Випромінювання Сонця
Розподіл енергії у спектрі теплового випромінювання Сонця подано на мал. 8.41. Крива 1 відповідає спектру сонячного випромінювання на межі з атмосферою, а крива 2 – на поверхні Землі. Крива 1 близька до спектра абсолютно чорного тіла, її максимум припадає на довжину хвилі На 1 м 2 межі земної атмосфери падає потік випромінювання від Сонця ~1350 Вт. Ця величина зветься сонячною сталою. Біля поверхні Землі потік радіації значно слабкіший і не перевищує 1120 Вт/м 2 у районі екватора. Крива 2 вміщує низку провалів, які відповідають лініям поглинання сонячної радіації у земній атмосфері. Максимум кривої 2 припадає на Інфрачервоне випромінювання Електромагнітне випромінювання у діапазоні довжин хвиль від l = 0.76 мкм до l = 2000 мкм називають інфрачервоним (ІЧ). Цей діапазон умовно розділяють на три області: близьку (l = 0.76–2.5 мкм), середню (l = 2.5–50 мкм) і далеку (l = 50–2000 мкм). Згідно із законом зміщення Віна, границям ІЧ випромінювання відповідають температури в інтервалі 1.5 К ¸ 3800 К. Це означає, що практично всі рідкі і тверді тіла є джерелами ІЧ випромінювання. Лікувальна дія ІЧ випромінювання пов’язана з тепловим ефектом. Найкращий результат отримують при використанні близької області ІЧ випромінювання. ІЧ випромінювання проникає в тіло на глибину ~ 2 см, тому найкраще прогріваються поверхневі шари. При цьому покращуються терморегуляція, кровопостачання та інші життєво важливі процеси.
|
нм, що, згідно із законом Віна, відповідає температурі поверхні Сонця 6100° К.
нм, що відповідає жовто-зеленій частині спектра.
