Вуглеводна поживність кормів
Вуглеводи є головною складовою частиною сухої речовини рослинних кормів. Органічна речовина кормів рослинного походження на 60–80 % представлена вуглеводами. Оскільки основною складовою частиною раціону с.-г. тварин є рослинні корми, то значення вуглеводів у забезпеченні організму поживними речовинами є першочерговим. Вуглеводи необхідні тварині як джерело енергії, хоча енергія може надходити до організму і за рахунок інших поживних речовин (протеїну, жиру), але це пряме призначання вуглеводів. У зв'язку з тим, що всі процеси в організмі відбуваються з використанням енергії, то вуглеводи тісно пов'язані з енергетичним, білковим, ліпідним, мінеральним та ін. обмінами. Перетравність та використання поживних речовин кормів (особливо у жуйних) у значній мірі залежить від рівня та якісних показників вуглеводів. У організмі тварин вони є резервною речовиною (близько 2 % глікогену). Поряд з іншими речовинами вуглеводи (структурні) виконують специфічні функції у реакціях переамінування. Вони є структурними елементами при утворенні амінокислот. Вуглеводи являють собою групу різноманітних сполук, які відрізняються за своїми фізичними та хімічними властивостями. Елементарний склад вуглеводів – вуглець, водень та кисень, загальна їх формула Сn(Н2О)n. За хімічним складом вуглеводи розподіляють на моносахариди (глюкоза, фруктоза, галактоза, манноза, арабіноза, ксилоза, рибоза та ін.); дисахариди (сахароза, мальтоза, лактоза та ін.); полісахариди (крохмаль, целюлоза, декстрини, глікоген, інулін, геміцелюлоза, пектинові речовини та інші). У зоотехнії вуглеводи кормів прийнято ділити на дві групи – сиру клітковину та безазотисті екстрактивні речовини (БЕР). До складу сирої клітковини входить целюлоза (власне клітковина), частина геміцелюлоз, інкрустуючі речовини (лігнін, кутін, суберін). Целюлоза утворює основу оболонокрослинних клітин. Із розвитком рослин целюлоза пронизується інкрустуючими речовинами і стінки клітин дерев'яніють. Геміцелюлоза складається із пентозних та гексозних цукрів, які є резервними поживними речовинами у оболонках рослинних клітин. Значення сирої клітковини у годівлі тварин: 1) вона є енергетичним матеріалом для жуйних та коней; 2) клітковина є фактором, що нормалізує процес травлення. Вона безпосередньо впливає на формування кормової грудки, швидкість її проходження по травному каналу, інтенсивність виділення травних соків та їх активність. Недостатня кількість клітковини у раціонах тварин і особливо жуйних призводить до розладу травлення, зниження перетравності та використання поживних речовин. Надлишок клітковини знижує споживання корму, перетравність целюлози і інших поживних речовин, а також їх використання, погіршує продуктивність тварин та підвищує витрати на виробництво продукції. Рівень клітковини контролюють у раціонах всіх видів тварин. До БЕР відносять цукри, крохмаль, частину геміцелюлоз, органічні кислоти та інші речовини. Важливе значення для годівлі тварин мають цукри та крохмаль. Крохмаль є резервним матеріалом рослин і міститься в значних кількостях у зерні, плодах, бульбах. Цукри представлені в основному глюкозою, фруктозою, сахарозою. Вони є енергетичною речовиною для тварини, а також джерелом енергії для мікроорганізмів, які заселяють травні органи. У жуйних цукри суттєво впливають на розвиток мікрофлори, а через неї на рівень травлення у рубці – перетравність клітковини та інших поживних речовин. У зв'язку з особливостями травлення, рівень цукрів нормують лише у раціонах жуйних. Недостатня кількість цукрів знижує кількісний склад мікрофлори та її активність, що погіршує перетравність і використання поживних речовин. Надлишок цукрів призводить до зміни рН у рубці за рахунок їх швидкого збродження і накопичення кислот, порушення процесів травлення, захворювання на ацидоз. Оцінку вуглеводної поживності кормів проводять: 1) за вмістом вуглеводів в одиниці корму (г в 1 кг або у відсотках); 2) за вмістом вуглеводів в 1 кг сухої речовини; 3) за співвідношенням вуглеводів між собою або до інших поживних речовин. Прийнято визначити цукро-протеїнове та крохмальо-цукрове відношення. Цукро-проеїнове відношення – це відношення кількості цукру у кормі чи раціоні до кількості перетравного протеїну. У раціонах великої рогатої худоби цукро-протеїнове відношення має бути у межах 0,8–1,2: 1, а відношення крохмальо-цукрове – 1,5: 1.
Контрольні запитання 1. Яке значення вуглеводів? 2. На які групи діляться вуглеводи? 3. Що входить до складу сирої клітковини та яке її значення? 4. Що входить до складу БЕР? 5. Чому рівень цукрів нормують лише для жуйних? 6. За якими показниками оцінюють вуглеводну поживність кормів?
|
