Дотримання та застосування МД.

Базується на принципі Pacta sunt servanda – договорів потрібно дотримуватись. МД повинні виконуватись неухильно: безвідмовно, не можна відмовлятись в однострон.порядку від виконання МД або проводити зміни МД, не можна укладати МД, які суперечать даному; сумлінно: виконується точно щодо об’єкта, цілей, змісту, строків, якості, місця.

Застосування вкл.слідуючі поняття: Д не мають оберненої сили, територіальну сферу дії(обов’язкові щодо всієї території учасників якщо це не обумовлено в самому Д), конкуренцію МД тобто укладення послідовно декількох договорів – якщо в Д встановлюється, що він обумовлений попереднім чи послідуючим договором або він повинен враховуватись як спільний з таким Д, то переважаючу силу мають положення другого Д.

 

73 Тлумачення міжнародних договорів.

Тлумаченню підлягають як окремі фрази, найменування, терміни так і договір у цілому. Регулює – Конвенція 1969р. Види тлумачення: внутрішньодержавне, автентичне (яке передує договору), міжнародне (м/н органами), логічне, історичне, граматичне, систематичне, звичаєве (засноване на дослідженні звичаєвої поведінки держав у даних умовах), неофіційне. Важливо – розглядають повністю догорів, навіть якщо тлумачать термін.

 

74 Головні положення національного законодавства України про міжнародні договори.

ЗН У “Про м/н договори У” від 22 грудня 1993р. встановлює порядок укладання, виконання і денонсації м/н дог У з метою належного забезпечення націонал інтересів, здійснення цілей, завдань та принципів зовн політики У.+ виконання і їх публікація, реєстрація і зберігання. Ст2 встановлює: міждержавні договори – від імені України (Президент)(політичні, територіальні, мирні; про громадянство, прав людини, військову допомогу); міжурядові – від імені уряду (питання економіки, торгові відносини, науково-технічні); міжвідомчі – від імені міністерств і відомств (яке міністерство – такі питання)

Перелік м/н договорів, що підлягають ратифікуванню: 1 політичні (дружба, взаємодопомога, співпраця); 2 прав і свобод людини і громадянина; 3 громадянство; 4 про участь у м/н союзах чи орг-ціях; 5 про військову допомогу; 6 виконання яких обумовлює зміну чи ухвалення нових законів У.

 

75. Форми вираження згоди на обов’язковість МД.

Відповідно до 11 Віденської конвенції 1969р. згода може бути виражена:

Підписанням Д. Коли в Д немає вказівок про те чи явл-ся підписання або ратифікація кінцевою згодою на обов’язковість Д, слід вважати що таким є піписання. Якщо ж Д підлягає ратифікації чи затвердженню, то підписання не закріплює згоди держ. на обов’язковість для нього цього Д. Якщо ж Д набуває сили з моменту підписання держ-ю то для нього набувають сили всі постановлення цього договору. Підписання може бути кінцевим, некінцевим, умовним.

Обміном документами, що утворюють договір. Згода держав на обов’язковість для них Д, що состоїть з документів, якими обмінюються, виражається шляхом обміну: ці док-ти передбачають, що обмін ними буде мати таку силу або домовленість держ., що такий обмін буде мати таку силу.

Ратифікація договору, його прийняття, затвердження, приєднання, та ін. способи. Ратифікація: в МП – шляхом прийняття ратифікаційних грамот, в внутрішньодержавному – шляхом прийняття національного нормативного акта.

Віденські конвенції на одному рівні з ратифікацією ставлять прийняття та затвердження. Структура рат.грам.: ввідна, основна, заключна частини. Д вступає в силу після обміну рат.грамотами, якщо Д багатостор., то рат.грам. передаються депозитарію. Приєднання до МД- право на приєднання існує незалежно від вступу Д в силу. Вступ в МД є однією з форм приєднання і на практиці є прийняттям всього Д.

 

76 Застереження до міжнародного договору.

