Фактори річкового стоку

Режим річкового стоку формується під впливом складної взаємо­дії фізико-географічних факторів. Останнім часом суттєвий вплив на природний режим стоку створює господарська діяльність людини.

Вивчення впливу окремих факторів на кількісні та якісні характе­ристики річкового стоку дозволяє розробляти методи розрахунків елемен­тів річкового стоку для невивчених річок, а також запобігати негатив­ному впливу людської діяльності на водозборі.

На річковий стік впливають:

І. Кліматичні фактори (зональні).

2. Фактори підстелюючої поверхні (азональні).

3. Фактори людської діяльності в басейні (антропогенні).

До кліматичних факторів відносяться опади, випаровування, темпе­ратура, вологість та дефіцит вологості повітря, вітер.

Аналізуючи рівняння водного балансу річкового басейну за багато­річний період, бачимо, що основними кліматичними факторами стоку є опади та випаровування. Це дозволило відомому російсь­кому кліматологу A.I.Воєйкову зробити висновок, що річки є продуктом клімату. Отже, чим більша кількість опадів і менше випарову­вання, тим більшою буде величина стоку і, навпаки, із зменшенням кількості опадів і збільшенням випаровування, стік зменшується. Температура, вологість повітря і вітер впливають на умови випадання опадів, стан поверхні грунту, дефіцит вологості повітря і величину випаровування, діючи, таким чином, осереднено на річковий стік. Кліматичні фактори мають зональний розподіл по території, тому їх називають ще зональними.

До факторів підстелюючої поверхні відносяться геологічні умови, розміри басейну та рельєф, грунти, рослинність, озерність та заболо­ченість басейну. Вплив цих факторів на стік в основному проявляється через вплив на кліматичні фактори та на величину втрат стоку.

Вплив розмірів та рельєфу басейну проявляється в тому, що із збільшенням площі водозбору збільшується вріз русла, збільшується ступінь дренування водоносних горизонтів і, отже, збільшується підзем­не живлення річок. Вплив рельєфу проявляється в інтенсивності розвит­ку процесів поверхневого стоку. Дуже розчленований рельєф сприяє інтенсивному розвитку цього процесу. При рівнинному рельєфі стік атмосферних опадів відбувається сповільнено, збільшується його інфільтрація в грунт та втрати на випаровування.

Висотне положення рельєфу значною мірою впливає на опади тавипаровування. Із збільшенням висоти басейну зростає кількість опадів, зменшуються температура повітря і випаровування з його поверхні.

Вплив грунтів на річковий стік проявляється через величину ін­фільтрації та випаровування з поверхні басейну. Піщані грунти сприяють переведенню поверхневого стоку в підземний і зменшенню втрат на випарову­вання. На маловодопроникних грунтах (глини, суглинки), в зв’язку з малою інфільтрацією, поверхневий стік збільшується, а підземний зменшуєть­ся. Мерзлі грунти стають водонепроникними і тому збільшують поверхне­вий стік.

Рослинний покрив створює додаткову шорсткість для схилового сто­ку і тому зменшує швидкість стікання води і збільшує інфільтрацію води в грунт, що підвищує величину підземного стоку.

Вплив лісу на річковий стік проявляється в зміні кліматичних факторів стоку та в перерозподілі поверхневого і підземного стоку.

Кількість опадів в лісі збільшується порівняно з відкритою те-риторією на величину 10-20% в залежності від залісеності та взаєм­ного розташування відкритих ділянок та лісових масивів. Крім того, лісові грунти сприяють збільшенню величини інфільтрації, тобто переведенню поверхневого стоку в підземний.

В більшості випадків залісеність басейну веде до збільшення багаторічного стоку великих річок від 5 до 20% (В.Є.Водогрецький).

На малих річках, де відсутнє підземне живлення, внаслідок пере­ведення поверхневого стоку в підземний, який виклинюється в руслах ве­ликих річок за межами даного басейну, спостерігається зменшення бага­торічного стоку під впливом лісу.

Вплив озер та боліт проявляється в збільшенні випаровування з водної поверхні, порівняно з випаруванням з поверхні суші. Ступінь зменшення річкового стоку під дією озер, залежить від кліматичної зони. В зоні достатнього та надлишкового зволоження, де випаровування з водної поверхні близьке до випарування з суші, додаткові втрати на випаровування з поверхні озер відносно невеликі, зниження вели­чини річкового стоку під дією озер складає незначну частку по відно­шенню до зональної величини стоку в цьому районі. В умовах недостат­нього зволоження, де випаровування з водної поверхні значно перевищує величину випаровування з суші, озера можуть суттєво зменшувати величину річкового стоку.

Вплив боліт на річковий стік незначний. В умовах достатнього зволоження болота не зменшують величину річного стоку, а в зоні надмірного зволоження навіть дещо збільшують її. В умовах недостат­нього зволоження болота, як і озера, можуть дещо знижувати величину стоку за рахунок більшого випаровування з їхньої поверхні в порівнянні з випаровуванням з поверхні суші.

Господарська діяльність людини в басейні може проявлятись в перерозподіленні стоку в часі і по території (регулювання стоку водо­сховищами, переміщення води із одних басейнів в інші, крупні водо­забори та скиди і т.п.) та в зміні співвідношення між елементами водного балансу в басейнах річок (агролісомеліоративні заходи, урбанізація тощо).

Будівництво водосховищ та ставків, спорудження каналів для пе­реміщення води з одних річок в інші, скидання в річки промислових та талих вод значно змінюють гідрологічнийрежим. Будівництво водосхо­вищ та ставків веде до значного зменшення річкового стоку як внаслідок збільшення випаровування з їхньої поверхні, так і за рахунок аку­муляції вних частини стоку. Крупні водозабори на зрошення та обвод­нення також ведуть до зменшення річкового стоку. В деяких промисло­вих районах спостерігається збільшення річкового стоку окремих річок за рахунок скидання вних шахтних вод, а також промислових і побуто­вих вод, які відбиралися із глибоких горизонтів.

Такі агротехнічні заходи, як глибока і зяблева оранки поперек схилу, снігозатримання і полезахисне лісонаса­дження сприяють збіль­шенню шпаруватості та проникливості грунтів і посилюють інфільтрацію дощових та снігових вод. Вони ж сприяють затриманню поверхневого стоку на полях і зниженню його величини зі схилів. Під впливом агротехнічних заходів особливо значне зменшення поверхневого стоку спостерігається у степових районах.