Студопедия — Професійна компетентність і конкурентоспроможність випускника ВНЗ
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Професійна компетентність і конкурентоспроможність випускника ВНЗ






 

Загальновідомо, що основною метою професійної освіти є підготовка компетентного і кваліфікованого працівника, здатного на ефективну виконавську діяльність за фахом на конкурентному ринку праці.

Якість підготовки випускника вимагає уваги на трьох стадіях дидактичних технологій:

а) при постановці цілей;

б) при визначенні змісту освіти та його реалізації у процесі навчання;

в) при підсумковій оцінці якості знань і умінь.

У зв'язку з цим до числа першочергових завдань при розробці освітніх стандартів слід віднести уточнення способів уніфікованого опису цілей навчання. Одним із перспективних способів виконання цього завдання в цей час є реалізація компетентного підходу до опису моделі фахівця.

КОМПЕТЕНТНІСТЬ (від лат. competens – належний, здатний) – це рівень освіченості як міра відповідності знань, умінь і досвіду осіб, визначеного соціально-професійного статусу, реальному рівню складності, які виконують завдання і вирішують проблеми.

На відміну від терміна «кваліфікація», компетентність включає, крім суто професійних знань і умінь, що характеризують кваліфікацію, такі якості, як ініціатива, співробітництво, здатність до роботи у групі, комунікативні здібності, уміння навчатися, оцінювати, логічно мислити, відбирати і використовувати інформацію.

В останні роки поняття «компетентність» вийшло на загальнодидактичний і методологічний рівні. Це пов’язано з його системно-практичними функціями й інтеграційною роллю в освіті.

Компетентністю встановлюють набір системних характеристик для проектування освітніх стандартів, навчальної літератури, вимірників якості освіти. Посилення уваги до компетентності зумовлене також рекомендаціями Ради Європи, які стосуються оновлення освіти, її наближення до замовлення суспільства.

Функції компетентності відображають соціальне замовлення на підготовку молоді, є умовою реалізації особистісних смислів навчання; охоплюють реальні об’єкти навколишньої дійсності для цілеспрямованого застосування знань, умінь і способів діяльності; формують досвід предметної діяльності студента; наявні у різних навчальних дисциплінах і освітніх галузях; є міжпредметними елементами змісту освіти; дозволяють пов’язати теоретичні знання з їх практичним використанням; становлять інтегральні характеристики якості підготовки студентів і комплексного контролю.

При влаштуванні фахівця на роботу важливо не лише те, що людина буде робити, але і як вона буде це робити, які якості (крім професійних знань) їй будуть потрібні для виконання тієї чи іншої роботи.

На аналогічних позиціях у різних організаціях це можуть бути різні якості: наприклад, для керівника підприємства, яке формується, тільки починає випускати свою продукцію, важливі лідерство в прогнозуванні, стратегічний підхід, підприємницька ініціатива, мотивація, досягнення і мотивування співробітників, упевненість в прийнятті рішень; а керівнику, підприємство якого міцно стоїть на ногах, крім організаторського таланту, необхідне, в першу чергу, уміння працювати в команді, делегувати повноваження, розвивати підлеглих та ін.

Стисла структурна модель випускника ВНЗ представлена на рис. 1.1.

Зупинимося на структурних різновидах і суті категорії «компетенція» як особистісній здатності фахівця виконувати певні професійні завдання – діяльнісні функції.

Компетентність загальнокультурна рівень освіченості особистості, достатній для самоосвіти і самостійного вирішення пізнавальних проблем, які при цьому виникли, і визначення своєї позиції.

Компетентність педагогічна – володіння викладачем необхідною кількістю знань, умінь і навичок, що визначають сформованість його педагогічної діяльності, педагогічного спілкування особистості викладача як носія певних цінностей, ідеалів та педагогічної свідомості; сукупністю знань, досвіду, умінь гнучкого володіння педагогічною технологією, знаходження оптимальних засобів впливу на студента.

Навчально-пізнавальна компетенція – це сукупність умінь і навичок пізнавальної діяльності, а саме:

- володіння механізмами цілепокладання, планування, аналізу, рефлексії, самооцінки успішності власної діяльності;

- володіння прийомами дій у нестандартних ситуаціях, евристичними методами вирішення проблем;

Рис.1.1. Структурна модель випускника ВНЗ

 

- володіння вимірювальними навичками, використання статистичних та інших методів пізнання.