Коли учасник м/н договору не згодний з будь-якою частиною договору, яка, однак, не виключає його участі у договорі, він має право виявити свою незгоду шляхом заяви застереження. На будь-якій стадії укладання договору! Недопустимо у 2-хсторон договорі!+ Та за умов зазначення цього у самому договорі. Для заяви застереження іншої згоди учасників не треба. Застереження вважається прийнятим іншими учасниками, якщо протягом 12 місяців вони не висловили заперечень. Держава, яка не погодилась із застереженням – заявити заперечення проти нього. – тоді договір між цьома двома державами НЕ буде діяти; між всіма іншими – буде по всіх положеннях, крім того, стосовно якого винесено застереження. У такому ж порядку застереження може бути зняте!

 

77 Види, порядок утворення та припинення існування міжнародних організацій.

М/н орг-ції – утворені на основі м/н угод постійні м/урядові або неурядові об”єднання з метою вирішення м/н проблем, що передбачені відповідними установчими документами. Види: 1за характером членства: міждержавн і неурядові; 2за колом учасників: універсальні і локальні (регіональні) 3за обсягом повноважень: міждержавні і наддержавні; 4за порядком вступу: відкриті і закриті. Порядок створення: 1прийняття установчого документу(як правило на конференції); 2створення матерільної структури орг-ції та розробка стат документів, процедур і правил, штаб квартира; 3скликання головних органів, що є свідченням початку дії. Припинення існування – шляхом підписання Протоколу про розпуск.

 

78 Головіні ознаки сучасних міжнародних організацій.

1 М/н орг має бути створена на основі м/н права (а не права іншого суб”єкта м/н права) 2створена на основі м/н договору (між державами-членами) 3основна мета – координація зусиль держав в певній галузі; 4 м/н орг-ція має відповідну організаційну структуру – систему органів, штабквартира, наявність головних консультативного органу держав-членів; 5права і обов м/н орг-цій чітко визначені в статутних документах. В межах статуту може діяти на власний розсуд, тоді держави-члени мають лише право контролю.

 

79 Компетенція міжнародних організацій.

Компетенцію м/н орг-цій встановлює їх статутні документи. Ті, що не були передбачені статутом (які виявились необхідними для їхньої роботи) називаються повноваженнями, що маються на увазі (по російські – подразумеваевые полномочия) Загальні 3 функції: регулювання (утворення норм МП, в тому числі для держав-учасниць), контрольна (отримання інфо, огляд політики держав-членів, звіт про виконання договорів+розслідування, м/н інспекції) та оперативна (оперції з пітримання миру(тільки в рамках ООН), операції у сфері технічної та ігшої допомоги)

 

80 Провідна організація сучасного міжнародного права - ООН.

Історія: Ялтинська конференція.як орг-ція для підтримки м/н миру та безпеки. Установчі документи: Статут ООН(19 розділів)і Статут М/н Суду Членство: первісні члени=50 держав + 51 Польща. Сьогодні=185. Органи: поділ на головні і допоміжні органи. Головні: Генеральна Асамблея (делегація з 5 представників; рішення на сесії через засідання і комітети; Робота тільки в межах Статуту ООН) Рада Безпеки (15 членів, 5 з яких постійні-Великобританія, Китай, США, Росія і Франція;дорадчий хар-тер, рішення у сфері підтримання м/н миру і безпеки) Економічна і Соціальна Рада –(54 члена; обговорення екон і соц проблем загальносвітового масштабу; дослідження, доповіді та рекомендації, багато допоміжних органів – узкопроф комісій) Секретаріат ООН – загальні функції через Ген Секретаря) Спеціалізовані установи – МОП, ЮНЕСКО, МАГАТЄ, ФАО, МВФ, МБРР,ВТО,ІКАО.

 

81 Спеціалізовані установи ООН.

