Головна сторінка Випадкова сторінка
КАТЕГОРІЇ:
АвтомобіліБіологіяБудівництвоВідпочинок і туризмГеографіяДім і садЕкологіяЕкономікаЕлектронікаІноземні мовиІнформатикаІншеІсторіяКультураЛітератураМатематикаМедицинаМеталлургіяМеханікаОсвітаОхорона праціПедагогікаПолітикаПравоПсихологіяРелігіяСоціологіяСпортФізикаФілософіяФінансиХімія
ОЦІНКА ЖИВУЧОСТІ БОЙОВИХ ПОРЯДКІВ
Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 860
|
|
Під живучістю берегових частин і підрозділів розуміється їхня властивість зберігати або швидко відновлювати свою боєздатність в умовах впливу противника. Живучість берегових частин забезпечується організаційною структурою, технічним оснащенням, високою виучкою і умінням особового складу діяти в складній бойовій і аварійній обстановці, надійними засобами захисту.
Оцінка живучості полягає в прогнозуванні результатів застосування противником ракетно-ядерної зброї і засобів поразки звичайного типу. У якості показників живучості можуть застосовуватися різні критерії: ймовірність улучення ракети (снаряда, авіабомби) у площу елемента бойового порядку, що уражається, математичне чекання частки ураженої площі об'єкта і інші.
Обчислення ймовірних показників робиться по загальних формулах теорії ймовірностей. У загальному випадку ймовірність влучення в прямокутник з сторонами, рівнобіжними головним осям розсіювання (рис. 10) визначаються з вираження:
де Фо – інтеграл Лапласа-Гаусса, інтеграл ймовірностей,
– приведений інтеграл Лапласа, приведений інтеграл ймовірностей.
 |
Рис. 10. Визначення ймовірності влучення в прямокутник з сторонами, рівнобіжними головним осям розсіювання.
При обчисленні ймовірності влучення в уражаємо площу у виді кола уражаємо площу доцільно замінити площею рівновеликого квадрата зі стороною α = 1,77R.
Рис. 11. Схема розташування елементів бойового порядку.
При нанесенні удару противник з рівною імовірністю за точку прицілювання може прийняти будь-який елемент бойового порядку (рис. 11). Ймовірність влучення в уражаємо площу першого елемента бойового порядку при прицілюванні в перший елемент визначається по формулі:
Ймовірність улучення боєприпаси в уражаємо площу першого елемента бойового порядку при прицілюванні в другий елемент визначається по формулі:
де l – відстань між елементами, для якого розраховується ймовірність улучення, і елементом, у який робиться прицілювання.
Таблиця 5
| j i | Ι | ΙΙ | ΙΙΙ | ΙV |
| I | P 1-1 | P 2-1 | P 3-1 | P 4-1 |
| II | P 1-2 | P 2-2 | P 3-2 | P 4-2 |
| III | P 1-3 | P 2-3 | P 3-3 | P 4-3 |
| IV | P 1-4 | P 2-4 | P 3-4 | Р 4-4 |
На підставі приведених розрахунків результати заносяться в матрицю ймовірностей типу (табл. 5)
де: i – номер елемента бойового порядку, для якого розраховується ймовірність улучення,
j – номер точки прицілювання.
Підсумовування ймовірностей улучення по рядках дає математичне чекання числа уражених об'єктів при прицілюванні в j-ю точку
МО1 = Р 1-1 + Р 2-1 + Р 3-1 + Р 4-1
. . . . . . . . . . . . . . . . . . .
МО4 = Р 1-4 + Р 2-4 + Р 3-4 + Р 4-4
Сума елементів кожного стовпця матриці дорівнює ймовірності влучення в i-й елемент бойового порядку:
Р1 = Р 1-1 + Р 1-2 + Р 1-3 + Р 1-4
. . . . . . . . . . . . . . . . . .
Р4 = Р 4-1 + Р 4-2 + Р 4-3 + Р 4-4
Для визначення ймовірності поразки цілі може бути використаний одиничний умовний закон поразки цілі, при котрому w=1. Ймовірність поразки одного i-го елемента бойового порядку n-м кількістю боєприпасів може бути розрахована по формулі:
де: n – кількість застосовуваних для поразки елементів бойового порядку боєприпасів,
P(n) – ймовірність улучення n-го боєприпаси в i-й елемент бойового порядку.
Розрахунок ймовірності влучення в довільно розташований прямокутник з сторонами, рівнобіжними головним осям розсіювання (рис.12), є окремим випадком розглянутого раніше. Розрахунок ймовірності робиться по тим же самим формулам.
Рис. 12. Визначення ймовірності влучення в довільно розташований прямокутник з сторонами, рівнобіжними головним осям розсіювання.
Раніше використані формули непридатні, якщо сторони прямокутника не рівнобіжні головним осям розсіювання. Непридатність формул пояснюється тим, що при довільному розташуванні смуг S1 і S2 влучення в ці смуги залежні. Необґрунтоване застосування формул може привести до цілком неприйнятних результатів.
Наземні цілі по їхніх розмірах і з погляду оцінки ефективності стрільби прийнято підрозділяти на крапкові, малі і великі.
Крапкової вважається ціль, радіус якої складає не більш 0,1 радіуса поразки боєприпаси (Rц£ 0,1Rп).
Малою вважається ціль, площа якої не більш 0,4 площі зони поразки її вибухом (Sц £ 0,4Sп) і перебуває з одного або декількох взаємозалежних елементів. Показником ефективності стрільби по крапковій і малій цілі можна вважати ймовірність поразки цілі.
Великою вважається ціль, що перебуває із самостійно функціонуючих елементів, розташованих на площі Sц розміром більш 0,4 площі поразки її вибухом (Sц > 0,4Sп). Для спрощення розрахунків приймають, що одиночні цілі розташовані на площі рівномірно і по своїй значимості і уразливості рівноцінні. Прийнято вважати, що для знищення наземної цілі необхідно мати 50-60% ураженої площі цілі, для придушення цілі потрібно мати 20-25% ураженої площі цілі.
Показниками ефективності при стрільбі по наземним майданним цілям є:
- математичне чекання ураженої площі або відносної площі цілі,
або 
- ймовірність ураження не менше заданої частки майданної цілі
або
Методика розрахунку показників приведена в навчальному посібнику О. М. Гоцко. Бойові порядки батарей берегової артилерії. Севастополь, СВМІ, 1994 р.
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| ТАКТИЧНІ ЕЛЕМЕНТИ ВОГНЕВОЇ ПОЗИЦІЇ | | | ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ |