Технічні та концептуальні науки

Отже, ми розглянули взаємодію технічних наук з суміжними з ними типами наук: природничими і суспільними. Яким же чином взаємодіють технічні науки з більш віддаленимим від них науковими галузями?

Взаємодія між концептуальними і технічними науками може здійснюватися через природознавство. Концептуальні науки спрямовані на дослідження загальних закономірностей взаємозв’язку між елементами найрізноманітніших множин, абстрагуючись від їх природи, на конструювання концептуальних форм як інструменту пізнання різних аспектів матеріального світу.

По відношенню до природничих наук концептуальні виступають перш за все у вигляді математики. Саме ця наука, яка досліджує множини, між елементами яких можна визначити відношення концептуально відповідає меті природознавства – пізнанню законів природи, що пов’язано з вивченням відношень між елементами в її виділеній частині.

У технічні науки математика в цьому випадку входить разом із знаннями про природні закономірності, оскільки ці знання, за достатнього рівня розвитку, виражаються у математичній формі. Рух від математики до історичних наук відображає принцип «від абстрактного до конкретного», причому конкретизація іде шляхом врахування закономірностей природи.

Разом з тим зв’язок між концептуальними і технічними науками може здійснюватись і безпосередньо. При цьому конкретизація іде шляхом наповнення концептуальних схем конкретним технологічним змістом без явного врахування природничо-наукових даних.

Якщо рухатися у протилежному напрямку – «від конкретного до абстрактного мислення», то в цьому випадку абстрагуються, концептуально узагальнюються дії або об’єкти як носії функцій, природничо-наукові закони, що визначають характер їх існування і функціонування. При використанні математики для вивчення вантажопотоків на кар’єрах оперують такими параметрами, як швидкість руху, час навантаження і розвантаження самоскидів, «виносячи за дужки» детермінацію цих параметрів природничо-науковими закономірностями.

Концептуалізація природознавства послужила розвитку математики. Певну роль в цьому відіграли і технічні науки, зокрема вони актуалізували розробку нових методів приблизних обчислень. Але істотніше те, що концептуалізація технічних наук призвела до становлення нового системного кібернетичного циклу концептуальних наук. Це було зумовлено тим, що, по-перше, технічні науки генетично ведуть походження від освоєння дійсності дією, перетворенням, а при цьому найважливішою виявляється проблема управління, яка породила кібернетику, а по-друге, притаманна технічній чи технологічній схемам складність вимагає, використання для її дослідження методів і засобів системного аналізу.

Системно-кібернетичний підхід, звичайно, не прерогатива технічних наук, але саме вони внесли найбільший внесок у розвиток його конкретних методів.

На лінії прямої взаємодії концептуальних і технічних наук знаходяться розділи прикладної математики, технічна кібернетика системотехніка та ін.. Природничо-наукові результати, що містяться у них, безпосередньо не враховуються. Так, наприклад, у кібернетичних задачах не розглядають матеріальні засоби збереження і переробки інформації.

На шляху концептуалізації різко зростають можливості технічних наук.

Яскравим прикладом ефективної концептуалізації може служити розроблена у 60-х роках теорія розв’язання винахідницьких задач. У центрі її ставиться визначення технічного протиріччя і вирішення його на високому рівні. При цьому чітко визначається кінцева мета рішення; характер

ристики процесу чи об’єкта максимально варіюються: задача формулюється, на скільки це можливо, абстраговано; вичленовуються конфліктуючі елементи, їх корисні і шкідливі властивості; фор

 

 

мулюється «ідеальний кінцевий результат»; нарешті, виявляється і усувається протиріччя, після чого аналізується і розвивається одержане рішення.

Поряд із систематизацією технічних протиріч виконується і систематизація прийомів їх усунення. Зрозуміло, що ця теорія вимагає ще значних зусиль для її розвитку і обґрунтування. Але головне те, що вибрано вірний шлях – системне абстрагування винахідницької діяльності з орієнтацією на досягнення природничих наук.

Такий підхід дозволяє здійснювати науково-технічну творчість на вищому рівні, виявляти і вирішувати технічні протиріччя значно раніше, ніж вони розвинуться у технічні проблеми, що полегшує і прискорює технічний процес.

