Гідроксиди

Гідроксиди – це продукти взаємодії оксидів з водою, незалежно від того прямим чи непрямим способом вони одержані.

Гідроксиди металів називаються основами.

Номенклатура: спочатку називають елемент, потім додають слово гідроксид. У разі змінної валентності елемента вказується її значення. Наприклад:

NаОН − натрій гідроксид Nа−ОН

Са(ОН)₂ − кальцій гідроксид Са

Fe(OH)₃ − ферум (ІІІ) гідроксид

Fe −

Електролітичні властивості:всі гідроксиди типових металів є сильними електролітами. Амоній гідроксид NН₄ОН (NН₃×Н₂О) − слабкий електроліт.

Розчинність у воді: гідроксиди металічних елементів І-А та ІІ-А груп (крім берилію та магнію), а також амоній гідроксид є добре розчинними. Розчинні гідроксиди називають ще лугами (так як амоній гідроксид у воді дисоціює слабко, то його лугом не вважають). Всі інші гідроксиди металічних елементів є важкорозчинними у воді.

+5

Гідроксиди неметалічних елементів та перехідних елементів у найвищому ступені окиснення (ступінь окиснення, який співпадає з номером групи) називаються кислотами. Як правило, це нестійкі кислоти; з їхніх молекул виштовхується молекула (-и) води поки не утвориться стійка форма кислоти. Наприклад:

−Н2О

−Н2О

+5

N(OH)₅ = Н₅NО₅ Н₃NО₄ НNО₃

−Н2О

−Н2О

+6

+6

^{нітратна(V) кислота}

S(OH)₆ = Н₆SО₆ Н₄SО₅ Н₂SО₄

−Н2О

+7

^{сульфатна (VІ) кислота}

−Н2О

−Н2О

+7

С1(OH)₇ = Н₇С1О₇ Н₅С1О₆ Н₃С1О₅ НС1О₄

кислота

^{хлоратна (VІІ)}

^{Графічне зображення формул кислот:}

 

Н−О−N S Н−О−С1=

 

Номенклатура:

Рекомендуємо запам’ятати номенклатурні назви найбільш важливих кислот:

НNO₃ − нітратна(V) кислота; НNO₂ − нітратна(ІІІ) кислота

Н₂SО₄ − сульфатна(VІ) кислота; Н₂SО₃ − сульфатна(ІV) кислота

Н₂СО₃ − карбонатна кислота; Н₂SіО₃ − силікатна кислота;

Н₃РО₄ − фосфатна (ортофосфатна) кислота

Розчини деяких бінарних сполук неметалічних елементів з воднем також проявляють властивості кислот. Серед них такі (рекомендуємо запам’ятати):

НС1 − хлоридна (соляна) кислота; HI − йодидна кислота

НBr − бромідна кислота; H₂S − сульфідна кислота.

Електролітичні властивості: до сильних електролітів слід віднести такі кислоти, як НNО₃, Н₂SО₄, НС1, НBr, HI; до слабких − НNО₂ Н₂SО₃, Н₂СО₃, Н₃РО₄, Н₂SіО₃, Н₂S. Нероз-чинною у воді є силікатна кислота Н₂SіО₃, це колоїд.

Хімічні властивості гідроксидів

Основні гідроксиди (основи)	Кислотні гідроксиди (кислоти)
1. Взаємодія з простими речовинами
NaOH + A1 + H2O ® ® NaA1O2 + H2­ KOH + Si + H2O ® ® К2SiO3 + H2­	Zn + H2SO4(p.) ® ZnSO4 + H2­ Mg + НС1 ® MgC12 + H2­ (Умова: Еº[1])(Ме) < 0)
2. Взаємодія з оксидами протилежними за своєю хімічною природою
NaOH + CO2 ® Na2CO3 + H2O Ba(OH)2 + SO3 ® BaSO4¯ + Н2О	H2SO4 + СаО ® СаSО4¯ + H2O НС1 + ZnO ® ZnC12 + H2O
3. Взаємодія з гідроксидами протилежними за своєю хімічною природою (Реакція між кислотою і основою, в результаті якої утворюється сіль і вода, називається реакцією нейтралізації)
NaOH + НNО3 ® NаNО3 + Н2О
4. Гідроксиди реагують із солями[2])
CuSO4 + NaOH ® ® Cu(OH)2¯ + Na2SO4 (Умова: вихідні речовини розчинні)	СаСО3 + HNO3 ® ® Са(NО3) + H2O + СО2­ BaC12 + H2SO4 ® ® BaSO4¯ + HC1[3])

3.4. Солі

Солі – це складні речовини, які містять в своєму складі катіони металів та кислотний залишок[4]⁾.

Солі поділяють на:

середні (Na₂SO₄, Fe₂(SO₄)₃, K₃PO₄);

кислі (KHSO₄, Na₂НCO₃, CaHPO₄);

основні (Al(OH)SO₄, Ba(OH)Cl, Fe(OH)₂NO₃);

подвійні (KAl(SO₄)₂, NaCr(SO₄)₂);

змішані (Cr(NO₃)SO₄, ZnC1Br.

Номенклатура солей:

Середні солі: спочатку називають метал-іон, потім назву кислотного залишку. У разі змінної валентності металу вказується її значення. Наприклад: Fe₂(SO₄)₃ – ферум (ІІІ) сульфат, CuCl – купруму (І) хлорид.

Кислі солі: спочатку називають метал (вказують його валентність, якщо необхідно), кількість не заміщених атомів Гідроґену та назву кислотного залишку. Наприклад: NaHCO₃ – натрій гідрокарбонат, Fe(H₂PO₄)₃ – ферум (ІІІ) дигідрофосфат, Fe₂(HPO₄)₃ – ферум (ІІІ) гідро фосфат [5]⁾.

Основні солі: спочатку називають метал (вказують його валентність, якщо необхідно), кількість гідроксогруп та назву кислотного залишку. Наприклад: Al(OH)SO₄ – алюміній гідрок-сосульфат, Fe(OH)₂Cl − феруму (ІІІ) дигідроксохлорид [6]⁾.

Подвійні солі: спочатку називають обидва метали (в алфавітному порядку, вказуючи валентність при потребі), потім назву кислотного залишку. Наприклад: KAl(SO₄)₂ – алюміній- калій сульфат, NaCr(SO₄)₂ – натрій хром(ІІІ) сульфат[7]⁾.

Змішані солі: спочатку називають метал (вказуючи його валентність при потребі), потім назви кислотних залишків у алфавітному порядку. Наприклад: Al(NO₃)(SO₄) − алюміній нітрат-сульфат. В утворенні змішаних солей можуть брати

участь багатокислотні основи.

Електролітичні властивості: всі солі сильні електролі-ти. За відношенням до води вони є добре розчинними та важко-розчинними. Розчинність солей у воді показана у табл. 3.1.

Таблиця 3.1