Лабораторний практикум. 8.8.1. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА “Вивчення мікроскопа та вимірювання мікрооб’єктів”

8.8.1. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА “Вивчення мікроскопа та вимірювання мікрооб’єктів”

Мета роботи: Вивчення мікроскопу та способів роботи з ним. Вимірювання геометричних розмірів мікроскопічних об'єктів.

Прилади та матеріали: мікроскоп біологічний, освіт­лю­вач, об’єкт-мікрометр, дифракційна решітка, мікро­об’єкт.

Контрольні питання для підготовки до
лабораторної роботи

1. Формула лінзи. Збільшення лінзи. Аберації лінз – сферична, хроматична, астигматизм.

2. Центрована оптична система (ЦОС).

3. Оптична система та будова біологічного мікроскопу. Формула збільшення мікроскопу.

4. Межа розрізнення, роздільна здатність, корисне збільшення мікроскопу.

5. Деякі спеціальні засоби мікроскопії: імерсійний мікроскоп, метод темного поля, метод фазового контрасту, мікрофо­то­гра­фія.

 

Додаткова література

1. Ливенцев Н.М. Курс физики. – М.: Высшая школа, 1978. – Ч. 1.

2. Ремизов А.Н. Медицинская и биологическая физика. – М.: Высшая школа, 1996.

Короткі теоретичні відомості

Мікроскоп (від грецького micros – маленький та skopio – дивлюсь) – оптичний пристрій для одержання значно збільшених зображень об’єктів або деталей їх структури. Різні типи мікроскопів застосовують для визначення та дослідження бактерій, органічних клітин, мілких кристалів та інших об’єктів, розміри яких менші за мінімальну роздільну здатність ока (мінімальна роздільна здатність ока Z_min» 0.1 мм). За допомогою мікроскопа визначають форму, розміри та інші характеристики мікрооб’єктів. Мікроскоп дає змогу розрізнювати структури, відстань між елементами котрих має порядок 0.2 мкм.

У біологічному мікроскопі, загальний вигляд якого наведено на мал. 8.53, роз­різ­няють три основні час­тини: механічну, освіт­лю­вальну та оптичну. До ме­ханічної час­ти­ни належить штатив, що складається з основи та тубу­содержака. Об’єкт, що роз­гля­дається, роз­­мі­щують на пред­метному сто­лику (1). Предметний сто­лик має отвір для про­ме­нів, що освітлюють об'єкт. Тубус (2) мікроскопа розта­шо­ваний над отвором пред­метного столика. Нор­маль­на довжина тубуса – 160 мм, в ньому монтується ос­нов­на частина мікроскопа. У ниж­ній частині тубуса розта­шо­ваний револьвер (3), обер­та­ючи який можна вводити в оптичну систему різні об’єк­ти­ви. У верхній частині тубуса розташований окуляр. Зви­чайні об’єктиви мікроскопів ма­ють збільшення від 6.3 до 100, а окуляри – від 7 до 15. Таким чином, загальне збільшення мікроскопа лежить в межах від 44 до 1500. Макрометричний та мікрометричний гвинти (кремал’єри) (4) призначені для переміщення тубуса мікроскопа, за їх допомогою здійснюється наведення на фокус.

Оптична частина, що розташована, як правило, в тубусі мікроскопа, являє собою центровану оптичну систему, яка складається з двох лінз – об’єктива та окуляра. Хід променів в мікроскопі наведено на мал. 8.18.

Освітлювальна частина мікроскопа складається з дзер­ка­ла (5) та конденсора (6), який призначається для кон­центру­вання світлових променів. Об’єкт можна освітлювати за допомогою дзеркала та конденсора як штучним, так і природним джерелами світла.