Технічні і суспільні науки

Якщо взаємодія з природними науками зумовлює пізнавальний аспект технічних, то взаємодія з суспільним науками визначає їх спрямованість на ефективність.

Перша ланка цього напряму - забезпечення технологічної ефективності, що виражає у виробництві (виготовленні, обробці, видобуванні і т.ін.) продукції потрібної якості з потрібною продуктивністю.

Друга ланка – забезпечення економічної ефективності, що визначається відношенням між результатами використання технології, техніки і затратами, необхідними для отримання заданих результатів.

Можна вважати, що технологічна і економічна ефективність – це вододіл між технічними і суспільними науками, певною мірою умовний. Вимоги технологічної ефективності викликані суспільними проблемами, а підвищення економічної ефективності здійснюється шляхом інтенсифікації технічного прогресу.

Технічні науки по відношенню до суспільних покликані оптимізувати технологічні системи, а суспільні по відношенню до технічних – оцінювати і регулювати цю оптимізацію, виходячи із закономірностей суспільних процесів, розглядаючи техніку як вагому складову продуктивних сил, як соціальний феномен.

Рушійні сили технічного прогресу у виробництві – суспільна потреба і наука. Але закони функціювання наукової та виробничої систем відмінні. Це протиріччя здебільшого і зумовлює проблему впровадження науково-технічних досягнень у виробництво, або, точніше, проблему цілеспрямованого розвитку і оптимізації технологічних систем на основі результатів наукових досліджень.

Розрізняються такі рівні розвитку технологічних систем:

- модифікація параметрів окремих пристроїв у технологічній системі;

- застосування пристроїв з тими ж функціями, але з іншим принципом роботи;

- модифікація технологічної системи шляхом зміни числа і порядку операцій;

- модифікація технологічної системи шляхом зміни характеру операцій;

- перетворення технологічної системи, викликане модифікацією мети виробництва;

- створення технологічної системи для нової мети.

За інших рівних умов труднощі впровадження науково-технічних досягнень у виробництво зростань з поглибленням рівня зміни технологічної системи, пропонованої наукою.

У рамках технічних наук неможливо вирішити проблему впровадження їх результатів у виробництво. Ці науки покликані обґрунтувати науково-технічне вирішення проблеми. Протиріччям між цілями науки і виробництва як суспільних інститутів вирішується на рівні суспільної практики.

Завдання створення умов для оптимізації процесу впровадження результатів досягнень технічних наук має знайти своє вирішення в суспільних науках. У зв’язку із цим стає конче необхідним вирішення проблеми оцінки економічної ефективності наукових досліджень. Нехтування оцінкою,

як і поверховий підхід до її визначення, дуже негативно позначається на процесі розвитку і функціювання технічних наук.

Оцінюючи ефективність наукових праць, доречно вспам’ятати відомий вислів: «Продукт розумової праці – наука – завжди ціниться далеко нижче її вартості, тому що робочий час, необхідний для її відтворення, ніяк не можна порівняти з тим робочим часом, який потрібний для того, щоб первісно її відтворити»[23]. Якщо особливості науки не враховуються в її оцінці, то між невизначеністю науки і стабільністю виробництва неминуче виникають протиріччя.

Варто відзначити фактори, що заважають процесові використання і впровадження наукових результатів:

- дослідникам не зрозумілий весь обсяг технічного значення одержаних ними результатів, а спеціалістам, які могли б їх адаптувати в техніці, ці результати недоступні з причин неефективної системи інформації, різних типів освіти і використаних наукових умов;

- отримане технічне завдання вимагає істотної «доводки» до використання його в промисловості, але дослідники не мають можливості виконати цю роботу;

- технічні умови для реалізації отриманих результатів відсутні, а суспільне виробництво не орієнтоване на їх створення;

- виробничі організації зацікавленні у використанні лише тих результатів, які можуть в найкоротший строк, без істотних затрат і реконструкції виробництва підвищити його можливості у досягненні показників, що входять у звітність.

Труднощі впровадження вагомих наукових результатів у поєднанні з існуючим формальним підходом до економічної оцінки досліджень нерідко спричиняють,з одного боку, прагнення спеціалістів з природознавства до занять «чистою» наукою, а з другого – деформації у розвитку технічних наук (відхід від вирішення принципових проблем, нехтування пошуковими дослідженнями, дріб’язкові теми, перехід кваліфікованих дослідників у інші галузі науки). З цих причин сфера активного взаємозв’язку технічних і природничих наук зменшується. Відбувається відміна наукового перетворення виробничої системи діяльністю, спрямованою на згладжування труднощів у роботі окремих підприємств.

Конкретне вирішення проблеми доведення результатів фундаментальних досліджень до їх використання в промисловості має багато ступенів, кожен з яких характеризується певним видом діяльності. Одним із них є безпосереднє впровадження технічного знання у виробництво. Спеціалісти з цієї галузі повинні вміти визначити технічні можливості, які можуть забезпечити результати досліджень або розробки; знати кон’юнктуру; вибирати об’єкт, де б ефект впровадження виявився найяскравіше; уявити специфіку впровадження на різних об’єктах; розвивати перспективи подальшого впровадження, враховуючи аналіз результатів роботи у виробничих умовах.

Розробка способів організації, ефективного поєднання наукової і виробничої систем, активізації всіх ланок системи «наукове дослідження - виробництво» з урахуванням їх прямого і зворотного зв’язку – одне з найважливіших завдань суспільних наук, що взаємодіють для його вирішення з науками технічними.