Інформаційна компетенція – це здатність за допомогою наявних засобів інформаційних технологій (телевізор, комп'ютер, телефон, Інтернет та ін.) самостійно шукати, аналізувати, відбирати, опрацьовувати і передавати необхідну інформацію.

Комунікативна компетенція – це володіння навиками взаємодії з оточенням:

Ø уміння представляти себе усно і письмово, заповняти анкети, складати й оформляти заяви, резюме, листи, привітання;

 

 

Ø уміння представляти свою навчальну групу, факультет, країну в ситуаціях міжкультурного спілкування, у режимі діалогу культур, викокористовуючи знання іноземної мови і телекомунікаційних технологій;

Ø володіння способами взаємодії з оточуючими, уміння виступати з усним повідомленням, задавати запитання, коректно вести навчальний діалог;

Ø володіння різними видами мовленнєвої діяльності (монолог, діалог, читання, писання), лінгвістичними і мовними компетенціями;

Ø володіння способами спільної діяльності в групі, заходами дій у ситуаціях спілкування, уміння шукати і знаходити компроміси;

Ø наявність позитивних навичок спілкування у полікультурному, поліетнічному і багатоконфесійному суспільстві, заснованих на знаннях історичного коріння і традицій різних національних спільнот і соціальних груп.

Соціально-трудова компетенція – це володіння знаннями і досвідом у громадсько-суспільній діяльності:

Ø володіння знаннями і досвідом виконання типових соціальних ролей: сім’янина, громадянина, робітника, власника, споживача, покупця; уміння діяти у щоденних ситуаціях сімейно-побутової сфери;

Ø уміння визначати своє місце і роль у навколишньому світі, у сім’ї, у колективі, державі, володіння культурними нормами і традиціями, прожитими у власній діяльності, ефективними способами організації вільного часу;

Ø наявність уявлення про системи соціальних норм і цінностей в Україні та інших країнах, усвідомленого досвіду життя у багатонаціональному, багатокультурному, багатоконфесійному суспільстві;

Ø уміння діяти у сфері трудових відносин у відповідності з особистою і суспільною користю, володіння етикою трудових і громадянських взаємовідносин;

Ø володіння елементами художньо-творчих компетенцій читача, слухача, виконавця, глядача, юного художника, письменника, ремісника та ін.

Компетенція особистісного самовдосконалення – ціннісно-смислові функції – це володіння способами діяльності у власних інтересах і можливостях, що виражається в безперервному самопізнанні, розвитку необхідних сучасній людині особистісних якостей:

Ø уміння формулювати особисті ціннісні орієнтири відносно до навчальних дисциплін, які вивчаються, і сфер діяльності;

Ø володіння способами самовизначення у ситуаціях вибору на основі особистих позицій, уміння приймати рішення, брати на себе відповідальність за їхні наслідки, здійснювати дії і вчинки на основі вибраних цільових і смислових установок;

Ø здійснення індивідуальної освітньої траєкторії з урахуванням загальних вимог і норм.

Природознавчі і здоровозберігаючі компетенції включають:

Ø наявність досвіду орієнтації та екологічної діяльності у природному середовищі (у лісі, в полі, на водоймах та ін.);

Ø знання і застосування правил поведінки в екстремальних ситуаціях;

Ø уміння позитивно відноситись до свого здоров’я і турбуватися про нього, володіння способами фізичного самовдосконалення, емоційної саморегуляції, самопідтримки і самоконтролю;

Ø знання і застосування правил особистої гігієни, уміння забезпечити особисту безпеку; володіння способами надання першої медичної допомоги;

Ø наявність елементів психологічної грамотності, статевої культури і поведінки

 

Ø наявність рушійного досвіду і уміння використати його у масових формах змагальної діяльності, в організації активного відпочинку і дозвілля;

Ø уміння підбирати індивідуальні засоби і методи для розвитку своїх фізичних якостей.

Введення компетентності у нормативну і практичну складові освіти дасть змогу усунути суперечності між засвоєнням студентами теоретичних знань та їх використанням для розв’язання конкретних життєвих завдань.

