Протеїнова поживність кормів

Енергетична оцінка кормів є одним із основних показників поживності. Однак, визначити поживність корму (раціону) за якимось одним показником неможливо.

Наукові дослідження та практика ведення тваринництва показують, що забезпечення тварин енергією не вирішує завдань, пов'язаних з підвищенням продуктивності. Без врахування надходження до організму інших незамінних факторів живлення неможливе збільшення виробництва продуктів тваринництва.

Найбільш ефективне використання енергії для формування продукції має місце тільки при забезпеченні тварин, як в самій енергії, так і в протеїні, мінеральних речовинах, вітамінах. Тому, поряд з енергетичною (загальною) поживністю, слід проводити оцінку кормів за протеїновою або амінокислотною поживністю.

Однією з найбільш важливих складових частин корму є «сирий протеїн». До нього відносять всі азотисті речовини корму, а саме білки та аміди.

Тварини потребують систематичного надходження протеїну з кормом, так як у організмі іде постійний розпад білків тіла і в разі повного його виключення із раціону організм гине.

Білки є складними органічними сполуками і виконують наступні функції у організмі:

1) структурну – вони є складовою частиною всіх клітин, тканин та продукції тварин;

2) каталітичну – майже всі білки діють як ферменти, або є складови­ми ферментів;

3) скорочувальну – білки трансформують біологічну енергію, сконцентровану у аденозинтрифосфорній кислоті, в механічну;

4) захисну – вони є складовими імунних тіл;

5) відтворювальну – вони входять до складу статевих гормонів, клітин;

6) транспортну – перенесення кисню до тканин, видалення продуктів життєдіяльності з організму;

7) регуляторну – вони регулюють процеси енергетичного, білкового, мінерального та інших обмінів, кислотно-лужну рівновагу, осмотичний тиск та ін.

Отже, практично всі процеси в організмі пов'язані з функцією білків. Тому, недостатня кількість білка (протеїну) в організмі спричиняє зменшення перетравленості та засвоєння поживних речовин кормів, знижує рівень обмінних процесів, що негативно впливає на продуктивність, відтворювальну здатність, захисні функції організму, призводить до підвищення витрат корму та зростання собівартості одиниці продукції. Надлишок білка в раціоні також не є бажаним. При цьому порушується співвідношення поживних речовин, знижується їх перетравність та використання азотистих речовин за прямим призначенням (синтез білків тіла та продукції). Іде накопичення в організмі недоокиснених азотистих сполук, спостерігаються токсикози, порушення обмінних процесів, розлади травлення, що призводить до деп­ресії росту, зниження продуктивності. Різні види тварини та їх вікові групи по різному реагують на надлишок або недостачу білка.

Білки є складними органічними сполуками з високою молекулярною масою. До їх складу входить вуглець (біля 52 %), кисень (23 %), азот (16 %), водень (7 %), сірка (2 %) та інші елементи (фосфор, залізо). Загальною властивістю білків є те, що вони складаються з амінокислот. В даний час виділено і описано більше 80 амінокислот, з яких близько 30 вивчено досить ретельно. Амінокислоти входять до складу білків у різних кількостях та співвідношеннях, що забезпечує різноманітні властивості білків. Значення окремих амінокислот в обміні не однакове.

Встановлено, що тварини здатні синтезувати деякі амінокислоти із поживних речовин корму (структурні вуглеводи, оцтова, пропіонова кислота та інших амінокислот). Такі амінокислоти називають замінними. До них належать гліцин, цистин, серин, аланін, пролін, оксіпролін, аспарагінову, глутамінову та інші. Амінокислоти, яких тварина не може синтезувати, або швидкість їх синтезу є недостатньою для забезпечення потреби в них, називають незамінними. До незамінних відносять лізин, метіонін, триптофан, валін, гістідін, фінілаланін, лейцин, ізолейцин, треонін, аргінін. Ці амінокислоти обов'язково повинні надходити з кормом.

Незамінність амінокислот пов'язана з видом, віком та фізіологічним станом тварин. Молоді тварини найбільш вимогливі до амінокислотного складу кормів. У них здатність до переамінування обмежена.

Із незамінних амінокислот виділяють лізин, метіонін та триптофан, які називають критичними. Це амінокислоти, яких частіше всього не вистачає у раціонах тварин при використанні традиційних кормів. За ними перш за все нормують раціони моногастричних тварин.

Лізин є першою лімітуючою амінокислотою і займає особливе місце в живленні тварин. Він входить до складу всіх білків і на відміну від інших амінокислот, не бере участі в реакціях переамінування. Дезамінування лізину є незворотнім. В той же час лізин виступає як каталізатор у реакціях дезамінування та переамінування і цим самим впливає на синтез замінних амінокислот, а відповідно і на білковий обмін. Лізин спричиняє суттєвий вплив на енергетичний, жировий та мінеральний обмін, сприяє засвоєнню кальцію та фосфору. Він визначає активність ряду ферментів, і через них регулює окислювально-відновні реакції в організмі, впливає на кровотворну функцію кісткового мозку та стан нервової системи.

Метіонін містить сірку, і в процесах обміну може частково замінятись цистином. Він є структурним матеріалом для побудови білків, активує окислювально-відновні процеси в організмі, впливає на обмін жирів, а через них на використання жиророзчинних вітамінів. Метіоніну властива ліпотропна дія, завдяки якій запобігається накопичення жиру в печінці та попереджується її жирове переродження. Ця амінокислота бере участь у знешкодженні шкідливих та отруйних речовин у печінці.

Триптофан – структурний елемент білків та попередник багатьох біологічно активних речовин (в т.ч. і вітаміну В₅).

