ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ ЯК СИСТЕМА

У процесі педагогічної діяльності вчитель, який працює над своїм професійним зростанням, стає більш компетентним, набуває умінь і навичок, розвиває педагогічні здібності, формує своє професійне „Я", урізноманітнює прийоми особистісного впливу на школярів, вибудовує педагогічну взаємодію на суб'єкт - суб'єктних засадах. Загальна стратегія вчителя, його основна мета, надзавдання - сприяння саморозвитку особистості школяра. За висловом відомого педагога - новатора Ш. Амонашвілі, справжня педагогіка - це така педагогіка, яка дозволяє залучати дітей до процесу творення самих себе. Результатом професійно - педагогічної діяльності вчителя є сформованість мотиваційно-ціннісної сфери особистості учня (переконань, інтересів, спрямованості), пізнавально - логічної сфери (уявлень про довкілля, прийомів і операцій логічного мислення, пізнавальної діяльності), операціональної сфери (умінь регулювати практичну діяльність, використовувати знання для розв'язання життєвих завдань).

Важливу роль у досягненні цих результатів відіграє професіоналізм педагога - поєднання його фахової компетентності та розвинених професійно значущих якостей особистості. Серед термінів, які характеризують професіоналізм учителя (професійна готовність, професійна придатність, професійна кваліфікація тощо) найчастіше використовується поняття педагогічна майстерність як вищий рівень професіоналізму. Майстерність завжди розкривається в діяльності. Тому дехто з науковців визначає майстерність як „найвищий рівень педагогічної діяльності"[5], „характеристику високого рівня педагогічної діяльності" [3]. Педагогічна майстерність розглядається як сутність професійних якостей учителя, „інтегрований показник ступеня готовності конкретної людини до виконання професійних обов'язків учителя і вихователя" [1], як поєднання „психологічної ерудиції, професійних здібностей і педагогічної техніки" [4].

Але й цих характеристик недостатньо для розуміння сутності педагогічної майстерності. Полтавські науковці аналізують її найглибше, доводять, що сутність майстерності - „в особистості вчителя, в його позиції, здатності виявляти творчу ініціативу на підставі реалізації власної системи цінностей" [13, с. 29]. Вони вважають, що майстерність - „вияв найвищої форми активності особистості вчителя у професійній діяльності, активності, що грунтується на гуманізмі і розкривається в доцільному використанні методів і засобів педагогічної взаємодії у кожній конкретній ситуації навчання і виховання" [13, с. 29].

Для досягнення такого високого рівня професіоналізму вчитель повинен усвідомлювати мету діяльності, уявляти можливі результати і постійно аналізувати свої дії і впливи, співставляти проміжні результати з поставленими завданнями, вносити корективи в способи педагогічного керівництва розвитком учнів. Осмислення педагогом суперечностей педагогічного процесу стимулюватиме вчителя до само ­-

виховання, до здобування нових знань і умінь, до використання новітніх технологій і технік педагогічної діяльності, до педагогічної творчості.

Тому ми погоджуємось із визначенням сутності педагогічної майстерності, сформульованим в навчальному посібнику „ Педагогічна майстерність" за редакцією І.А. Зязюна:

„ педагогічна майстерність - це комплекс властивостей особистості, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі"; [13, с. 30].

До таких важливих властивостей належать гуманістична спрямованість діяльності вчителя, його професійна компетентність, педагогічні здібності і педагогічна техніка. Тут варто наголосити на таких особливостях:

1. педагогічна майстерність у структурі особистості - це система, здатна до самоорганізації, системотвірним чинником є гуманістична спрямованість;

2. підвалиною професійної майстерності є професійна компетентність (спрямованість і професійні знання становлять той кістяк високого професіоналізму в діяльності, який забезпечує цілісність системи, що самоорганізовується);

3. педагогічні здібності забезпечують швидкість самовдосконалення;