Лікувально-пелагогічні заходи при епілепсії.

Епілепсія – це хронічне психоневрологічне захворювання, яке характеризується схильністю до раптових нападів, що повторюються.

Деталі структури спеціалізованої допомоги кілька варіюють в різних регіонах країни залежно від місцевих потреб і умов. Проте загальні принципи зберігаються. Спеціалізовану медико-педагогічну допомогу дітям з нервовими і нервово-психічними порушеннями умовно можна поділити на три етапи.

Перший етап - спеціалізована допомога дітям раннього віку. Вона характеризується акцентом на медичну допомогу з мінімальною дифференцировкой установ залежно від нозологічної приналежності патології.

Другий етап - спеціалізована допомога дітям дошкільного віку. На цьому етапі все більшу питому вагу набуває педагогічна допомога і відбувається диференціація спеціалізм. установ залежно від нозології.

Третій етап - спеціалізована допомога дітям шкільного віку. На цьому етапі основна увага приділяється педагогічним заходам з максимальною диференціацією установ залежно від нозології, завдань трудової і соціальної адаптації.

У спеціалізованих стаціонарах проводять раннє комплексне відновне лікування, що включає ортопедичний режим, лікувальну гімнастику, масаж, фізіотерапію, медикаментозні препарати, дієтолікування. Все це сприяє своєчасному розвитку вікових рухових, мовних і психічних навичок та попередження затримки психомоторного розвитку і важкої інвалідності.

Після виписки зі стаціонару (залежно від тяжкості ураження і прогнозу) діти надходять або в спеціалізовані будинки дитини, або під спостереження районної дитячої поліклініки. Незалежно від того, чи знаходиться дитина в будинку дитини або в домашніх умовах, йому забезпечують продовження терапії, розпочатої в стаціонарі. У будинку дитини, де хворий перебуває до чотирирічного віку, лікування здійснюють під контролем лікаря-психоневролога чи невропатолога, логопеда, педагога-дефектолога, методиста лікувальної фізкультури.

Під час нападу необхідно: зберігати спокій, не намагатися насильно стримувати судомні рухи; за можливістю укласти людину з нападами на рівну поверхню, підкласти їй під голову що-небудь м'яке, розстебнути комір і звільнити від тісного одягу; не переміщувати людину з того місця, де трапився напад, якщо тільки воно не є небезпечним для життя (гострі кути, вода тощо); повернути голову на бік для запобігання западанню язика і попадання слини в дихальні шляхи, а у випадках виникнення блювоти, обережно повернути на бік усе тіло; ні в якому разі не намагатися розтискати зуби якими-небудь предметами; не робити штучного дихання чи масажу серця; не давати ніяких ліків чи рідини через рот.

Судоми припиняться самі по собі за кілька хвилин. По закінченні нападу потрібно дати людині можливість спокійно отямитися і, у разі потреби, виспатися. Нерідко на завершенні нападу може виникати сплутаність свідомості і слабкість, і має минути якийсь час (зазвичай від 5 до ЗО хвилин), після якого людина самостійно зможе встати. Якщо напади тривають більше 5 хвилин, у хворого утруднене дихання, чи він одержав травму, чи це вагітна жінка, то необхідно викликати "швидку допомогу".

48- 27

49 Спадкові захворювання нервової системи Нервова система – це сукупність анатомічно та функціонально пов’язаних між собою нервових клітин з їх відростками. Центральна нервова система разом із залозами внутрішньої секреції відіграє провідну роль у регуляції функцій організму. Вона несе відповідальність за узгоджену роботу всіх органів і систем людського організму. Вона об’єднує головний, спинний мозок і периферичну нервову систему. Завдяки нервовим закінченням підтримується чутливість тіла і його рухова активність. Завдяки вегетативній нервовій системі інвертується серцево-судинна система і пр. органи. Порушення функцій нервової системи впливають на продуктивність функцій внутрішніх органів і систем..

Хвороби вроджені -захворювання та вади розвитку, присутні в явній або прихованій формі вже при народженні дитини. Частина вроджених хвороб, успадковуються. Причинами інших уроджених хвороб стають захворювання матері або вживання нею під час вагітності алкоголю, деяких лікарських препаратів вплив на плід іонізуючого ви промін., збудників інфекцій тощо.

Спадкові захворювання нервової системи можуть бути хромосомними (клітинними) і геномних. Найвідоміше і поширене хромосомні захворювання нервової системи — це хвороба Дауна. Характерними ознаками цього захворювання є порушення з боку ендокринної системи та опорно-рухового апарату і слабоумство.А також Синдром Лея- це спадкове захворювання, що виникає внаслідок мутацій в мітохондріальному геномі. Вперше проявляється у віці 1-2 років.Характерні прояви синдрому:• Атаксія • Атрофія зорових нервів • Затримка і регрес психомоторного розвитку • М’язова гіпотонія • Офтальмоплегія Паралічі• Парези, атрофія • Підвищення сухожильних рефлексів Респіраторні аномалії

Синдром Туретта — це розлад ЦНС, для якого х-не поєднання тікообразних сіпання м’язів шиї, обличчя, плечового пояса, мимовільних рухів мови, покашлювань, в деяких випадках, мимовільних нав’язливих повторень слів чи звуків. Зазвичай прояви захворювання починаються 5-6-річному віці, з того, що дитина починає видавати звуки, які не може контролювати або здійснювати безконтрольні рухи. Почавшись у дитинстві, хвороба може тривати протягом усього життя, з часом відбувається деяке згладжування симптомів.