Сучасний етап науково-технічної революції характеризується тим, що хід розвитку технологічних систем істотно впливає на умови розвитку людства. Різко зростають: складність управління технологічними процесами; імовірність відхилення від їх запланованого ходу; вплив на природне середовище; ціна наслідків можливих аварій. Тому економічна ефективність не може повністю охарактеризувати оптимальність перетворення технологічної системи. Необхідно проаналізувати і екологічну сторону такого перетворення.

Останнім часом питання екології перетворились з допоміжної (не завжди обов’язкової частини технологічних проектів) в одну з центральних проблем технології. Нині основним завданням екології є охорона існування і розвитку людського суспільства шляхом забезпечення оптимальних умов його взаємовідносин з навколишнім середовищем.

Екологічні завдання можуть бути вирішені на основі результатів технічних наук у рамках планованого промислового розвитку. Важливу роль у цій справі мають відігравати суспільні науки,

 

які визначають методи практичної реалізації технічних рішень. Так, гостро стоїть завдання поєднання економічної і екологічної оцінок виробничо-технічної діяльності, вирішення якого дасть можливість ліквідувати протиріччя між вимогами інтенсифікації виробництва і необхідністю дотримання кожним підприємством екологічних принципів.

Сюди ж належить і питання заборони наукових досліджень, які можуть призвести до неясних і непередбачених наслідків. Наприклад, можливість неконтрольованого синтезу небезпечних вірусів, проти яких немає ліків. Однак подібні заборони можуть бути досить ефективними лише за відповідних політичних умов.

До найважливіших проблем взаємодії суспільних і технічних наук належить проблема управління останніми. Через те, що технічні науки тісніше пов’язані з виробничою сферою, може створюватися ілюзія ефективного керування ними за умови використання методів, ефективних в управлінні виробництвом. Однак дослідження показують, що ці методи, зокрема економічне стимулювання, не приносять очікуваного результату, якщо вони не доповнені оптимальним регулюванням відносин між дослідниками, їх творчою взаємодією, врахуванням індивідуальності і особливостей таланту.

Проблема організації наукових колективів є дуже важливою. Тому технічні й суспільні науки повинні взаємодіяти з психологією. Специфіка техніко-наукового дослідження, спрямованого, як правило, на вирішення комплексної проблеми, вимагає залучення спеціалістів різних профілів.

У плані професійної підготовки доцільна спільна робота спеціалістів суміжних галузей технічних наук, відповідних природничих наук і математичних методів досліджень.

З метою науково-організаційного забезпечення всіх ланок наукової роботи варто включити у колектив дослідників, які мислять системно, теоретиків, експериментаторів, а також людей, здатних забезпечити ефективний зв'язок з проектуванням і виробництвом.

З точки зору інтелектуальної діяльності у колективі мають бути: той, хто відмінно орієнтується в актуальних проблемах галузі і може чітко визначити її завдання; аналітик, схильний до абстракції і якісного моделювання; «генератор ідей» - спеціаліст, який відзначається гостротою думки, багатою уявою, схильний до оригінальних ідей, парадоксальних порівнянь, «розроблювач», що вміє детально, якісно розробляти принципове вирішення задачі; критик, скрупульозний і педантичний; авторитетний керівник який активно спрямовує роботу групи, вміє зацікавити її членів досліджуваною проблемою.

Невід'ємним елементом взаємодії технічних і суспільних наук є дослідження розвитку технології і техніки, а також дослідження власне технічних наук як форм суспільно-історичної практики. Історичний підхід до технічної проблематики дає можливість оцінити масштаби, характер і напрям розвитку сучасних технічних досліджень, реконструювати розвиток технічної свідомості. В історичному дослідженні науково-технічної діяльності необхідно:

· дотримуватися єдності історичного підходу до технологічного розвитку суспільства, як до унікального процесу, з його логічним аналізом;

· вивчати історію технічних наук к елемент всієї наукової системи (при цьому історичне дослідження повинне виявити зв'язки і взаємодії наук на різних етапах суспільного розвитку і тим самим зіграти роль фактора, який інтегрує науки).

Важливим аспектом розвитку суспільних і технічних наук має бути взаємодія останніх з юридичними науками. Так, наприклад, закони про патентування винаходів, видачу ліцензії і технічну раціоналізацію можуть повною мірою спрямовувати діяльність по створенню нової техніки.

При розробці таких законів виникає багато проблем: визначення абсолютної і відносної новизни, диференціація рівня винаходів, ступеня їх універсальності та ін.

Проблему впровадження нових технічних розробок, також неможливо визначити без юридичної бази. Актуальна й проблема юридичного статусу людей, що рухають науково-технічний процес: дослідників, організаторів, проектантів, безпосередніх виконавців.

Взаємодія технічних, суспільних та природничих наук виражається в такій дисципліні, як кваліметрія (наука про якість). У ній аналізуються, узагальнюються, систематизуються множина одиничних показників якості і методи їх вивчення.

Підсумовуючи сказане в цьому розділі, відзначимо, що технічні науки знаходять у суспільних науках обґрунтування і оцінку своєї суспільної значимості, детермінацію передумов, напрям і характер свого розвитку.

У той же час, будучи безпосередньо науковою базою науково-технічного прогресу суспільства, технічні науки істотно впливають на зміст суспільних наук, на розвиток їх проблематики.