МЕТОДИКА ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 1288

Бойове завдання командиру може бути поставлене усно, у виді письмового бойового наказу (бойового розпорядження), у виді команди (сигналу), переданої по технічних засобах зв'язку.

По поставленому бойовому завданню командир приймає рішення, що є основою управління.

Робота командира по прийняттю рішення будується в наступній послідовності:

- з'ясування отриманого завдання,

- оцінка обстановки,

- прийняття рішення.

При з'ясуванні отриманого завдання командир повинний зрозуміти:

- ціль майбутніх дій і задум старшого начальника,

- завдання, місце і роль своєї частини (підрозділу) у бойових діях,

- завдання сусідів і порядок взаємодії з ними і іншими силами, що беруть участь у виконанні поставленого завдання. З'ясувавши завдання, командир орієнтує сили на майбутні дії.

Обстановка – це сукупність чинників і умов, у яких здійснюється підготовка і ведення бойових дій. Основними з них є: противник, свої сили, час для підготовки до бойових дій і виконання бойових завдань, район бойових дій.

Оцінка обстановки і включає оцінку цих чинників і умов, а також інших, що впливають на виконання бойового завдання. Ціллю оцінки обстановки є визначення заходів, що сприяють найбільше успішному рішенню поставлених завдань у встановлений термін із найменшими витратами сил і засобів.

При оцінці противника аналізуються, розраховуються і виявляються:

-склад, стан, задум і можливі варіанти дій по місцю і часу, ймовірні тактичні прийоми, бойові (похідні) порядки (ордера),

- можливості по застосуванню різної зброї, організації протидії крилатим ракетам засобами ППО і РЕБ, а також спроможність впливу по наших бойових порядках,

- сильні і слабкі сторони,

- цілі і об'єкти для ураження.

При оцінці своїх сил аналізуються:

- склад, готовність, стан, забезпеченість і можливості по застосуванню зброї, РЕБ, розвідці і відбитті ударів противника,

- сильні і слабкі сторони,

- готовність до дій з обліком бойових можливостей противника,

- положення і завдання сусідів, їхні бойові можливості і ймовірні райони (напрямки) спільних дій (ударів) із ними.

При оцінці часу аналізуються і визначаються:

- терміни підготовки частин і підрозділів до виходу на виконання бойового завдання і його виконання,

- час на розгортання або перерозгортання,

- час підходу противника до зони досяжності своєї зброї.

Час на перерозгортання розраховується по формулі:

Тпрзв = tзг + tм + tрозг + tгот + tпол,

де: tзг (розг) – час, необхідний на згортання (розгортання) частини, хв.,

tм – час для вчинення маршу, хв.,

tгот – час готовності пуску ракет першого залпу, хв.,

tпол – час польоту ракет до цілі, хв.

При оцінці району бойових дій аналізуються:

-фізико-географічні, економічні і соціально-політичні умови, населення,

- гідрометеорологічні умови,

- позиційні райони і райони чекання, маршрути розгортання, під'їзні шляхи,

- захисні і властивості місцевості, що маскують.

У числі інших чинників аналізуються і оцінюються радіаційна, хімічна, бактеріологічна (біологічна) обстановка, а також радіоелектронна обстановка і інші чинники (елементи).

У результаті оцінки обстановки роблять виводи, що включають:

- час на підготовку і виконання бойового завдання,

- ударні і оборонні можливості, побудову бойового порядку і способи дій, район і час виявлення противника, його сильні і слабкі сторони,

- бойову ефективність і бойову стійкість своїх сил і засобів на всіх етапах бойових дій з обліком можливої протидії з боку противника,

- особливості району бойових дій, що роблять вплив на рішення поставленого завдання.

У результаті з'ясування завдання і оцінки обстановки командир приймає рішення, у якому визначає:

- задум бойових дій,

- бойові завдання частинам і підрозділам,

- основні (головні) питання взаємодії і забезпечення,

- основи організації управління,

- терміни готовності сил.

Основу рішення складає задум бойових дій. Їм визначаються:

- головні цілі, об'єкти удару,

- порядок і послідовність застосування зброї,

- позиційні райони,

- побудова бойового порядку,

- резерв сил і зброї.

Рішення оформляється, як правило, на карті з пояснювальною запискою. Графічна частина рішення повинна відображати зміст прийнятого рішення, ясно виражати задум виконання завдання і включати:

- етапи і маршрути виводу частин і підрозділів у позиційні райони,

- похідні і бойові порядки частини,

- рубежі виявлення противника,

- організацію видачі цілевказівки,

- час, рубежі і послідовність нанесення ударів,

- час, рубежі, напрямки ударів (атак) сусідів і розмежувальні лінії з ними,

- порядок взаємодії,

- схему бойової організації, терміни готовності сил до виконання завдання.

Елементи рішення, не відображені графічно, викладаються текстуально в пояснювальної записці.

За вказівкою командира додатково до рішення може додаватися обґрунтування рішення, що включає таблиці, графіки, приватні карти, розрахункові листи, планшети, планову таблицю взаємодії й інші документи.

Рішення підписується командиром і начальником штабу і затверджується старшим начальником. Доведення прийнятого рішення до підлеглих здійснюється шляхом віддачі бойових наказів, бойових розпоряджень, а також подачею команд і сигналів.

Контроль є одним з основних елементів управління, що забезпечують доведення рішення командира до безпосередніх виконавців і проведення його в життя. Він повинний бути постійним, цілеспрямованим і направлятися на попередження несвоєчасного або неточного виконання поставлених завдань.