Названі компетенції дозволяють людині осмислено застосовувати комплекс професійних знань, умінь і способів діяльності в подальшому житті. Вони багатофункціональні, оскільки дозволяють тому, хто навчається, вирішувати проблеми пізнавальної діяльності, сприяють становленню людини і визначають стартові можливості в успішній його діяльності.

Світова економічна спільнота у всі часи і, особливо, на стадії активного розвитку дотримувалася принципу „попит-пропозиція”. Саме попит ринку на фахівців з чітким переліком компетенцій повинен формувати вимоги освітніх стандартів.

Порівнюючи перелік компетенцій, необхідних працівнику в конкретній предметній галузі (модель фахівця), з переліком запланованих компетенцій випускника ВНЗ за фахом у тій самій предметній галузі (модель випускника), система освіти зможе цілеспрямовано готувати працівників, що відповідають вимогам ринку праці.

У Білорусі, Росії та Україні, які тісно співпрацюють у галузі створення єдиного освітнього простору, прийнята компетентнісна концепція формування ДОС ВПО нового покоління. Зміст такої концепції полягає в логічно упорядкованій кількості вимог до компетентності фахівця. В най прос- тішому випадку для цієї мети може використовуватися родовидове відношення компетенцій. При цьому кожній компетенції ставиться у відповідність тематична мережа – логічно впорядкована сукупність навчальних тем. У свою чергу, в кожній навчальній темі повинні бути зіставлені відповідні навчальні об'єкти (фізично – це інформаційні ресурси інформаційного освітнього простору).

У цьому випадку і для порівняння компетентних освітніх стандартів можна використовувати форматовані процедури порівняння стандартів на логічному рівні (якісна оцінка змістової цінності навчального модуля) і на фізичному рівні (кількісна оцінка цінності навчального модуля).

Слід зазначити, що результати порівняння компетентнісних освітніх стандартів, наприклад, середньої і вищої професійної освіти однієї спеціальності – відмінність компетенцій – можуть служити основою для уточнення навчальної програми з цієї спеціальності. Ефективність такого методу виявляється, перш за все, у виключенні повторного вивчення навчальних тем, а також при роботі з більшими, ніж навчальні теми, логічними об’єктами – компетенціями.

На цей момент цілий ряд міжнародних організацій ведуть роботу з опису і формалізації трудового досвіду людства на компетентнісному рівні. Як приклад можна навести діяльність глобального, некомерційного консорціуму HR-XML (http://hr-xml.org), який займається розвитком електронної комерції і внутрішньоорганізаційного обміну інформацією про людські ресурси.

Міжнародна організація зі стандартизації систем навчання IBSTPI випустила офіційний документ з переліком сфер компетентності викладачів, менеджерів із навчання і проектувальників навчальних курсів. У ньому виділяється 14 основних компетенцій, і в кожній з них перераховується 4-9 функцій. Вони визначають роль викладача незалежно від конкретних умов і типу організації.

Результатом діяльності міжнародної організації зі стандартизації IBS є специфікація „Learner Information Package” (LIP), в якій однією з категорій даних, що описують профіль студента, є компетенції. Причому інформація про одержані компетенції може бути пов'язана з офіційною (формальною) і неофіційною (неформальною) підготовкою і досвідом роботи, описаної в категорії специфікації „Діяльність”, а також з формальними підтвердженнями кваліфікації, описаними в категорії специфікації „Кваліфікації, сертифікати, ліцензії”. Основна мета специфікації IMS LIM – забезпечення інтероперабельності інформації під час переходу студентів з одного навчального закладу в інший як в рамках однієї країни, так і при навчанні за кордоном. Також компетентнісний профайл студента може бути використаний у традиційних системах обліку кадрів і пошуку вакансій.

Нині у Великобританії, Франції, Німеччині розробляються національні прикладні профайли студентів на основі специфікації IMS. Реалізація і впровадження специфікації IMS LIP в цих країнах є умовою формування єдиної системи обліку студентів у межах європейського співтовариства. Сумісність моделі студентів зі специфікацією IMS LIM створює умову для інтеграції в єдиний міжнародний освітній простір.

