Будова, функція і патологія заднього мозку

Довгастий мозок як складова заднього мозку є продовженням спинного мозку та має подібну будову та функції. Це еволюційно найдавніша частина головного мозку. У ядрах сірої речовини довгастого мозку зосереджені життєво важливі нервові центри дихання (вдих-видих), травлення (слиновиділення, секреторна діяльність травних залоз, жування, ковтання), а також нервові центри захисних рефлексів (мигання, кашлю, блювання, чхання). У ньому містяться ядра блукаючого нерва, які іннервують серце та інші внутрішні органи. Через довгастий мозок проходять нервові шляхи від спинного мозку до мозочка і середнього мозку, а від них - до інших відділів головного мозку.

Міст є продовженням довгастого мозку і з'єднує між собою спинний, довгастий, середній і проміжний. Через нього проходять висхідні і низхідні нервові шляхи. У білій речовині мосту є ядра, від яких беруть початок п'ята-восьма пари черепно-мозкових нервів. Тут є центри, що контролюють міміку та жування.

Мозочок як складова заднього мозку розташований безпосередньо над довгастим мозком. Він складається з двох півкуль, сполучених черв'яком. Поверхня мозочка вкрита сірою речовиною, в товщі півкуль і черв'яка міститься біла речовина, в якій є скупчення сірої речовини. Мозочок зв'язаний провідними шляхами (чутливими і руховими) зі спинним, довгастим і середнім мозком, а через міст - з корою великого мозку. Він відіграє важливу роль у регулюванні рівноваги тіла, координації рухів (робить їх точними) і підтримуванні тонусу м'язів. Якщо нормальне функціонування мозочка порушується, людина втрачає здатність до точних, узгоджених рухів, зберігання рівноваги тіла.

Середній мозок розташований між мостом і проміжним мозком. Через нього вгору і вниз проходять нервові шляхи, які передають імпульси до проміжного і кінцевого мозку та від них. У середньому мозку міститься низка важливих нервових центрів, зокрема первинні центри зору, слуху, м'язового тонусу тощо. Середній мозок є одним з основних центрів регуляції рухів і напруження скелетних м'язів, переважно тих, які протидіють силі гравітації (розгиначі ніг, м'язи спини).

Довгастий мозок, міст і середній мозок утворюють стовбур головного мозку.

19. Рухові розлади центрального і периферичного характеру (парези і паралічі). Клінічна картина.

Повна відсутність довільних рухів називається паралічем. Часткове порушення рухів – зменшення їх обсягу, зниження сили м’язів – називається парезом. Залежно від ураження центрального або периферичного нейрона розрізнюють центральні та периферичні паралічі (парези).

Периферичні паралічі характеризуються розвитком атрофії м’язів внаслідок втрати впливу центральної нервової системи на їхню трофіку. Поряд з цим на тій же кінцівці, у якій порушені рухи та відмічається атрофія м’язів, знижуються або повністю зникають рефлекси (арефлексія). Через зниження м’язового тонусу паралізовані м’язи не чинять ніякого опору при пасивних рухах (гіпотонія, атонія м’язів). Такі периферичні паралічі називають в’ялими.

При центральних паралічах - атрофія м’язів не розвивається, тому що зв'язок їх з центральною нервовою системою зберігається. Через відсутність гальмівного впливу кори великого мозку на рефлекторні механізми спинного мозку патологічно підвищуються глибокі рефлекси, розширюються їхні рефлексогенні зони. Шкірні рефлекси зникають. Часто відмічаються патологічні синкінезії – мимовільно виникаючі співдружні рухи.

Клінічна картина центрального паралічу: надкісничні та сухожильні рефлекси підвищені, знижені або втрачені шкірні рефлекси, підвищений тонус м’язів, присутні клонуси, співдружні рухи, патологічні рефлекси.

Клінічна картина периферичного паралічу: атрофія м’язів, знижені або втрачені надкісничні, сухожильні і шкірні рефлекси, знижений тонус м’язів і є реакція переродження. Залежно від рівня ураження пірамідних шляхів проявлення центрального паралічу різні.