1.організації соціального характеру(МОТ, ВООЗ)

2. орг-ції культурного хар-ру (ЮНЕСКО, ВОІВ –Всесвітня Орг-ція Інтелект Власності)

3. орг-ції фінансового хар-ру (МВФ, МБРР)

4. орг-цій с/г хар-ру (ФАУ)

5. орг-цій в області транспорту і зв”язку (Всесвіт Почтов Зв”язок)

6. орг-цій в області метеорології (ВМО)

Спеціалізовані установи ООН (ст. 57 Статуту ООН), ств-ться на основі міжурядових угод і наділяються самост-ми повноваженнями в х-них для них спец. галузях д-сті.

Є 16 СУ ООН:

ü СУ економічного х-ру (м/н торгівля, фінанси, зв'язок і транспорт) – 12 організацій: М/н банк реконструкції і розвитку (МБРР), М/н валятний фонд (МВФ), Продовольча і с/г організація ООН (ФАО)та ін;

ü СУ соціального х-ру: М/н організація праці (МОП) і Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ);

ü СУ культурно-гуманітарного х-ру: ООН з питань освіти. науки і культури (ЮНЕСКО) і Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ);

Осн. ознаки СУ:

1). міжурядовий х-р установчих актів; 2). широка м/н відповідальністьЄ, визначена статутом; 3). здійснення д-сті в соціально-економіч. і гуманітар. галузях; 4). наявність зв'язку з ООН.

2 способи членства в СУ: 1) первинне членство, коли держава (Д.) брала участь у виробленні установчого акта організації і ратифікувала його. 2) коли вступ до орг-ції здійсн.ється шляхом приєднання до її установчого акта (члени, що приєдналися).

Структура СУ: вищий орган, що визначає напрям д-сті орг-ції, і виконавчий комітет, що забезпечує її безперервну д-сть між сесіями вищого органу.

Осн. види д-сті СУ: 1. координація д-сті Д.-членів у соц.-ек-них галузях м/н співробітництва; 2. розробка м/н конвенцій і регламентів з метою створення уніфікованих правил і норм регулювання відповідного м/н співробітництва; 3. надання технічної допомоги Д.-м, що розвиваються; 4. інформаційна д-сть; 5. наукова д-сть.

+ характерні для кожної СУ види д-сті, риси, пов'язані із їх специфікою, цілями і завданнями.

 

82. Компетенція головних органів ООН.

Статут ООН (ст. 7) передбачає головні та допоміжні органи ООН. Допоміжні – можуть засновуватись відп. до Статуту ООН, якщо є потреба. Головні Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і соціальна рада, Рада з опіки, М/н суд і Секретаріат. Центральне місце – Рада Безпеки і Генеральна Асамблея.

Рада Безпеки ООН (РБ ООН). Головна відповідальність за підтримання м/н миру і безпеки, діє від ім. всіх членів ООН, подає на розгляд Генеральної Асамблеї щорічні доповіді і в міру потреби – спеціальні доповіді. Рішення РБ є обов'язк. для виконання усіма членами ООН. РБ складається із 15 членів ООН, є постійні і непостійні члени. 5 постійних членів: Китай, Франція, Росія, Об'єднане Королівство Великоббританії і Північної Ірландії та США. Місця непостійних членів РБ розподіляються за геогр. п-пом. Непостійні члени обираються на 2-річний термін при щорічному переоборанні 5 Д.-в.

Функції і повноваження РБ: а) підтрим-ня м/н миру та безпеки; б) розслідувати будь-яку суперечку, що може призвести до м/н непорозумінь; в) надавати рекомендації щодо підтримання або відновлення м/н миру і безпеки; г) розробляти плани для створення системи регулювання озброєння; д) визначати наявність будь-якої загрози миру, будь-якого порушення миру або акту агресії і дає рекомендації або вирішує, яких заходів слід вжити для підтримання або відновлення м/н миру і безпеки; є) закликає Д. – члени ООН до застосування ек-них санкцій та ін засобів, не пов'язаних із застосуванням збройних сил; е) застосовувати воєнні дії проти агресора та ін.

