Студопедия — Об'єкт і предмет дидактики
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Об'єкт і предмет дидактики






Для визначення предмета дидактики, на думку П.Н. Підкасистого [62], потрібно хоча б стисло відповісти на ряд запитань: в якому вигляді постає перед дидактикою її об'єкт - навчання в його сучасному стані? Які наукові засоби має у своєму розпорядженні зараз дидактика для науково достовірного відображення явищ навчання? Як вона повинна відображати свій об'єкт, використовуючи наявні його описи в світлі завдання наукового обґрунтування педагогічної практики? Іншими словами, визначити предмет дидактики не можна без урахування її функцій, аналізу її об'єкта і пізнавальних засобів, якими вона користується.

Дидактика розглядає навчання як засіб передачі соціального досвіду. В результаті навчання та частина досвіду, яка входить у зміст освіти і становить змістову сторону навчання, стає надбанням студента. За допомогою навчання здійснюється підготовка молоді до життя.

Дидактика все більшою мірою стає теоретичною дисципліною. Цьому сприяє розвиток науки, засобів наукового пізнання в цілому. Все більше застосування знаходять такі методи теоретичного дослідження, як моделювання, ідеалізація і т.д. Застосування системного підходу дозволяє розглядати зміст освіти і процес навчання як єдине ціле. Саме завдяки підвищенню теоретичного рівня дидактика отримує можливість більш ефективно впливати на практику, удосконалювати і перетворювати її.

Наступний крок на шляху до визначення предмета дидактики передбачає виявлення педагогічної сутності навчання. Оскільки дидактика - наука теоретична, а предмет теорії постає перед дослідником як система відносин, потрібно розкрити основне, специфічне для навчання відношення. Взагалі взаємини, що виникають у навчальній діяльності, багатоманітні: викладач – студент, студент – навчальний матеріал, студент – інші студенти. В педагогічній літературі можна зустріти різні думки з приводу того, яке з них слід вважати основним для дидактики. Досить поширеною є думка, що таким головним відношенням є ставлення студента до навчального матеріалу, тобто відношення пізнавальне.

Справді, навчальне пізнання – невід'ємна характеристика процесу навчання. Якщо розглянути навчання з погляду психології, тобто звертати основну увагу на те, як студент сприймає і засвоює матеріал, це відношення виявиться основним, як то кажуть, сутнісним. Але якщо подивитися на навчання очима педагогіки, тобто виділити основне в цілеспрямованій діяльності з передачі соціального досвіду, то основним і специфічним для цієї діяльності виявиться інше відношення - відношення між двома діяльностями - викладанням і навчанням. Викладання - це діяльність тих, хто навчає, а навчання - тих, хто навчається.

Пізнання може здійснюватися і поза навчанням, а ось взаємопов'язані діяльності викладання і навчання протікають тільки в навчанні. Їх єдність визначає і організовує всю систему дидактичних відносин, у тому числі і пізнавальних. Цим характеризується предмет дидактики. Реально при вивченні явищ навчання необхідний облік залежності між трьома об'єктами: викладачем, студентом і навчальним матеріалом.

Іншою характеристикою предмета дидактики є необхідність розгляду навчання в єдності з вихованням. Виховна функція навчання полягає в тому, що студент не тільки засвоює знання, воно повинно сприяти становленню особистості в цілому, формуванню певних моральних якостей, рис характеру. Виховний аспект навчання відображається у змісті освіти, і його необхідно враховувати в дидактичному аналізі.

Потрібно мати на увазі, що зміст освіти реально існує у процесі навчання. В кожній частині цього процесу присутня частина змісту освіти. В кожну хвилину заняття студенти засвоюють певні знання, набувають умінь, навичок – того, що становить зміст освіти.

Істотним є і те, що навчання постає перед дидактикою в двох аспектах - як об'єкт вивчення і як об'єкт побудови, конструювання. Враховувати це – значить свідомо спрямовувати дидактичне дослідження на вдосконалення практики навчання, мати на увазі, що без її вивчення дослідження може виявитися безплідним. У той самий час без розробки теорії рекомендації, адресовані навчальній установі, будуть недостатньо обґрунтованими і не принесуть серйозних покращень.

Навчання може бути об'єктом вивчення і дидакта, і методиста, і психолога, і фахівця з теорії інформації, кібернетики. Але кожен з них виділяє для вивчення в цьому об'єкті своє, ставить різні цілі і формулює їх, а також і результати дослідження по-різному. Це означає, що кожен з них працює у своїй галузі. Ці фахівці можуть, припустімо, разом прийти на заняття. Вони побачать одне і те ж, але кожен буде дивитися на те, що відбувається, крізь призму своєї науки. Дидакт буде думати про те, які загальнодидактичні методи застосовує викладач, які загальні принципи він реалізує. Методист зверне увагу на відповідність способів викладання і змісту навчального матеріалу цілям вивчення цієї навчальної дисципліни у вищому навчальному закладі. Психолога, переважно, можуть цікавити особливості засвоєння матеріалу студентами як прояв загальних закономірностей засвоєння, а перед кібернетиком навчання постане як система управління з прямим і зворотним зв'язком.

