Характеристика предприятий объекта проектирования
Починаючи від 2-ї половини XV ст. в Україні, яка входила до складу Великого Князівства Литовського та Речі Посполитої, складаються передумови ренесансно-гуманістичної філософської та громадсько-політичної думки. Насамперед це була поява значної кількості економічно незалежних міст із магдебурзьким правом, які ставали не лише торгівельними й ремісничими центрами, але й центрами політичного й культурного життя. Ідеї ренесансного гуманізму виникали й розвивалися в Україні на ґрунті двох різних традицій: західноєвропейської та русько-візантійської. На думку Володимира Литвинова, дослідника епохи Відродження на українських землях, до українських гуманістів XV-XVI ст. передусім належали ті, хто сам усвідомлював себе українцем («рутенцем») і наголошував на цьому. Конфесійні чи мовні ознаки при цьому не мали суттєвого значення. Водночас багато з українських гуманістів того періоду належали до кола діячів інших культур, насамперед, польської. Найвизначнішими гуманістами другої половини XV - початку XVII ст., що поширювали нові ідеї на українських теренах, були такі діячі як: Григорій Саноцький (Гжегош із Санока) (1406-1477), Юрій Дрогобич (Котермак) (бл. 1450-1494), Павло Кросненський (Русин із Кросна) (бл. 1470-1517), Лукаш із Нового Міста (пом. бл. 1542),Станіслав Оріховський-Роксолан (1513-1566), Йосип Верещинський (1532–1598), Себастьян Кленович (бл. 1545-1602), Шимон Шимонович (Симон Симонід) (1558-1629), Симон Пекалід (Пенкальський) (бл. 1567 - після 1601),Іван Домбровський (кінець XVI - поч. XVII ст.), Лаврентій Зизаній Тустановський (пом. після 1634), Стефан Зизаній(пом. до 1621), Дем'ян Наливайко (пом. 1627), Мелетій Смотрицький (бл. 1577-1633), Кирило Транквіліон-Ставровецький (пом. 1646), Хома Євлевич (поч. XVII ст.), Йов Борецький (пом. 1631), Касіян Сакович (бл. 1578-1647). Майже всі вони після здобуття вищої освіти у західноєвропейських навчальних закладах повернулися на українські землі й провадили гуманістичну діяльність передусім у так званому Руському воєводстві. Головними центрами поширення гуманістичний ідей у цей час були Київ, Львів, Острог, Перемишль, Замостя. За свідченням Дмитра Антоновича, гуманістичний рух на українських землях був тісно пов'язаний з друкарською справою: Школа і друкарня стали головною зброєю у відпорній боротьбі за українську національність, яку вів український гуманізм у другій половині XVI століття. Найвагоміший внесок українських гуманістів складають їхні здобутки у галузі історіософської, суспільно-політичної та етичної проблематики. Українські гуманісти розвивали й поширювали комплекс ідей, які називають сьогодні ідеями громадянського гуманізму: національна самосвідомість, патріотизм, громадянське служіння, справедливість, політичні свободи. Популяризація цих ідей створила духовне підґрунтя для майбутньої національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Дмитро Антонович у лекціях про українську культуру висловив думку про те, що український гуманізм був ближчим до німецького гуманізму, аніж до емансипованого від церкви італійського ренесансного гуманізму. Спільною рисою з німецьким гуманізмом, на думку Антоновича, було те, що у обох випадках це був рух пробудження національної ідентичності.
Содержание. Введение……………………………………………………………………………4 Характеристика предприятий объекта проектирования 1.1 Основные данные об условиях эксплуатации………………………………..6 1.2 Характеристика объекта проектирования……………………………………6 2. Расчётно-технологическая часть 2.1. Выбор и корректировка исходных нормативов периодичности ТО и пробега до КР………………………………………………………………………………...8 2.2. Выбор и корректировка исходных нормативов продолжительности простоя в ТО и ТР …………………………………………………………………………...9 2.3. Определение коэффициента технической готовности…………………….10 2.4. Определение коэффициента использования автомобилей………………..10 2.5. Определение суммарного годового пробега автомобилей………………..10 2.6. Определение годовой программы по ТО и диагностике автомобилей…...11 2.7. Расчёт сменной программы по видам ТО и диагностике………………….11 2.8. Определение трудоёмкости технических воздействий …………………...13 2.9. Определение общей готовой трудоемкости технических воздействий…..15 2.10. Определение количества ремонтных рабочих на объекте проектирования ……………………………………………………………………………………...18
|