Генеральна Асамблея (ГА ООН). Склад. з усіх членів ООН, вищий орган ООН. Кожна Д. представлена на її сесіях делегацією, чисельний склад якої не перевищує 5 представників, а сама делегація має 1 голос.На сесіях ГА можуть обговорюватись будь-які питання і справи в межах Статуту ООН. Головна особливість ГА - те, що вона розробляє і затверджує рекомендації Д.-членам і Раді Безпеки ООН, також вправі звертати увагу РБ ООН на ситуації, які можуть загрожувати м/н миру та безпеці. ГА організовує дослідження і надає рекомендації в галузі ек-ній, соц-ній, культури, освіти, ох. зд-я і сприяння здійсненню прав людини й осн. свобод для усіх, незалеж. від раси, статі, мови і релігії. Сприяє м/н співроітництву з прогресивного розвитку МП та його кодифікації. ГА розглядає і затв. бюджет ООН.

АЛЕ коли Рада Безпеки виконує поклавдені на неї функції стосовно будь-якого спору або ситуації, ГА не може давати ніяких рекомендацій щодо цього, якщо Рада Безпеки не подасть відповідного прохання.

Економічна і соціальна рада (ЕКОСОР). Координує ек-ну і гуманітарну д-сть ООН. Відповідальність за викон-ня функцій ЕКОСОР покладається на ГА, д-сть ЕКОСОР зд-є під керівництвом і відповідно до рекомендацій ГА.

Ф-ції ЕКОСОР:

ü орг-ція досліджень і складання доповідей з м/н питань у галузі ек-ній, соц-ній, культури, освіти, охорони зд. тощо;

ü подання рекомендацій з метою заохочення поваги і додержання прав людини й осн. свобод для усіх;

ü підготовка проектів конвенцій з питань, що входять до її компетенції;

ü узгодження д-сті спеціалізованих установ за доп. консультацій їз ними і вироблення відп. рекомендацій для них;

ü скликання м/н конференцій із питань, що входять до її компетенції і т.п.

Рада з опіки. ООН под своим руководством создала м/н систему опеки для управления теми тер-риями, кот-е включены в нее индивидуальными соглашениями, и для наблюдения за этими тер-риями. Эти тер-рии наз. тер-риями под опекой. Сейчас цели сист. опеки были осуществлены в такой что все подопечные тер-рии достигли самоуправления и независимостми. Отныне Совет собирается лишь по мере необходимости. / Тобто Рада з опіки виконала покладену на неї історичну місію сприяння політ., ек-му і соц-му розвиткові підоопічних тер-рій.

М/н суд (МС). Головний суд. орган ООН, що діє на підставі Статуту ООН і Статуту М/н суду, що є невід'ємною частиною Статуту ООН. Кожн. член ООН зобов'язаний виконувати рішення МС в тій справі, в якій він є стороною. Якщо сторона у справі не вик-нає рішення МС, то Рада Безпеки вживає відп. заходи для вик-ня рішення.

МС – постійно діючий орган. Складається з 15 членів, серед яких не може бути двох го-н тієї самої Д. Місцеперебування Суду – м. Гааги (Нідерланди). Осн. ф-ція – розв'язання спорів між державами.

Секретаріат ООН. Він обслуговує головні та ін органи ООН і здійснює керівництво їх програмами. Секретаріат складається з Генерального секретаря та співробітників, які працюють в центр. установах ООН в усьому світі, і займ-ся рішенням питань, пов'язаних з щоденною д-стю ООН.

 

83. Регіональні м/н організації.

Статут ООН зоюов'язує членів ООН забезпечити мирне розв'язання місцевих спорів за доп. регіон. угод або регіон. органів до передавання цих спорів до Ради Безпеки.

Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Результат трансформації НБСЄ. Особливість ОБСЄ як організації – вона заснована не м/н-правовою, а політичною уготою. Цілі: 1) створення сфери заг. безпеки шляхом викор-ня норм і стандартів; 2) забезпечення реалізації усіх зобов'язань НБСЄ; 3) залишатися консультативним форумом; 4) сприяти розвиткові превентивної дипломатії і заохочувати його; 5) сприяти врегулюванню спорів і конфліктів; 6) здійснювати контроль за озброєнням і роззброєнням; 7) сприяти забезпеченню прав людини; 8) розвивати співробітництво в напрямі утвердження ринк. ек-ки. Вищий орган ОБСЄ – Нарада глав Д.-в і урядів країн-членів.

Співдружність Незалежних Держав (СНД). Угода про створення СНД, підписана Росією, Білоруссю й Україною (8.12.91). Цілі СНД: 1. здійснення співробітництва у політ., ек-ній, еколог., гуманітар. та ін сферах; 2. всебіч і збалансований ек-ний і соц. розвиток Д.-членів у межах заг. екон-го простору; 3. забезп. прав і осн. свобод людини; 4. взаємна і правова допомога і співробітництво. СНД – відкрита для приєднання усіх Д.-членів колишнього Союзу ССР, а також для ін Д.-в, що поділяють цілі та п-пи цієї угоди. Виходячи з концепції зовн. політики Укр., можна кваліфікувати СНД, як м/Д-не утворення з координаційними повноваженнями. Вищим органом СНД є Рада глав держав (обговорює і вирішує принципові питання, пов'язані з д-стю Д.-членів у сфері їх заг. інтересів.

 

84. Рішення м/н організацій (МНО).

Прийняття рішення. Фактично – органами МНО: висловлювання волі Д-членів в компетентному органі МНО, відповідно зі статутними умовами та дотриманням процедури.

Формування рішення: 1) ініціювання; 2) включення рішення до порядку денного (між ціми періодами – здійснюється розгляд в комітетах чи комісіях, виноситься резолюція).

Кількість голосів: 1 голос – 1 член, але є виключення.

Прийняття рішення може відбуватися через КВОРУМ (одностайно, кваліфікована чи проста більшість. Також виділяють: відносну одностайність і відносну більшість).

Досить поширено прийняття рішення шляхом консенсусу: голова формує рішення. Якщо нема заперечень, то рішення приймається в цілому.

85. Форми матеріальної відповідальності Д.-в

Форма відповідальності (в-сті) – це стр-ний елемент обсягу в-сті у межах того чи ін. її виду і водначас спосіб, за допю якого Д.-правопорушниця повинна задовольнити вимоги і(або) відшкодувати або вжити заходів, що виходять за її межі, коли йдеться про в-сть за м/н злочини. Матеріальна в-сть: реституція, субституція, репарація (ординарна і надзвичайна).

Реституція (під час збройних конфліктів) – це відшкодування Д.-правопорушеницею заподіяної матер-ї шкоди в натурі. (Приклад, повернення майна, що неправомірно затримується, художніх цінностей і т.д.).

Субституція – заміна неправомірно знищеного або пошкодженого майна, будинків, творів мистецтва і т.д. подібними і рівноцінними предметами.

Репарації – ординарна (застос. при м/н правопорушенні) і надзвичайна (при м/н злочині).

Ординарна - відшкодування Д.-правопоруш-ю матер. шкоди шляхом виплати грош. компенсацій, постачання товарів еквівалентних сумі, що підлягає відшкодуванню.

Надзвичайна – особливі обтяження, що полягають у тимчасовому обмеженні правомочностей Д., що вчинила м/н злочин, розпоряджатися своїми матер. ресурсами.

 

86. Форми нематеріальної відповідальності Д.-в

Форма в-сті (див. пит. №85). Нематер. в-сть часто поділяють на політ-ну і моральну, іноді її наз-ть морал.-політичною. у межах політ. в-сті формами є: ресторація, сатисфакція (ординарна або надзвичайна), обмеження м/н-правової суб'єктності, післявоєнна окупація, демілітарізація, м/н трибунал, репрессалії, реторсії.

Ресторація – відновлення Д.-правопор-ю колишнього стану і ліквідація нею будь-яких несприятливих наслідків.