На сьогодні все частіше потрібне об'єднання зусиль учених різних галузей для вирішення складних завдань, що стоять перед теорією і практикою освіти. Саме тому так важливо, щоб кожен учасник цієї роботи чітко уявляв собі свій предмет вивчення, його особливості і правильно визначив своє місце у спільній роботі.

Підбиваючи підсумок сказаному, можна наголосити, що характерною рисою предмета дидактики виступає єдність відношення викладання і навчання як дій викладача і студента.

Звертаючись до заголовка цього параграфа, слід підкреслити, що на сьогодні фахівцями з методології науки досить послідовно проводиться відмінність між поняттями „об'єкт науки” і „предмет науки”.

Оскільки об'єктом навчання і виховання є людина, педагогіка належить до наук про людину, вона посідає певне місце в системах людинознавства і гуманітарних наук.

З позиції сучасної теорії навчання в структурі дидактичного (навчального) процесу ДПР необхідно чітко розрізняти три його взаємопов'язані частини, що взаємодіють: мотивацію навчання М, навчальну діяльність НД студента, управління У або технічні засоби навчання (ТЗН).

Тобто: ДПР = М + НД + У (ТЗН) (4.1)

Цією символічною формулою записаний педагогічний закон, який сформулював Безпалько В.П. [10].

У нашій редакції формулювання таке:

 

Акцентуючи увагу на категорії „мотивація навчальної діяльності”, викладеної у § 4.9, нагадаємо, що це найважливіше завдання дидактики. У запитанні „Чому у студентів немає мотивації до навчання?” полягає сутність проблеми вдосконалення освіти в сучасному світі.

Дидактика як система. Дидактика як наука описується взаємопов'язаними поняттями: значення, цілі, принципи, закономірності навчання, зміст, технології, форми, методи, засоби навчання, система контролю і оцінки результатів навчання, рефлексія (самосвідомість) діяльності та ін.

 

 

Зв'язок цих понять будується на певних філософських, методологічних і психолого-педагогічних підставах. Залежно від вибраних підстав конструюються різні дидактичні системи, що забезпечують досягнення саме тих смислових цілей, які задаються на глобальному світоглядному рівні.

Запитаннями такого рівня можуть бути: Хто є людина? Що таке світ? Яка місія людини в світі? Відповіді на подібні запитання задають смислову орієнтацію дидактичної системи, що розгортається потім у відповідних цілях і способах досягнення.

Основні запитання дидактики: Навіщо навчати? Чого навчати? Як навчати? Де навчати? Хто навчає? Чи так навчаємо? Перше запитання стосується значення навчання, друге – його змісту, третє – форм і методів навчання, що становлять певні освітні технології, четверте – місця навчання (аудиторії, поля, моря, техносфери), п'яте – викладацького складу і менеджерів, шосте – методів контролю якості навчання.

Отже, системність в дидактиці характеризує зв'язок з філософськими і методологічними основами, що визначають значення освіти і систему ключових загальнодидактичних понять і компонентів (цілі, зміст, форми, методи, засоби передачі і зберігання інформації, система контролю результатів), які відіграють роль методологічних орієнтирів для побудови і зіставлення різних теорій навчання.







Дата добавления: 2015-10-12; просмотров: 514. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Практические расчеты на срез и смятие При изучении темы обратите внимание на основные расчетные предпосылки и условности расчета...

Функция спроса населения на данный товар Функция спроса населения на данный товар: Qd=7-Р. Функция предложения: Qs= -5+2Р,где...

Аальтернативная стоимость. Кривая производственных возможностей В экономике Буридании есть 100 ед. труда с производительностью 4 м ткани или 2 кг мяса...

Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Интуитивное мышление Мышление — это пси­хический процесс, обеспечивающий познание сущности предме­тов и явлений и самого субъекта...

Объект, субъект, предмет, цели и задачи управления персоналом Социальная система организации делится на две основные подсистемы: управляющую и управляемую...

Законы Генри, Дальтона, Сеченова. Применение этих законов при лечении кессонной болезни, лечении в барокамере и исследовании электролитного состава крови Закон Генри: Количество газа, растворенного при данной температуре в определенном объеме жидкости, при равновесии прямо пропорциональны давлению газа...

Огоньки» в основной период В основной период смены могут проводиться три вида «огоньков»: «огонек-анализ», тематический «огонек» и «конфликтный» огонек...

Упражнение Джеффа. Это список вопросов или утверждений, отвечая на которые участник может раскрыть свой внутренний мир перед другими участниками и узнать о других участниках больше...

Влияние первой русской революции 1905-1907 гг. на Казахстан. Революция в России (1905-1907 гг.), дала первый толчок политическому пробуждению трудящихся Казахстана, развитию национально-освободительного рабочего движения против гнета. В Казахстане, находившемся далеко от политических центров Российской империи...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.009 сек.) русская версия | украинская версия