Розробка ефективної теорії розв’язання винахідницьких задач можлива лише на основі розуміння закономірностей розвитку технічних систем, який, певною мірою, аналогічний розвитку і інших систем, наприклад біологічних. У техніці також відбувається своєрідний «природний відбір» видів. До речі, ідея системного підходу виникла паралельно: при переході від фізики до вивчення складної форми руху матерії і до технічних наук.

Протиставлення схематизації, систематизації винахідницької діяльності та творчість є помилковою. Під останньою іноді розуміють інтуїтивний пошук рішення. Таке розуміння творчості бере початок від ідеалістичної традиції Платона – давньогрецького філософа.

У сучасних психолого-педагогічних дослідженнях завжди підкреслюється, що здатність до творчості базується на основі пізнання об’єктивних закономірностей. Концептуалізація технічних наук не тільки не перешкоджає справжній творчості, а й дає можливість підняти її на належну висоту, створити форми, що забезпечують найефективніше використання результатів інших наук.

Концептуальна система повинна включатись у дослідження органічно, сприяючи якісно новому етапу розвитку технічних наук. На жаль, спостерігаються ще випадки безрезультатного використання концептуальних систем (особливо деяких популярних розділів математики) в техніко-наукових дослідженнях, коли намагаються «прикрасити» або «захистити» свої думки магією формул, які, при уважному розгляді, не мають прямого відношення до математики або до суті питання, яке ще, можливо, не «дозріло» до такої формалізації.

Невірно вважати концептуальні науки абсолютним засобом вирішення техніко-наукових проблем. Ці науки, по відношенню до технічних, покликані організувати мислення, запобігати втраті інформації про дійсність, забезпечувати максимально ефективне використання та переведення її у раціональну форму.

До тих пір, поки концептуалізація не торкається технічних проблем, вони залишаються на рівні мистецтва, наприклад гірниче мистецтво. За таких обставин слід враховувати омонімічність слова «мистецтво». У першому значенні – це форма суспільної свідомості і людської діяльності, яка зображує дійсність у художніх, тобто конкретно-чуттєвих, естетично зумовлених образах. У другому значенні мистецтвом називають якусь галузь діяльності з притаманним її набором прийомів, рецептів і методів, що застосовуються для її здійснення. В останньому випадку акцентується індивідуальне.

На відміну від концептуально-наукового філософське узагальнення – це не алгоритмізація, а методологічний аналіз суті технічного знання, покликаний внести вагомий вклад в розвиток світогляду.

З метою філософського узагальнення технічного знання виникає проблема створення технікознавства як методологічної рефлексії технічних наук. Початком послідовного підходу до методологічних питань технічного знання можна вважати вихід у світ книги німецького вченого Е. Каппа «Основні лінії філософської техніки» (1877). У вітчизняній науці методологічні питання технічного знання почали розроблятися на початку ХХ ст

 

Форми технічного знання історично розвивалися по лінії: ремесло – інженерна справа – технічні науки, і, напевне, технікознавсто має стати наступним етапом цього розвитку. Воно покликане не підміняти конкретні прикладні дослідження, а, збагачуючись результатами різних технічних дисциплін, зробити ефективний внесок у їх розвиток. Для цього технікознавство має бути досить змістовним. Шлях до становлення технікознавства лежить через конструктивне узагальнення конкретного науково-технічного матеріалу, побудову технічної теорії та фундаменталізацію техніко-наукових досліджень.

Технічні науки взаємодіють також з науками, які вивчають людину. Так, взаємодія технічних наук з психологією проявляється у розвитку психології технічної творчості і в ергономіці – науці, що вивчає і оптимізує систему «людина – машина». Сучасний рівень технічного розвитку виключає можливість ігнорування ергономічних факторів при створенні нової техніки і технології. Важливою є і взаємодія технічних наук з педагогікою, фізіологією та іншими науками про людину. Адже людський фактор має відіграти вирішальну роль в ефективному розвитку і гуманістичному спрямуванні технічного знання.

Отже, взаємодія технічних і філософських наук може бути дуже різноманітною. Вона здійснюється через природничі і концептуальні науки; через науки про суспільство і про мистецтво; важлива також безпосередня взаємодія (методологічне узагальнення понять і законів технічних наук, технологічна конкретизація і практична адаптація філософських положень). Вона виражається у збагаченні оцінки і соціальній орієнтації науково-технічних досягнень. Особливо важливе значення має взаємодія технічних наук з науками про людину.