|
e) .
|
|
29.30. Еквівалентну дозу випромінювання визначають:
|
a) добутком потужності експозиційної дози на час опромінення;
| b) за енергією випромінювання, поглинутою одиницею маси речовини за час опромінення;
|
c) добутком поглинутої дози на коефіцієнт якості;
| d) за енергією випромінювання, поглинутою за час опромінення.
|
29.31. Експозиційною дозою випромінювання називається:
|
a) добуток потужності експозиційної дози на час опромінення;
| b) енергія випромінювання, поглинута одиницею маси речовини за час опромінення;
|
c) енергія випромінювання, поглинута за час опромінення;
| d) міра іонізації повітря рентгенівськими і гамма–променями.
|
29.32. Одиницею вимірювання потужності поглинутої дози випромінювання в системі СІ є:
|
a) ;
| b) ;
|
c) ;
| d) ;
|
e) Зв.
|
|
29.32. Одиницею вимірювання потужності експозиційної дози випромінювання в системі СІ є:
|
a) ;
| b) ;
|
c) ;
| d) ж;
| e) Зв.
|
29.33. Коефіцієнт якості нейтронів дорівнює:
|
a) 1;
| b) 5;
|
c) 20;
| d) 10.
|
29.34. Коефіцієнт якості рентгенівського випромінювання дорівнює:
|
a) 1;
| b) 5;
|
c) 10;
| d) 20.
|
29.35. Коефіцієнт якості –випромінювання дорівнює:
|
a) 1;
| b) 5;
|
c) 10;
| d) 20.
|
29.36. Коефіцієнт якості –випромінювання дорівнює:
|
a) 1;
| b) 5;
|
c) 10;
| d) 20.
|
29.37. Тканина масою 10 г поглинає – частинок з середньою енергією 5 МеВ кожна. Знайти поглинуту і еквівалентну дози. Коефіцієнт якості випромінювання для – частинок вважати рівним 20.
|
a) 0,08 Гр., 1,6 бер.
| b) 0,8 Гр., 16 бер
|
c) 8 Гр., 160 бер
|
|
29.38. Тканина масою 100 г поглинає – частинок з середньою енергією 3 МеВ кожна. Знайти еквівалентну дозу. Коефіцієнт якості випромінювання для – частинок вважати рівним 20.
|
a) 4,8 Гр., 96 бер.
| b) 48 Гр., 960 бер.
|
c) 0,48 Гр., 9,6 бер.
|
|
29.39.Тканина масою 10 г поглинає – частинок з середньою енергією 4 МеВ кожна. Знайти еквівалентну дозу. Коефіцієнт якості випромінювання для – частинок вважати рівним 20.
|
a) 0,064 Гр., 1,28 бер.
| b) 6,4 Гр., 128 бер.
|
c) 0,64 Гр., 12,8 бер.
|
|
| | | | | | |
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Основна:
1. Чалий О.В. Медична та біологічна фізика: підручник для студ. вищих мед. (фарм.) навч. заклад. – Вінниця: Нова книга, 2013. – 528 c.
2. Біофізика. Фізичні методи аналізу та метрологія: підручник / Е.І. Личковський, В.О. Тіманюк, О.В. Чалий [та ін.]; за ред. Е.І. Личковського, В.О. Тіманюка. – Вінниця: Нова книга, 2014. – 464 с.
3. Вища математика: підручник / Е.І. Личковський, П.Л. Свердан, В.О. Тіманюк, О.В. Чалий; за ред. Е.І. Личковського, П.Л. Свердана. – Вінниця: Нова книга, 2014. – 632 с.
4. Личковський Е.І. Медична та біологічна фізика. Лабораторний практикум: посібник. – К.: Знання, 2012. – 415 с.
5. Булавін Л.А., Гречко Л.Г., Чалий О.В.. Медична фізика. Підручник. Том 1. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2011. – 482 с.
6. Булавін Л.А., Актан О.Ю., Забашта Ю.Ф., Свечнікова О.С., Сенчуров С.П. Медична фізика. Підручник. Том 2. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2011. – 326 с
7. Літнарович Р.М. Біофізика. Медична фізика, теоретична і прикладна фізика. Рівне: МЕГУ, 2011. – 208 с.
8. Лопушанський Я.Й. Збірник задач i запитань з медичної i біологічної фізики: навчальний посібник. – Вінниця: Нова Книга, 2010. – 584 с.
9. Марценюк В.П., Дідух В.Д., Ладика Р.Б. та ін. Медична біофізика і медична апаратура: підручник. – Т.: ТДМУ “Укрмедкн.”, 2008. – 355 c.
10. Свердан П.Л. Вища математика. Математичний аналіз і теорія ймовірностей: Підручник. – К.: Знання, 2008.
11. Костюк П.Г., Зима В.Л., Maгypa І.С., Мірошниченко М.С., Шуба М.Ф. Біофізика. – K.: Київський університет, 2008.
Додаткова:
1. Чалый А.В. Медицинская и биологическая физика: учеб. для студ. высш. мед. учеб. заведений IV уровня аккредитации). – Винница: Новая книга, 2011. – 568 c.
2. Ємчик Л.Ф., Кміт Я.М. Медична і біологічна фізика: Підруч. – Львів: Світ, 2003. – 592 с.
3. Медична і біологічна фізика / За ред. О.В. Чалого, 2-е видання. – К.: Книга-плюс, 2005.
4. Тиманюк В.А., Животова Е.Н. Биофизика. – Харьков: Изд-во НФАУ, 2003.
5. Ремизов А.Н. Медицинская и биологическая физика. – М.: Высш. шк., 1992.
6. Чалий О.В., Стучинська Н.В., Меленевська А.В. Вища математика. – K.: Техніка, 2001.
7. Антонов В.Ф. и др. Биофизика. – M.: Владос, 2000.
8. Зима В.Л. Біофізика. Збірник задач. – K.: Вища шк., 2001.
9. Эссаулова И.Л., Блохина М.Е., Гонцов Л.Д. Руководство к лабораторным работам по медицинской и биологической физике. – M.: Высш. шк., 1987.
10. Ремизов А.Н., Исакова Н.Х., Максина Л.Г. Сборник задач по медицинской и биологической физике. – M.: Высш. шк., 1978.
12. Свердан П.Л. Вища математика: Аналіз інформації у математиці та медицині. – Львів: Світ, 1998.
11. Владимиров Ю.А., Рощупкин Д.И., Потапенко А.Я., Деев А.И. Биофизика. – M.: Медицина, 1983.
12. Рубин А.Б. Биофизика. – М.: Высш. шк., 1987.
13. Волькенштейн М.В. Биофизика. – M.: Высш. шк., 1987.
14. Русяев В.Ф., Мищенко С.В., Пронина Н.В. Медицинская физика (Сборник вопросов и задач). – Полтава: АСМИ, 2001.
15. Самойлов В.О. Медицинская биофизика. – Л.: Изд-во ВМА, 1986.
16. Лабораторный и лекционный эксперимент по медицинской и биологической физике / Под ред. Кройтора Д.С., Ремизова А.Н., Самойлова В.О. – Кишинёв: Лумина, 1983.
17. Агапов Б.Т., Максютин Г.В., Островерхов П.И. Лабораторный практикум по физике. – М.: Высш. шк., 1982.