 

 

Слід очікувати того, що і нова освітня політика України буде забезпечувати участь Міносвіти і науки у використанні вище описаного досвіду в справі підготовки професійних кадрів різного рівня кваліфікації.

І далі слід зазначити, що компетентнісні освітні стандарти полегшують розробку адаптивних (індивідуальних) навчальних програм, що забезпечують, як результат, формування компетенцій випускників ВНЗ з кожного напряму підготовки. В цьому випадку контроль якості освіти можна проводити за допомогою формалізованих процедур, зіставляючи перелік підсумкових компетенцій індивідуальної навчальної програми і перелік компетенцій, декларованих в освітньому стандарті відповідної спеціальності.

Очевидно, що для підготовки конкурентоспроможних фахівців як на внутрішньому, так і на світовому ринку праці, Росії та Україні необхідно сформувати пакет угод про зміст освіти, який однозначно розуміється всіма зацікавленими сторонами. Іншими словами, системі освіти потрібно мати прогностичну модель випускника, описану в термінах компетенцій (а не розмитих дидактичних одиниць, як це зроблено в чинних ДОС).

Наявність формалізованих моделей випускника полегшує формування і реалізацію нелінійної схеми організації навчального процесу. І, нарешті, слід зазначити, що використання технологій і технологічних стандартів не є самоціллю – кожен елемент спрямований на підвищення якості і вдосконалення змісту освітнього процесу. Сполучення освітніх стандартів – це шлях до інтеграції освітніх систем різних країн, формування єдиного ринку освітніх програм у світовому освітньому просторі.

Конкурентоспроможність. Глобалізація, розвиток промисловості, розширення сфери послуг, модернізація соціально-економічного облаштування вирішальним чином впливають на формування соціального замовлення – на підготовку фахівців відповідних напрямів, професій і освітньо-кваліфікаційного рівня. Освітні установи, в яких належним чином поставлені маркетинг з урахуванням прогностичної політики, стали замислюватись над запитаннями: кого, яких саме фахівців необхідно готувати? Чого і як їх треба навчати? Відповідь на ці запитання на основі прогностичного підходу – забезпечити випускнику професійного навчального закладу конкурентоспроможність на ринку праці.

Конкурентоспроможність – узагальнений показник, що характеризує рівень професійної, соціальної і особистісної компетенцій випускника, забезпечує йому упевненість в своїх силах і здатність витримувати конкуренцію на ринку праці порівняно з випускниками аналогічних навчальних закладів. Це здатність діяти в умовах ринкових відносин й отримати при цьому прибуток, достатній для науково-технічного вдосконалення виробництва, стимулювання працівників і підтримки продукції на високому рівні.

Кожна конкретна галузь, виробництво дають свою відповідь на запитання, яким повинен бути конкурентоздатний фахівець, необхідний їм сьогодні і завтра. Правильно чинять ті керівники навчальних закладів, які мають угоди з підприємствами на підготовку фахівців, залучають до її здійснення на всіх етапах, включаючи керівництво практикою, дипломними роботами самих виробничників, використовуючи для навчання виробничу базу підприємств. Отже, конкурентоспроможність працівників – це відповідність рівня їх професійної підготовки вимогам ринку праці щодо здійснення певного виду діяльності. Конкурентоспроможність працівників забезпечує конкурентоспроможність продукції, що визначається якісними і вартісними характеристиками, котрі забезпечують максимальне задоволення конкретної потреби споживача.

Знання вимог ринку праці до випускників навчального закладу дозволяє розробити і обґрунтувати, а головне – реалізувати на практиці конкретні моделі конкурентоздатного фахівця різних професій і спеціальностей. Ми вважаємо, що конкурентоздатний випускник повинен володіти такими інваріативними характеристиками:

- високий рівень загальної освіти, загальної культури;

- широка інформаційна загальноосвітня, загальнотехнічна, комп'ютерна, економічна, правова, психологічна, педагогічна підготовка в поєднанні з глибокими вузькопрофесійними, вузькопрофільними знаннями.

Для конкурентоздатного фахівця повинні бути характерні:

- професійна компетентність, висока професійна майстерність і якість праці;

- здатність самостійно планувати, здійснювати і контролювати свою трудову діяльність, особливо з використанням сучасної обчислювальної та інформаційної техніки;

- уміння самостійно приймати рішення, передбачати їх можливий економічний і соціальний результат і нести відповідальність за прийняті рішення, результати своєї діяльності.

