Органи дізнання в кримінальному судочинстві України та їх компетенція. Особа, яка провадить дізнання (дізнавач), та її процесуальні повноваження.

Органами дізнання є: 1) міліція; 1^і) податкова міліція; 2) органи безпеки — у справах, віднесених законом до їх відання; 3) командири військових частин, з'єднань, начальники військових установ — у справах про всі злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військо­возобов'язаними під час проходження ними зборів, а також у спра­вах про злочини, вчинені робітниками і службовцями Збройних Сил України у зв'язку з виконанням службових обов'язків або в розташу­ванні частини, з'єднання, установи; 4) митні органи — в справах про контрабанду; 5) начальники виправно-трудових установ, слідчих ізо­ляторів, лікувально-трудових профілакторіїв і виховно-трудових профілакторіїв — у справах про злочини проти встановленого поряд­ку несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у спра­вах про злочини, вчинені у розташуванні зазначених установ; 6) орга­ни державного пожежного нагляду — у справах про пожежі і пору шення протипожежних правил; 7) органи прикордонної охорони —-у справах про порушення державного кордону; 8) капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні (ст. 101 КПК). Діяльність органів дізнання розрізняється залежно від того, діють вони у справах про злочини, які закон (ст. 7^і КК) відносить до тяжких, чи у справах, які не є тяжкими За наявності ознак злочину, що не є тяжким, орган дізнання по­рушує кримінальну справу і, керуючись правилами кримінально-процесуального законодавства, проводить слідчі дії до встановлен­ня особи, яка його вчинила; після цього орган дізнання протягом не більше 10 днів від дня встановлення особи, що вчинила злочин, скла­дає постанову про передачу справи слідчому, яку подає прокурору для затвердження (ч. 1 ст. 104 КПК).про тяжкі злочини — орган дізнання після порушення кримінальної справи зобов'язаний передати її слідчому через прокурора після виконання невідкладних слідчих дій у межах строку не більше 10 днів з моменту порушення кримінальної справи (ч. 2 ст. 104 КПК). Якщо ж у справі про тяжкий злочин, що передана слідчому, не встановлено особу, яка його вчини­ла, орган дізнання продовжує виконувати необхідні опєративно-роз-шукові дії і повідомляє слідчого про їх наслідк особа, яка провадить дізнання, безпосередньо розслідує справу, керуючись вимогами кримінально-процесуального закону. Однак, на відміну від слідчого, особа, яка провадить дізнання, законом обмежена в своїх повноваженнях. Це пояснюється самим характером дізнання, його метою — забезпечити шляхом провадження, як правило, невідкладних слідчих дій збе­реження «слідів» злочину, закріплення доказів і прийняття лише таких рішень, на підставі яких слідчий міг би приступити до повного та всебічного розгляду справи і завершити її провадження у досу-довій стадії процесу.

Потерпілий та його процесуальний статус.

Ст. 49.Потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.Про визнання громадянина потерпілим чи про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий і суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.Громадянин, визнаний потерпілим від злочину, вправі давати показання у справі. Потерпілий і його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання; знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не провадилося, — після призначення справи до судового розгляду; брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду і постанови народного судді, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.У випадках, визначених цим Кодексом, потерпілий має право під час судового розгляду особисто або через свого представника підтримувати обвинувачення. Потерпілий може брати участь у судових дебатах.У справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, права, передбачені цією статтею, мають його близькі родичі.