Ретельне балансування раціонів за критичними амінокислотами є необхідною умовою підтримання доброго стану здоров'я та відтворювальних функцій, а також високої продуктивності.

Враховуючи важливість критичних амінокислот, їх виробляють шляхом мікробіологічного та хімічного синтезу. Амінокислоти, отримані хімічним методом, часто складаються з двох оптичних ізомерів – форми L та D. Форма Dвсіх амінокислот за винятком метіоніну неактивна і, потрапивши до організму, руйнується.

У препаратах хімічного синтезу кількість лізину та метіоніну становить 90–97 %, триптофану – близько 70 %. Шляхом мікробіологічного синтезу отримують кормові препарати (частіше лізину). Кормовий концентрат лізину (ККЛ) містить 10–15 % амінокислоти, ліпрот (виробництва Трипільського біохімічного заводу) – 9–30 %. Ті білки, які не містять зовсім, або ж містять недостатню кількість амінокислот, необхідних для синтезу тваринного білка, називають неповноцінними. Чим більше за своїм амінокислотним складом білок корму схожий до білка тіла тварини або її продукції, тим вища його поживна цінність. Рівень амінокислотного живлення є фактором, що забезпечує на необхідному рівні білковий обмін, який прямо пов'язаний із продуктивністю.

До складу сирого протеїну, поряд із білком, входять азотисті речовини небілкового характеру, які називаються амідами. До амідів відносять вільні амінокислоти, аміди кислот, азотомісткі глюкозиди, нітрати, нітрити, амонійні солі. Аміди є продуктами незавершеного синтезу білків з неорганічних речовин, або ж продуктами його розпаду під дією ферментів, що містяться у кормі, чи ферментів, які виробляються мікроорганізмами.

Кількість азотистих речовин у ґрунті впливає на рівень амідів у кормах. При збільшенні внесення азотистих мінеральних добрив, збільшується кількість амідів, а в їх складі таких небажаних речовин, як нітрати. Це речовини, що містять нітрогрупу (NО₂) біля атома вуглецю.

Встановлено, що рослини мають здатність накопичувати нітрати з послідуючим використанням для синтезу білка, а їх кількість у зеленій масі залежить не тільки від наявності азоту у ґрунті, а й від умов вегетації (температура, вологість, світло).

Надлишок нітратів у раціонах тварин (понад 0,5 % від сухої маси раціону) може призводити до отруєння. У травному каналі нітрати під дією ферменту нітратредуктази перетворюються у нітрити, які всмоктавшись у кров, окислюють гемоглобін до метгемоглобіну. Метгемоглобін не здатний транспортувати кисень і при накопиченні його до 60–70 % від всього гемоглобіну, тварина гине. У зв'язку з тим, що аміди в більшості кормів майже на 70 % представлені амінокислотами, які за фізіологічною дією близькі до білків, то забезпеченість тварин в азотистих речовинах визначають не за білком, а за протеїном (сирим або перетравним).

Тваринний організм із азотистих речовин корму отримує амінокисло­ти необхідні для побудови білків тіла та продукції. При оптимальній годівлі близько 98 % азотистих речовин, що надходять із травного каналу у кров та лімфу (після перетравлення) представлені вільними амінокислотами. Тому під протеїновою поживністю слід розуміти властивість корму забезпечувати потребу тварин у амінокислотах.

Оцінку протеїнової поживності кормів проводять:

1) за кількістю протеїну (сирого чи перетравного) в одиниці корму (г у кг, чи відсотках);

2) за кількістю протеїну (частіше перетравного) у розрахунку на 1 кг сухої речовини або на 1 кормову одиницю;

3) за протеїновим або енерго-протеїновим (для птиці) відношенням;

4) за біологічною повноцінністю протеїну.

Біологічна повноцінність показує відсоток засвоєного протеїну від перетравного і розраховується за формулою:

 

 

Забезпечення тварин необхідною кількістю та високоякісного протеїну є важливою передумовою підвищення їх продуктивності. У багатьох господарствах нашої країни має місце дефіцит протеїну, що є стримуючим фактором збільшення виробництва та зниження собівартості продукції тваринництва.

Основними шляхами вирішення проблеми кормового протеїну є наступні:

1) збільшення виробництва протеїну на кормових угіддях, шляхом розширення посівів культур, багатих на протеїн, та підвищення їх врожайності (до таких культур відносяться багаторічні бобові трави: люцерна, конюшина, еспарцет; однорічні – соя, горох, люпин, боби та інші);

2) ефективне використання переважно для моногастричних тварин відходів переробки тваринницької продукції;

3) використання у годівлі моногастричних тварин синтетичних амінокислот (лізину, метіоніну, триптофану) для балансування раціонів за амінокислотним складом;

4) введення до раціонів жуйних синтетичних азотистих речовин (сечовини, біурету, амонійних солей) для забезпечення їх потреби у протеїні;

5) збалансування раціонів за енергією, яка спричиняє зберігаючу дію на протеїн, а також за мінеральними речовинами та вітамінами, які покращують використання азотистих речовин;

6) проведення такої підготовки кормів до згодовування, яка б забезпечувала високу доступність амінокислот, а відповідно, ефективніше їх використання.

 

Контрольні запитання

1. Що таке «сирий протеїн»?

2. Що входить до складу сирого протеїну?

3. Які функції білків у організмі тварин?

4. Як впливає нестача або надлишок білків на тваринний організм?

5. Що входить до складу білків?

6. Класифікація амінокислот.

7. Які амінокислоти відносять до критичних і чому; яке їх значення?

8. Що таке аміди, та їх склад?

9. За якими показниками оцінюють протеїнову поживність кормів?

10. Що таке біологічна повноцінність протеїну, від чого вона залежить і як визначається?

11. Які основні шляхи вирішення проблеми кормового протеїну?