Конкурентоздатному фахівцю потрібне уміння працювати як одному, так і в групі, в умовах колективних форм організації праці, а значить – бути комунікабельним і професійно мобільним.

І, звичайно, все актуальнішою сьогодні стає вимога до уміння вести здоровий спосіб життя, включаючи культуру поведінки, харчування, особистої гігієни.

Модель конкурентоздатного фахівця визначає зміст і процес його підготовки, критерії якості підготовки і розвитку його особистості як суб'єкта соціально-професійної діяльності. Вона повинна діагностуватися на всіх рівнях професіоналізації. Про кожну з її складових можна говорити детально. Зупинимося на деяких.

Сьогодні все очевиднішим є той факт, що реальна ситуація вимагає від фахівця психологічної пристосовності до змін і сприйняття нового, умінь увійти в колектив, управляти ним, орієнтуватися в нових проблемах, постійно оновлювати і поповнювати свої знання і навики, самостійно й оперативно знаходити і використовувати нові наукові дані, користуючись сучасними джерелами інформації. Це покажчик

особистісних якостей конкурентоспроможного працівника. Дослідники до таких якостей фахівця відносять психологічність (емпатія – здатність до співпереживання), емоційність (у межах норми професійного колективу), автентичність, відкритість (щодо інших, нових підходів до організації праці), терпимість, розвинута інтуїція, стійкість до стресу, розвинуте сприйняття; мисленнєві (аналітичність, рефлективність, швидкість реакції, креативність, спостережливість, критичність мислення, цінність мислення); поведінкові (комунікабельність, ініціативність; здатність до імпровізації, релаксації, підприємництва; готовність до ризику, управлінських дій, особистої відповідальності за результати праці).

Сьогодні очевидно: той, хто володіє інформацією, володіє всім. Тому правильно чинять там, де навчають студентів працювати в бібліотеці, використовувати сучасні інформаційні системи пошуку необхідних даних, виконувати завдання на швидке отримання загальнонаукової і професійної інформації.

Підготовка фахівців сьогодні просто неможлива без використання сучасних комп'ютерних інформаційних технологій. Скажімо, за фахом „Бухгалтерський облік” просто знань бухгалтерського обліку і аудиту сьогодні недостатньо. Майбутнє облікового працівника невіддільне від використання інформаційних технологій. Зростає обсяг робіт, з'являється маса нових професійних форм, звітність репродукується в електронному вигляді. Отже, насущною необхідністю є підготовка студента до роботи з сучасними комп'ютерними програмами. А якщо така підготовка здійснюється за допомогою нетрадиційних методів, то вона, як показує досвід, виявляється ефективною.

Кажучи про те, кого готувати і чого навчати, відзначимо таке: перетворення, що відбуваються в Україні, вимагають змін, перш за все, в організації системи підготовки кадрів різного рівня. В професійній освіті чітко визначилася тенденція різних інтеграційних процесів:

- інтеграція освітніх структур;

- інтеграція освітніх і виробничих структур, створення навчально-виробничих комплексів;

- інтеграція освітніх, наукових і виробничих структур, створення навчально-науково-виробничих комплексів, які досить добре зарекомендували себе.

У межах подібних комплексів здійснюється багаторівнева підготовка працівників і фахівців з використанням навчальних програм початкового, середнього і першого рівня вищої освіти за інтегрованими навчальними планами. Така інтеграція дає багато, зокрема можливість більш раціонально використовувати матеріально-технічну і навчальні бази, більш якісно реалізовувати наступність ДОС, мати більш якісне інформаційне забезпечення та ін.

 

Причому в основі представленої системи безперервної професійної підготовки знаходиться не лише наступність навчальних планів і програм і закладена в них фундаменталізація освіти, але й використання традиційних та інноваційних форм і методів навчання, передових педагогічних технологій, системність і цілісність навчання, мотивація студентів на отримання освіти, орієнтація навчального процесу і всього навчально-виробничого середовища на особистість студента, її розвиток і саморозвиток.

