Випромінювання Сонця

Розподіл енергії у спектрі теплового випромінювання Сонця подано на мал. 8.41. Крива 1 відповідає спектру сонячного випромінювання на межі з атмосферою, а крива 2 – на поверхні Землі. Крива 1 близька до спектра абсолютно чорного тіла, її максимум припадає на довжину хвилі нм, що, згідно із законом Віна, відповідає температурі поверхні Сонця 6100° К.

На 1 м ² межі земної атмосфери падає потік випроміню­вання від Сонця ~1350 Вт. Ця величина зветься сонячною сталою. Біля поверхні Землі потік радіації значно слабкі­ший і не перевищує 1120 Вт/м ² у районі екватора.

Крива 2 вміщує низку провалів, які відповідають лініям поглинання сонячної радіації у земній атмосфері. Максимум кривої 2 припадає на нм, що відповідає жовто-зеленій частині спектра.

Інфрачервоне випромінювання

Електромагнітне випромінювання у діапазоні довжин хвиль від l = 0.76 мкм до l = 2000 мкм називають інфра­чер­во­ним (ІЧ). Цей діапазон умовно розділяють на три області: близьку (l = 0.76–2.5 мкм), середню (l = 2.5–50 мкм) і далеку (l = 50–2000 мкм).

Згідно із законом зміщення Віна, границям ІЧ випро­мі­ню­вання відповідають температури в інтервалі 1.5 К ¸ 3800 К. Це означає, що практично всі рідкі і тверді тіла є джерелами ІЧ випромінювання.

Лікувальна дія ІЧ випромінювання пов’язана з тепло­вим ефектом. Найкращий результат отримують при вико­ристанні близької області ІЧ випромінювання. ІЧ випро­міню­вання проникає в тіло на глибину ~ 2 см, тому найкра­ще прогріваються поверхневі шари. При цьому покращу­ються терморегуляція, кровопостачання та інші життєво важливі процеси.