Сатисфакція – задоволення Д.-правопор-ю явно виражених або таких, що припускаються, нематер. вимог, висунутих потерпілою Д.-ю, які виходять за межі простого відновлення. Ординарна С.– задоволення Д.-правопор-ю правомір. нематер. вимог потерпілої Д. Надзвичайна С. – тимчас. обмеження суверенітету і правозд-ті Д., яка вчинила м/н злочин.

Репрессалії – правомірні примусові дії одніє Д. проти іншої.

Реторсії – примусові дії однієї Д., які направлені проти ін. Д., яка порушила інтереси першої.

 

87. Поняття права зовніш. зносин

П-во зовн. зносин – сукуп-ть МП-норм, що регламент-ть стр-ру, порядок формув-ня та діяльності, функції та юридич. статус тих органів Дер-ви, що представл-ть ії в сфері м/н стосунків і включає: норми про дипломат. предст-ва, н-ми про консул. установи, спец. місії, про предст-цва держав при м/н орган-ціях, про імунітети і привілеї дипломатів і консулів тощо.

Сис-ма права зовн. зносин:

- Право внутрішньодерж. органів зовн. зносин;

-п-во зарубіж. органів зовн. зносин, в т.ч. дипломат. і консул. право;

- п-во спец. місій;

-п-во пост. предст-в держав при м/н орг-ціях;

-п-во дипломат. протоколу.

П-во зовн. зносин –одна з найдавніших галузей МП. З давніх давен існував інститут послів (норми про іх недоторканість); 16-18ст. –активно виник-ть пост. дипломат. пред-цтва в Європі.

Джерела цього п-ва – звичай і дог-р Основні Сучасні Дж-ла:

Віденська конвенція про дипломат. зносини –1961р.

Віден. конвенція про консул. зносини –1963р.

Конвенція про спец. місії –1969р.

Віден. конв-ція про предст-во держ. в їх відн-нах з м/н організаціями універ. хар-ру –1975р.

До джерел п-ва зовн. зноси віднос-тя також двустор. угоди між державами та ін. с-тами МП.

[пр. часто дер-ви уклад-ть між собою консул. конвенції, в яких передб-ся більший обсяг імунітетів та привілей для консул. установ, ніж той, що передб. Конвенцією 1963р. ]

 

88. Органи зовнішніх зносин.

Це органи, що діють на тер-рії держави та за її межами; і представляють країну в її офіц. відносинах з ін. держ-ми та ін. с-тами МП.

Виділяють 2 групи органів ЗЗ- внутрішньодержавні і закордонні

I. Внутрішньодержавні

1) конституційні

- Парл-т – як представн. орган влади виріш. пит. війни та миру, територ. змін; ратифікації м/н дог-рів; видатків на зовн/політ. міроприємства; в багатьох Д-вах Уряд звітує перед Парл-том за свою зовню діял-ть.;

- Глава Дер-ви –вище предст-цво Д. в її м/н від-нах; офіційно признач. на посаду та звільняє з неї голів дипломат. предст-в в ін. Дер-вах і при м/н орг-ціях; Глава Дер., як і голова Уряду і зовніш/політ. відомства, представляє свою Д. з усіх питань зовн. зносин. (ex officio -за посадою –право підпис. м/н дог-рів)

- Уряд; Глава Уряду

2 ) спеціалізовані – органи, діял-ть яких спеціально зосереджена на зовнішніх зносинах. (напр. в Укр- МЗС тощо)

II. Закордонні

1) постійні –диплома. пред-ва Дер-в (посольства і місії), консул. установи; торгові пред-ва; пост. пред-ва дер-в при м/н орг-ціях;

2) тимчасові – мають тимчас. хар-р –спец. місії, що направляються в ін. Д-ви для участи в церемоніях, для ведення переговорів тощо; делегації і групи спостерігачів на м/н конференціях, делегації для участі в роботі сісій м/н орган-ції тощо.