Методи дослідження НС в умовах допоміжної і спеціальної школи.

Для визначення загальних та окремих властивостей нервової системи існує багато методів. Однак більшість із них є досить складними, вимагають застосування відповідної апаратури, а тому в умовах виробництва доцільно використовувати спрощені методики.

1. Визначення сили нервової системи на основі показника часу реакції на подразник.

2. Вивчення стану нервової системи за допомогою буквених тестів.

Найбільш поширеними буквеними тестами є таблиці Анфімова, Коновалова та Іванова-Смоленського

3. Вивчення стану нервової системи на основі дослідження змін, що відбуваються в аналізаторних апаратах.

Найбільш поширеними для вивчення зорового аналізатора є методика визначення стійкості ясного бачення та методика визначення критичної частоти злиття мигтінь.

4. Вивчення властивостей нервової системи за показником «збудження—гальмування».

5. Вивчення властивостей нервової системи за допомогою методики «теппінг-тест».

 

11. Х-ка окремих видів розладів рухів (парези, паралічі, гіперкінези, тремор)

Пірамідна система - система низхідних (еферентних) нейронів, тіла яких розташовані у корі великого мозку (у передцентральній звивині), а нервові волокна (аксони) зв’язують їх з руховими ядрами черепних нервів і клітинами передніх рогів спинного мозку

Функція пірамідної системи - забезпечення здійснення довільних рухів. Порушення функції пірамідної системи спостерігається при багатьох патологічних процесах.

При ушкодженні корково-м’язового (пірамідного) шляху, який складається з двох нейронів (центрального та периферичного), на будь-якому рівні від кори великого мозку до м’язів, порушуються довільні рухи. Повна відсутність довільних рухів називається паралічем (плегією). Часткове порушення рухів (зменшення їх обсягу, зниження сили м’язів) називається парезом.

Залежно від поширеності паралічів (парезів) розрізнюють моноплегію(монопарез) – порушення рухів у одній кінцівці, параплегію (парапарез) – у двох руках або у двох ногах, геміплегію (геміпарез) – в одній половині тіла, триплегію (трипарез) – у трьох кінцівках, тетраплегію (тетрапарез) – у чотирьох кінцівках. Залежно від ураження центрального або периферичного нейрона розрізнюють центральні та периферичні паралічі (парези).

Периферичні паралічі, що виникають при ушкодженні передніх рогів спинного мозку, корінців, сплетінь та периферичних нервів, характеризуються розвитком атрофії м’язів внаслідок втрати впливу центральної нервової системи на їхню трофіку.

При центральних паралічах, які виникають при ушкодженні пірамідних шляхів на будь-якому рівні, атрофія м’язів не розвивається, тому що зв'язок їх з центральною нервовою системою зберігається.

Гіперкінези – це патологічні, раптові, мимовільні насильницькі рухи в різних групах м'язів. Гіперкінези можуть бути різними. Частіше зустрічаються хоретичний гіперкінез, атетоз, торзіонний спазм, міоклонії, тремор, тик.

Хорея – це гіперкінези, який характеризується різноманітними по силі і локалізації скороченнями м’язів-синергістів і відмічається частіше у дітей. Насильні рухи носять кидковий характер, виникають неритмічно і нестереотипно. Заздалегідь неможливо передбачити, коли і де настане черговий рух. Хореїчний гіперкінези нагадує цілеспрямовані рухи: хворий мимовільно вимахує руками, погладжує або б’є себе по будь-якій частині тіла, робить гримаси, повертає або нахиляє голову, згинає ті розгинає ногу тощо. Тонус м’язів знижений, у суглобах спостерігається перерозгинання, обсяг пасивних рухів у них збільшений.

Атетоз – хробакоподібні безперервні скорочення пальців рук і стоп.

Торсійний спазм або дистонія – обертальні штопороподібні рухи, які охоплюють голову, шию, тулуб, ноги.

Міоклонія – швидкі скорочення будь-якої певної групи м’язів.

Тремор – ритмічний гіперкінез у вигляді тремтіння рук, ніг, голови, який посилюється, на відміну від тремору при паркінсонізмі, під впливом емоцій і довільних рухів.

Тик – насильні скорочення мімічних м’язів обличчя (звичайно одноманітні), які складають враження спеціальних (змикання повік, насуплення брів тощо).

Насильні рухи мають схожість з деякими нав’язливими рухами при психічних захворюваннях, однак останні, на відміну від гіперкінезів, можуть бути активно, свідомо загальмовані хворим.

 

12. Кліщовий енцефаліт. Збудник – РНК-вмісний арбовірус. Інкубаційний період 3-21 день. Початок гострий, температура 38-39 триває протягом дня, головний біль, гіперестезія шкіри, міальгія, сонливість.У випадку менінгеальної форми різко зростає головний біль, з’являються менінгеальні симптоми.При менінгоенцефалітній формі, крім гарячки та інтоксикації. Менінгеальних симптомів – порушення свідомості, судоми, парези черепних нервів, спастичні парези кінцівок, гіперкінези, атаксія, бульбарні порушення. Потім – остаточні явища, хронічний прогресуючий перебіг хвороби. – в’ялі паралічі з атрофією м’язів, переважно шиї, плечового поясу і верхніх кінцівок.Залишкові явища. Гострий період рідко закінчується без ускладнень, частіше спостерігаються глибокі зміни у психіці, неврологічному й фізичному стані хворого.Для хронічної стадії захворювання характерні мало- рухливість, скутість. Хворий пересувається, як заведена лялька, автомат. Корпус нахилений трохи вперед, руки притиснуті до тулуба. Пересувається дрібними кроками, паралельних рухів рук і ніг не здійснює. Обличчя маскоподібне, немає міміки, рот напіввідкритий, виділяється слина. Голос захриплий, монотонний.У психічній сфері спостерігається уповільнення всіх психічних процесів — хворі повільно думають, нездатні довго зосереджувати увагу, позбавлені активності, їхні емоції й почуття збіднюються, переважають примітивні потяги до їжі, сну. Хворі дуже настирливі, докучливі.Якщо після перенесеного енцефаліту в хворого залишаються глибокі зміни — загальна фізична і психічна скутість, хворі визнаються неосудними і підлягають лікуванню.

 

13. Сутність філогенезу і онтогенезу нервової системи Філогенез - це процес історичного розвитку виду. Філогенез нервової системи - історія. Формування та вдосконалення її структур. Філогенез нервової системи в коротких рисах зводиться до наступного. У найпростіших одноклітинних організмів (амеба) нервової системи ще немає, а зв'язок з навколишнім середовищем здійснюється за допомогою рідин, що знаходяться всередині і поза організмом, - гуморальна (humor - рідина), до нервова, форма регуляції. Надалі, коли виникає нервова система, з'являється і інша форма регулювання - нервова. У міру розвитку нервової системи нервова регуляція все більше підкоряє собі гуморальну, так що утворюється єдина нейрогуморальна регуляція при провідній ролі нервової системи. В онтогенезі нервова система розвивається з ектодерми, в якій спочатку виділяється нервова пластинка, в ній з'являються нервові валики, які змикаючись, формують нервову трубку.У краніальному кінці нервової трубки спочатку з'являються 3 мозкових міхура, а потім шляхом ділення 2-х з них - 5 мозкових міхурів. З цих 5-ти мозкових міхурів в подальшому формується 5 відділів головного мозку.З каудального кінця нервової трубки розвивається спинний мозок, який спочатку ембріогенезу відповідає довжині хребетного каналу, а потім займає лише частину його, так як зростає повільніше хребетного стовп.