 

Безумовно, кожен рівень освітнього процесу виконує своє завдання – підготувати працівника, техніка, фахівця з вищою освітою. Їх реалізація поставлена в рамки державних стандартів. Об'єкти

освітнього процесу – студенти – орієнтуються при цьому на отримання або продовження освіти, пов'язуючи з ним виконання конкретних життєвих завдань. Така організація системи підготовки фахівців сьогодні якнайкраще забезпечує як їх конкурентоспроможність, так і професійну мобільність на ринку праці.

Введення багаторівневої системи освіти передбачає серйозне реформування освітнього процесу, його змісту, форм і методів навчання. Зокрема, необхідно, щоб студенти мали можливість:

- навчатися за освітніми рівнями як без перерви, так і з розривом у часі, тобто на якийсь час виходити з освітнього процесу з певних причин і повертатися в нього знову;

- обирати індивідуальний шлях у навчальному процесі;

- не лише продовжувати, але й змінювати тип і профіль освіти, тобто можливість освітнього маневру на різних етапах життєвого шляху, виходячи з інтересів і потреби особистості з урахуванням динаміки економіки і соціальної сфери регіону.

При цьому багаторівнева освіта неминуче повинна включати і загальноосвітні компоненти, що забезпечують людині широту світогляду, можливість активної орієнтації в соціально-економічній обстановці і самовизначення в ній, у тому числі в професійних видах діяльності.

Загальновідомо, що рівень теоретичної підготовки наших студентів досить високий, проте виникає запитання: чому ж дотепер наша економіка є неконкурентоздатною? Причина має не стільки дидактичний, скільки соціальний, виховний характер. Ми, на відміну, скажімо, від німців або японців, не привчені до сумлінності, дотримання технологічної виконавчої дисципліни.

Саме цю проблему слід вирішувати кожному на своєму місці, якщо ми справді хочемо облаштувати Україну, як конкурентно-спроможну державучя: привчати себе і студентів до порядку в усьому.

У зв'язку з цим не можна не сказати і про те, що підготувати конкурентоздатного фахівця може лише конкурентоздатний педагог і лише в конкурентоздатному навчальному закладі.

Отже, ми повинні мати і відповідні моделі педагога і навчального закладу і, що особливо важливо, обґрунтування організаційно-педагогічних, нормативно-правових та інших умов реалізації цих моделей, їх втілення в життя, а для цього необхідні нові підходи до управління освітою.







Дата добавления: 2015-10-12; просмотров: 4059. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Шрифт зодчего Шрифт зодчего состоит из прописных (заглавных), строчных букв и цифр...

Картограммы и картодиаграммы Картограммы и картодиаграммы применяются для изображения географической характеристики изучаемых явлений...

Практические расчеты на срез и смятие При изучении темы обратите внимание на основные расчетные предпосылки и условности расчета...

Функция спроса населения на данный товар Функция спроса населения на данный товар: Qd=7-Р. Функция предложения: Qs= -5+2Р,где...

Пункты решения командира взвода на организацию боя. уяснение полученной задачи; оценка обстановки; принятие решения; проведение рекогносцировки; отдача боевого приказа; организация взаимодействия...

Что такое пропорции? Это соотношение частей целого между собой. Что может являться частями в образе или в луке...

Растягивание костей и хрящей. Данные способы применимы в случае закрытых зон роста. Врачи-хирурги выяснили...

Условия приобретения статуса индивидуального предпринимателя. В соответствии с п. 1 ст. 23 ГК РФ гражданин вправе заниматься предпринимательской деятельностью без образования юридического лица с момента государственной регистрации в качестве индивидуального предпринимателя. Каковы же условия такой регистрации и...

Седалищно-прямокишечная ямка Седалищно-прямокишечная (анальная) ямка, fossa ischiorectalis (ischioanalis) – это парное углубление в области промежности, находящееся по бокам от конечного отдела прямой кишки и седалищных бугров, заполненное жировой клетчаткой, сосудами, нервами и...

Основные структурные физиотерапевтические подразделения Физиотерапевтическое подразделение является одним из структурных подразделений лечебно-профилактического учреждения, которое предназначено для оказания физиотерапевтической помощи...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.008 сек.) русская версия | украинская версия